Справа № 22-ц/1690/1382/2012
Головуючий по 1-й інстанції Юхно С.П.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
18 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Карпушина Г.Л.,
Суддів: Пікуль В.П., Триголова В.М.,
при секретарі: Цюрі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, приватного нотаріуса ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним -задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4, 26 серпня 2010 року, та зареєстрований в реєстрі за № 1883.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачені при подачі позову судові витрати в сумі 148 грн. 59 коп.
Захід забезпечення позову, вжитий ухвалою від 09 листопада 2010 року -арешт, накладений на 5/18 частин будинку в частиною надвірних будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 -скасовано.
Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на недоведеність факту відсутності у померлого усвідомлення дій та не можливості керувати ними на момент складення заповіту.
Судове засідання проводилося за участю апелянта і позивачки, а також їх представників.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення, за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження батьком позивачки ОСОБА_3 є ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у віці 72 років, про що в Книзі реєстрації смертей 31 серпня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 2303 -свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1, видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції. На момент смерті ОСОБА_5 було встановлено діагноз рак головного мозку та легень, клінічна група IV, що в подальшому і стало причиною його смерті.
Позивачка ОСОБА_3, як єдина спадкоємиця за законом, 02 вересня 2010 року подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, у зв'язку з чим приватним нотаріусом Полтавського міського округу ОСОБА_6, заведено спадковому справу за реєстраційним № 49867355. Крім іншого, до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, є 5/18 частини будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1439 кв.м.
Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 26 серпня 2010 року, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті будинок з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був сином ОСОБА_7, особи з якою померлий тривалий час проживав у фактичних шлюбних відносинах.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, ґрунтуючись на висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №556 від 24.03.2011 р., виходив з того, що оскільки на момент складання заповіту ОСОБА_5 було встановлено діагноз рак головного мозку та легень, як наслідок даної хвороби, останній виявляв ознаки психічного розладу у вигляді вираженого астенічного синдрому, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі, а тому заповіт слід визнати недійсним.
Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або ) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК поширюється на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та ( або ) не могла керувати ними. ( тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо ).
Згідно з висновком акта посмертної судово-психіатричної експертизи № 556 від 30 червня 2011 року встановлено, що ОСОБА_5, 1938 року народження, на момент складання заповіту, а саме 26 серпня 2010 року, виявляв ознаки психічного розладу у вигляді вираженого астенічного синдрому органічного походження ( метастатичне ураження головного мозку, разова інтоксикація), який на момент складання заповіту істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до роз'яснень і доповнень даних в судовому засіданні експертом ОСОБА_8, за таких ознаках психічного розгляду, який був у ОСОБА_5, не можливо дати категоричний висновок про не можливість усвідомлювати останнім значення своїх дій та керувати ними, оскільки астенічний синдром є початковою стадією порушення свідомості.
Беручи до уваги викладене вище, надавши оцінку всім зібраним доказам у сукупності, колегія суддів, вважає, що оскільки у висновку проведеної у справі експертизи не вказано про абсолютну неспроможність ОСОБА_5 в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише зазначено, що існуючі на той час порушення його психічної діяльності істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним із підстав, передбачених ч.1 ст. 225 ЦК України, висновки суду першої інстанції є передчасними, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та приходить до висновку про скасування рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2011 року з ухваленням нового про відмову у задоволенні її позову за недоведеністю.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2011 року -скасувати.
Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин
Судді: ______________ В.П. Пікуль _______________ В.М. Триголов
Копія