Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/3484/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенко І.М.
при секретарі Бебешко Ю.О.
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача 1 Добжанської Л.В., Карман С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської Дивізії, 17 позовну заяву ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Державної казначейської служби України в місті Горлівці Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання незаконним дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Державної казначейської служби України в місті Горлівці Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання незаконним дії та зобов'язання вчинити певні дії.
05.06.2012 року позивачем через канцелярію суду були надані уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд визнати незаконними дії Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України; скасувати наказ Горлівської ОДПІ №20-о від 06.03.2012 року щодо звільнення ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на роботі в Горлівській ОДПІ на раніше займаній посаді; стягнути з Горлівської ОДПІ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07.03.2012 року по день поновлення на роботі; стягнути з Горлівської ОДПІ на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; стягнути з Горлівської ОДПІ витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 тис. грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.07.2007 року вона було прийнята до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції, згідно наказу №94-о від 17.07.2007 року, на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб, як таку що пройшла за конкурсом.
Також, позивач зазначила, що відповідно до наказу №82-о від 24.07.2008 року вона була призначена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції.
Однак, відповідно до наказу №20-о від 06.03.2012 року ОСОБА_1 була звільнена відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з реорганізацією Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції та скороченням численності працівників.
На думку позивача Горлівською ОДПІ не додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення та працевлаштування працівника при скороченні, тобто відповідачем грубо були порушені вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
Позивач вважає, що її було звільнено з роботи в Горлівській ОДПІ незаконно та з порушенням норм діючого законодавства, оскільки їй не було запропоновано всіх наявних вакантних посад в Горлівській ОДПІ.
Таким чином, позивач просила визнати незаконними дії відповідача щодо її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, скасувати наказ Горлівської ОДПІ №20-о від 06.03.2012 року, поновити її на роботі на раніше займаній посаді, стягнути з Горлівської ОДПІ на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07.03.2012 року по день поновлення на роботі, стягнути з Горлівської ОДПІ на її користь завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, а також стягнути з Горлівської ОДПІ витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 тис. грн.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.
Представники відповідача 1 - Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції проти задоволення позовної заяви заперечували надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що відповідно до чинного законодавства, в процесі процедури реорганізації Горлівської ОДПІ шляхом перетворення у Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби, було затверджено новий штатний розпис, згідно якого штатна численність працівників складає 316 штатних одиниць, у тому числі 50 одиниць - податкова міліція.
Після затвердження нового штатного розпису, всім працівникам Горлівської ОДПІ були запропоновані певні посади, зокрема 05 березня 2012 року комісією з проведення реорганізації Горлівської ОДПІ, ОСОБА_1 було запропоновано дві посади, від яких ОСОБА_1 відмовилась.
Наказом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 20-о від 06.03.2012 року ОСОБА_1 звільнена, у зв'язку з реорганізацією Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції та скороченням численності працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, відповідач 1 вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбувалося у відповідності до норм чинного законодавства та будь-яких порушень з боку Горлівської ОДПІ допущено не було.
У відповідності до зазначеного представники відповідача просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача 2 - Управління Державної казначейської служби України в місті Горлівці Донецької області в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. 20.04.2012 року через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву та в яких просив суд розглядати справу без участі представника управління Державної казначейської служби у м. Горлівці Донецької області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. 20.04.2012 року через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та розглядати справу без його участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 липня 2007 року № 94-о ОСОБА_1 прийнята на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб, як таку, що пройшла за конкурсом та згідно наказу від 17 липня 2007 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби 1 рангу».
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, наявної в матеріалах справи, відповідно до наказу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції № 67-о від 26.04.2011 року поновлена на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД.
Проте, наказом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06 березня 2012 року № 20-о ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач з вказаним наказом не погоджується та вважає його прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.
Так, проблемою даного спору є питання щодо законності звільнення позивача з Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, а саме не запропонування ОСОБА_1 всіх наявних вакантних посад в Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері проходження державної служби регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну службу», КЗпП України та прийнятими на їх підставі нормативними актами.
За Конституцією України державна служба є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.
Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Частиною 1 статті 3 цього Кодексу передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, якщо спеціальними законами ці питання не врегульовані.
Відповідно до вимог ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Порядок вивільнення працівників передбачений статтею 49-2 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року №981 «Про утворення територіальних органів державної податкової служби», на виконання наказу Державної податкової служби України від 10 жовтня 2011 року №49 «Про реорганізацію окремих територіальних органів ДПС України», наказу Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 13 жовтня 2011 року № 346 «Про реорганізацію органів державної податкової служби у Донецькій області», наказом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 24 жовтня 2011 року № 1830 розпочато процедуру реорганізації Горлівської ОДПІ у Донецькій області шляхом перетворення у Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 07 грудня 2011 року № 420 затверджена чисельність працівників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій області.
У відповідності до додатку 1 до наказу ДПА у Донецькій області від 07.12.2011 року № 420 загальна численність працівників в Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції склала 316 одиниць.
Крім того, із затвердженого тимчасового штатного розпису Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецькій області Державної податкової служби від 26.01.2012 року, вбачається зменшення штатної численності працівників на 56 одиниць, зокрема, у відділі перевірок фінансових установ, контролю за операціями ЗЕД - на 2 одиниці.
Як вбачається з матеріалів справи, про наступне звільнення 06 березня 2012 року з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Горлівської ОДПІ згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 була попереджена 04 січня 2012 року, про що свідчить її особистий підпис на попередженні, що міститься в матеріалах справи.
Крім того, в судовому засіданні встановлено та не спростовано сторонами, що 05 березня 2012 року комісією з проведення реорганізації Горлівської ОДПІ ОСОБА_1 були запропоновані дві вакантні посади, а саме: посада головного державного податкового інспектора Калінінського відділення Горлівської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби на період соціальної відпустки основного працівника та посаду державного податкового інспектора Микитівського відділення Горлівської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби.
Проте, від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовилась, про що свідчить власноручно написана відмова від запропонованих посад на пропозиції посад Горлівської ОДПІ.
Також, з матеріалів справи вбачається, що листом від 18.01.2012 року за №956/10/10-013 Горлівська ОДПІ на звернення позивача б/н від 13.01.2012 року щодо надання вакантних посад у Горлівській ОДПІ надала список вакантних посад станом на 18.01.2012 року та додатково зазначила, що лише після затвердження тимчасового штатного розпису стануть відомі фактично наявні посади у новій структурі Горлівської ОДПІ.
Як вже зазначалось судом раніше, позивач 04.01.2012 року, тобто не пізніше, ніж за два місяці, був попереджений про наступне вивільнення згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про праці України, а також позивачу були запропоновані дві посади.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем був дотриманий порядок звільнення позивача передбачений пунктом 1 статті 40 КЗпП України та ч. 1 статті 49-2 КЗпП України в частині своєчасного попередження про наступне вивільнення, у зв'язку із скороченням штату працівників, а також запропоновані дві вакантні посади.
Стосовно не надання відповідачем посадових інструкцій до запропонованих посад суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну службу в Україні» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.1998 року за № 315 (із змінами та доповненнями) затверджено Типову інструкцію з діловодства в органах державної податкової служби України, що діє з 1 січня 1999 року.
Так, у відповідності до підпункту 2.1.7.5 розділу Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, посадова інструкція працівнику будь-якого структурного підрозділу розробляється та вводиться з метою чіткого визначення вимог, що ставляться до певної посадової особи. Посадова інструкція повинна відповідати відповідному положенню про структурний підрозділ. Посадова інструкція затверджується керівником ОДПС або керівником структурного підрозділу, якщо йому такі повноваження делеговані.
У відповідності до розділу «Обов'язки» посадової інструкції визначаються необхідні для виконання дії працівником, що обумовлюються специфікою посади. При визначенні обов'язків працівника слід враховувати, що вони повинні забезпечити виконання певних функцій структурного підрозділу.
Разом з цим, посадова інструкція розробляється безпосередньо керівником структурного підрозділу та затверджується керівником ОДПІ відповідно до розподілу обов'язків.
Згідно із п.п. 2.2.14 розділу 2 Регламенту Горлівської ОДПІ, затвердженого наказом ОДПІ від 14.06.2011 року №1154 (із змінами та доповненнями) працівник ознайомлюється з посадовою інструкцією під підпис після відповідного затвердження на посаді.
Таким чином, посилання позивача та її представника на те, що ОСОБА_1 при запропонуванні посад не були надані посадові інструкції є недоречними, оскільки ознайомлення з посадовою інструкцією повинно відбуватися тільки після затвердження на посаді.
Крім того, в судовому засіданні представником відповідача були надані пояснення стосовного того, що оскільки, посади які були запропоновані ОСОБА_1 передбачали виконання функцій, які закріплено за секторами оподаткування юридичних осіб, тому, позивачу були надані Положення про сектори оподаткування юридичних осіб Калінінського відділення Горлівської ОДПІ та Микитівського відділення Горлівської ОДПІ.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до звітності про наявність вакансій станом на 26 грудня 2011 року, яка була надана Горлівському міському центрі зайнятості посадовий оклад головного державного податкового інспектора Калінінського відділення складає 1117 грн. та посадовий оклад державного податкового інспектора Микитівського відділення Горлівської ОДПІ складає 1073 грн.
Таким чином, суд вважає, що Горлівською ОДПІ були виконані всі умови стосовно необхідності ознайомлення працівника із умовами праці в Калінінському відділенні та Микитівському відділенні Горлівської ОДПІ.
Стосовно не наданні відповіді Горлівською ОДПІ на надану заяву ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до начальника Горлівської ОДПІ з проханням надати їй відомості про посадові інструкції на запропоновані вакантні посади, які будуть діяти в реорганізованій Горлівській ОДПІ; відомості по окладах запропонованих вакантних посад та наявність вакансій в Горлівській ОДПІ станом на 06.03.2012 року або про їх відсутність.
Разом з тим, з 19 березня 2012 року Горлівською ОДПІ на адресу ОСОБА_1 була спрямована відповідь за № 629/10/10-013, з відповіддю на запит позивача від 06.03.2012 року, яку в свою чергу ОСОБА_1 отримала 22.03.2012 року, про що свідчить її особистий підпис на поштовому повідомленні.
Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача стосовно не надання відповіді та те, що своїми діями Горлівська ОДПІ незаконно обмежила права позивача у вільному та правильному виборі запропонованих вакантних посад при скороченні, до того ж предметом даного спору не є оскарження дій Горлівської ОДПІ стосовно ненадання відповіді на заяву позивача.
Також, суд зазначає, що згідно ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Таким чином, перевага вищевказаним категоріям працівників надається лише при рівних (а не різних) умовах продуктивності праці і кваліфікації.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства (у тому числі Класифікатора професій) кваліфікація - це здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи, рівень підготовленості особи з числа працівників, включаючи базову спеціальну освіту, професійні знання, навички й уміння, а також досвід роботи, що забезпечує належне виконання особою посадових обов'язків.
Суд вважає, що оцінка продуктивності праці і кваліфікації позивача та інших посадових осіб відповідача, ділових та особистих якостей при виконанні службових обов'язків державним службовцем у відповідності до займаної посаді, які були взяти за основу при прийнятті спірного наказу, прерогатива у першу чергу безпосередньо керівника відповідного органу Державної податкової служби України, якій і визначає рівень продуктивності та кваліфікації підлеглих працівників і не може бути замінена оцінкою іншої особи у зв'язку з тим, що у такому випадку це буде втручанням в компетенцію відповідача.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх необгрунтованими з наступних підстав.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями або бездіяльністю Горлівська ОДПІ Донецької області Державної податкової служби їй заподіяно моральну шкоду, наявності причино - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та нанесеною шкодою; яким чином позивач оцінив заподіяну йому шкоду та, з чого він при цьому виходив. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем необґрунтовано моральну шкоду, оскільки судом не встановлено фактів протиправної бездіяльності чи дій Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, а також обставини, що слугували незаконному звільненню позивача з займаної нею посади старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Горлівської ОДПІ.
Що стосується вимог позивача стосовно стягнення з Горлівської ОДПІ витрат на правову допомогу у розмірі 1 500 тис. грн., суд зазначає наступне.
Так, згідно частини 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може надана допомога в оформленні позовної заяви.
Проте, позивачем та її представником на надано жодного належного доказу про звернення позивача за допомогою в оформленні позовної заяви до службовця апарату суду, а також не надано жодного доказу на підтвердження витрат з правової допомоги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні доведений факт правомірності своїх дій у спірних правовідносинах із позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Державної казначейської служби України в місті Горлівці Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання незаконним дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 червня 2012 року
Повний текст постанови складений 18 червня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Тарасенко І.М.