м.Вінниця
12 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1812/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Олексієнко Юлії Володимирівни
представників позивача: Присяжнюка О.В., Якимчук В.І.
представника відповідача: Герасименка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група" (далі - ТОВ "Вінницька промислова група " або позивач ) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лінда Стар» за травень 2011 року ДПІ у м. Вінниці виявлено порушення вимог податкового законодавства.
На підставі виявлених порушень податковим органом 28 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003972330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142989,00 грн.
До початку розгляду справи по суті судом в порядку, що передбачений статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлено ухвалу, якою замінено Державну податкову інспекцію у м. Вінниці її правонаступником в особі Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.
Представник відповідача із заявленим позовом не погодився з мотивів, викладених в письмових запереченнях (а. с. 69-76), а також усно надав пояснення на підтвердження правомірності дій відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.
ТОВ "Вінницька промислова група" зареєстроване виконкомом Вінницької міської ради 20.06.2000 року, перереєстроване виконкомом Вінницької міської ради 04.08.2004 року, реєстраційний номер юридичної особи - 10002153323, код за ЄДРПОУ 31041602. Основним видом його діяльності за КВЕД є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував у господарських правовідносинах з ТОВ "Лінда Стар".
На підставі наказу ДПІ у м. Вінниці № 4694/23 від 31.10.2011 р. головним державним податковим ревізором-інспектором була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Вінницька промислова група" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Лінда Стар" за травень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 4396/2330/31041602 від 11.11.2011 року (а.с 12-26).
Висновками перевірки зафіксовано порушення ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого ТОВ "Вінницька промислова група" завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 142989,00 грн.; п. 200.2 ст. 200 ПК України ТОВ "Вінницька промислова група" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за травень 2011 року на суму 142989,00 грн.; ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ «Вінницька промислова група» при придбанні товарів у ТОВ "Лінда Стар".
На підставі акту № 4396/2330/31041602 від 11.11.2011 року ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003972330 від 28.11.2011 р. (а.с. 10).
Основним порушенням при здійсненні ТОВ «Вінницька промислова група» господарських операцій з контрагентом ТОВ «Лінда Стар», відповідач вважає господарювання з ознаками фіктивності, тобто без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим відбулась втрата дохідної частини Державного бюджету України. ДПІ у м. Вінниці не підтверджується задекларований податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року.
Проте, суд не погоджується із такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.
30 березня 2011 року між ТОВ "Лінда Стар" (Продавець) та ТОВ "Вінницька промислова група " (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18-ПН (а.с. 51). Згідно п. 1.1 даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належні продавцю паливо дизельне автомобільне (ЕН-590), вартість, кількісні та якісні показники якого будуть погоджені та визначені сторонами видатковими накладними, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В підтвердження того, що на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "Вінницька промислова група" реально отримувала товар, суду надано видаткові накладні № 34 від 04.05.2011 р., № 167 від 18.05.2011 р., № 239 від 27.05.2011 р. (а.с. 30-32) та податкові накладні № 34 від 04.05.2011 р., № 167 від 18.05.2011 р., № 239 від 27.05.2011 р. (а.с. 27-29).
Про проведення розрахунків між контрагентами свідчать платіжні доручення № 841 від 13.07.2011 р., № 850 від 27.07.2011 р., № 851 від 27.07.2011 р. (а.с. 33-35) та виписки із банківської установи (а.с.112-114).
Представник відповідача зазначала, що позивач не надав товаро-транспортних накладних, актів приймання нафти та нафтопродуктів, сертифікатів відповідності на паливо дизельне автомобільне (ЕН-590), пославшись на неможливість їх пред'явлення через недоліки документообігу на підприємстві.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарських операцій, які відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у первинних документах, податковий кредит покупця вважається підтвердженим документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, незважаючи на те, що у позивача відсутні документи, на які посилається відповідач, при цьому іншими документами підтверджується товарність такої операції.
Окремо суд звертає увагу на тому, що, окрім наведених вище доказів підтвердження товарності операцій між ТОВ "Лінда Стар" та ТОВ "Вінницька промислова група", позивачем надано суду також докази подальшого використання придбаного палива дизельного автомобільного (ЕН-590). Зокрема, суду надано наступні документи: договір № 04/05 про відповідальне зберігання від 04.05.2011 р. (а.с 87-91), укладений між ТОВ "Вінницька промислова група " та ТОВ "СХК "Вінницька промислова група "; накладні № 252 від 04.05.2012 р. та № 253 від 18.05.2012 р. (а.с 93-94); акт прийому передачі товару на відповідальне зберігання від 04.05.2011 р. (а.с. 95); розпорядження № 1 від 01.06.2011 р. на відпуск дизельного автомобільного палива (ЕН-590) згідно договору № 04/05 про відповідальне зберігання від 04.05.2011 р. (а.с 92); договір № 27/05 про відповідальне зберігання від 27.05.2011 р. (а.с 96-100), укладений між ТОВ "Вінницька промислова група " та ТОВ "АФ-Колос"; накладна № 254 від 27.05.2012 р.; акт прийому передачі товару на відповідальне зберігання від 27.05.2011 р. (а.с. 101); розпорядження № 2 від 01.06.2011 р. на відпуск дизельного автомобільного палива (ЕН-590) згідно договору № 27/05 про відповідальне зберігання від 27.05.2011 р.; бухгалтерські проводки де відображено списання паливно-мастильних матеріалів по задокументованих операціях з ТОВ "Лінда Стар" по дебету рахунку 203 «Паливо» (а.с. 115-116); дорожні листи тракторів та подорожні листи вантажного автомобіля (а.с. 117-155).
Варто також зауважити, що ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Обґрунтовуючи свої висновки та твердження, податковий орган послався на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки правочини укладались без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність. Зокрема, відповідачем в акті вказано про відсутність у контрагента ТОВ «Лінда Стар» необхідних умов для ведення господарської діяльності, що у свою чергу підтверджує вчинення правочинів без мети реального настання правових наслідків.
Зокрема відповідач посилається на те, що актом про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ "Лінда Стар" з питання правильності відображення даних декларацій з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. № 3903/182/37363810 від 15.09.2011 р. (перевірка проведена ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова) встановлено, що ТОВ "Лінда Стар" відсутнє за юридичною адресою та в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ "Лінда Стар" з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: будь-які виробничі потужності, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, підприємство не є виробником товарів, Тобто зазначене свідчить, що обсяги придбання та реалізації ТМЦ, які задекларовані ТОВ "Лінда Стар" на відповідають виробничим можливостям підприємства.
Проте, суд не приймає до уваги посилання відповідача на вказаний акт № 3903/182/37363810 від 15.09.2011 р., оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 р., визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Червонозавдському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Лінда Стар" з питання правильності відображення даних декларації з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р., за наслідками якої було складено акт № 3903/182/37363810 від 15.09.2011 р.
Також суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що податкові накладні оформлені не належним чином, оскільки в них вказана адреса ТОВ "Лінда Стар" за якою підприємство не знаходиться, посилаючись на зазначений акт № 3903/182/37363810 від 15.09.2011 р. ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова.
Суд виходить із того, що окрім наявності належним чином оформлених податкових накладних, як підстав для формування податкового кредиту, обов'язковим є також реальне підтвердження господарських операцій первинними документами.
Так, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно із яким підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Всі господарські операції підтверджені первинною документацією та наданими додатковими документами представниками позивача, відсутність товаро-транспортних накладних, актів приймання нафти та нафтопродуктів, сертифікатів відповідності на паливо дизельне автомобільне (ЕН-590) не спростовує факту їх оформлення, належного ведення та фактичного відбуття господарських операцій.
Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначає п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Твердження відповідачів про те, що позивач не мав права включати до бюджетного відшкодування суму ПДВ не знаходить законного підґрунтя і тому, що п. 200.5 ст. 200 ПК України встановлено: не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, по-перше, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); по-друге, мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Також відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На підставі вищезазначеного, проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Лінда Стар" за травень 2011 року.
В судовому засіданні представником позивача чітко зазначено, що протягом вказаного періоду ТОВ "Вінницька промислова група" проводилась господарська діяльність та відповідні розрахунки з контрагентом "Лінда Стар", відбувався юридично оформлений рух палива дизельного автомобільного (ЕН-590), проаналізований вище, що дає суду законні підстави для задоволення адміністративного позову, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003972330 від 28.11.2011 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0003972330 від 28.11.2011 р. за формою "Р".
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група" витрати по сплаті судового збору в сумі 1429,90 грн. (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять грн. 90 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович