Копія
Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
18 червня 2012 року Справа № 1170/2а-4878/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Юрчук Л.М.
за участю представників: позивача -Стойко А.В., відповідача -участі не приймав, третя особа -участі не приймав,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом прокурора Ульяновського району Кіровоградської області (надалі - Позивач) до Грушківської сільської ради (надалі - Відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (надалі -третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення.
Встановив:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення сесії Грушківської сільської ради від 09.11.2007р. №233 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3.
Ухвалою суду від 12.01.2012р. (а.с. 41) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2, як правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів у діяльності відповідача проведено перевірку щодо законності прийняття оскаржуваного розпорядження та встановлено, що в порушення положень ст. 118 Земельного кодексу України, третій особі, незаконно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,59 га, оскільки рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не приймалось. Також, в оскаржуваному рішення не вказана чітка адреса земельної ділянки, адреса земельної ділянки зазначена в технічній документації із землеустрою, відрізняється від адреси ділянки зазначеній в державному акті на право власності на землю.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі.
Відповідачем надано письмові заперечення на позов, якими вимоги не визнаються, та зазначається, що оскаржуване рішення прийнято у повній відповідності з положеннями чинного законодавства.
Третя особа правом надати заперечення на позов не скористалась.
В судовому засіданні 18.06.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 23.06.2012р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно п. а) ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Статтею 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки (ч. 1ст. 118).
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (ч. 7 ст. 118).
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч. 9 ст. 118).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч. 10 ст. 118).
В ході розгляду справи судом встановлено, що 26.08.2007р. третьої особою до відповідача подано заяву про приватизацію земельної ділянки (а.с. 6).
Оскаржуваним рішенням відповідача від 09.11.2007р. передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,6220 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Станіславове Ульяновського району Кіровоградської області.
06.11.2007р. третьої особою замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення документів (а.с. 8).
У 2010 році за замовленням третьої особи виготовлено технічну документацію із землеустрою (а.с. 48-62).
На підставі вказаних документів 30.11.2010р. третій особі було виготовлено та видано державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 10).
В подальшому, у зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_3 (а.с. 25), право на земельну ділянку успадкував його син ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 14.12.2011р. (а.с. 79, 80).
Таким чином, суд не вбачає в діях відповідача порушень вимог ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, порушення на які вказує позивач, а саме послідовність дій як відповідача так і третьої особи, щодо дотримання порядку визначеного ст. 118 Земельного кодексу України, носять формальний характер та не можуть бути висновком про протиправність оскаржуваного рішення.
Крім того, відмовляючи у позові суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування здійснюючи повноваження визначені п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»мають право приймати як нормативно-правові акти, так і акти ненормативного характеру.
До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
В даному випадку відповідачем було прийнято акт ненормативного характеру, оскільки останній містив конкретний припис, який стосувався лише прав третьої особи на одержання у власність земельної ділянки.
Оскаржуване рішення відповідача вичерпало свою дію фактом одержанням третьою особою державного акту на право власності на землю, а тому вказане рішення не може бути скасоване зважаючи на те, що воно вичерпало свою дію, а правовідносини, які виникли на підставі нього перемістились у площину права власності на земельну ділянку.
Конституційний Суд України у рішенні №1-9/2009 від 16.04.2009р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив наступне (п. 5) - Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
З урахуванням вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 19.06.2012р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.