Справа № 22ц-148/2012
Головуючий по 1-й інстанції Волювач О.В.
Суддя-доповідач: Хіль Л. М.
07 лютого 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Хіль Л.М.
суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу
за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, 3-я особа- головний лікар Полтавського обласного центру медико- соціальної експертизи ОСОБА_3 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з вище зазначеним позовом, згідно вимог якого прохала скасувати наказ головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 19.04.2010 року № 4-к про звільнення її з роботи за систематичне невиконання трудових обов'язків лікаря-невропатолога Лубенської міжрайонної МСЕК ,поновити її на посаді лікаря-невропатолога Лубенської міжрайонної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи ,стягнути на її користь грошову компенсацію за вимушений прогул та 5000 грн. моральної шкоди, судові витрати понесені нею по справі.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 вересня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано наказ головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 19.04.2010 року № 4-к про звільнення за систематичне невиконання трудових обов'язків лікаря-невропатолога Лубенської міжрайонної МСЕК ОСОБА_2.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря-невропатолога Лубенської міжрайонної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи.
Стягнуто з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за вимушений прогул з 19 квітня 2010 року по 08 вересня 2011 року в сумі 31 699 грн. 14 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на користь держави 323 грн. 43 коп. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.
Додатковим рішенням цього ж суду від 22 вересня 2011 року постановлено рішення суду від 8 вересня 2011 року в частині стягнення грошової компенсації за вимушений прогул за один місяць допущено до негайного виконання та встановлено, що датою поновлення ОСОБА_2 є 19.04.2010 року.
З рішенням суду від 8 вересня 2011 року не погодився Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, у зв'язку з чим подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду вважає винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 212, 213, 215 ЦПК України.
Апелянт вказує, що судом при винесенні рішення не враховано роз'яснення Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.1992 року, відповідно до аналізу п.23 якого встановлено, що підставою звільнення за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Зазначає, що суд належним чином не перевірив докази, надані відповідачем, а саме Акт від 16.04.2010 року про запізнення позивачки з обідньої перерви, доповідні записки та пояснення ОСОБА_2 від 16.04.2010 року про її запізнення, пояснення позивачки щодо порушення нею правил внутрішнього розпорядку та своїх посадових обов'язків.
Апелянт прохає скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на оснорві повно і всебічно з,ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами по справі, що з 15.08.1995 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до Лубенської міжрайонної МСЕК на посаду лікаря-невропатолога.
16 квітня 2010 року ОСОБА_2 ознайомлено з наказом головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи № 51 від 15.04.2010 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за відсутність на робочому місці 14 квітня 2010 року з 08 год. до 09 год. 30 хв. без поважних причин та без дозволу керівництва.
Того ж дня, 16.04.2010 року, головний лікар Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи звернувся з поданням до профспілкового комітету обласного Центру МСЕ про надання згоди на звільнення лікаря-невропатолога Лубенської МСЕК ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_2 вже була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани 15.04.2010 року, рішенням зборів членів профспілкової організації Полтавського обласного центру МСЕ від 19.04.2010 року було надано згоду на звільнення лікаря-невропатолога Лубенської МСЕК ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків.
Того ж дня головний лікар обласного Центру МСЕ видав наказ № 44-к про звільнення лікаря-невропатолога Лубенської МСЕК ОСОБА_2 з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків.
Пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Частиною 1 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення- догана, звільнення.
Частиною 3 ст. 149 КЗпП України встановлено, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідно до п.3 ст.40 КзпПрацю України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов,язків, покладлених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку , якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Аналіз вказаних норм права передбачає, що власник або уповноважений ним орган при звільнення працівника з підстав, передбачених даною нормою закону,повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, зазначити коли та які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення.
ОСОБА_2 відповідно до наказу від 19 квітня 2010 року № 44-к звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов,язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку.
При застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачкою своїх посадових обов'язків, та конкретно не вказав в чому саме проявляється систематичне невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків та не врахував положення ст. 149 ч.3 КзпПрацю України.
Однією з підстав звільнення позивачки є Акт перевірки від 09.04.2010 року про недоліки роботи невропатолога, разом з цим, відповідач конкретно не вказав, коли саме були допущені вказані порушення позивачкою та які наслідки цих порушень.
Так само відповідачем не зазначено, який саме проступок вчинила позивачка після оголошення їй догани, за який її було звільнено.
Суд вірно критично поставився до доказів наданих відповідачем- копії акту від 16.04.2010 року та доповідних працівників МСЕК про те, що ОСОБА_2 запізнилася з обідньої перерви 16.04.2010р. на 1 годину з врахуванням того, що вказані докази надані лише в 2011 році при повторному розгляді справи та як встановлено судом на час звільнення позивачки вони були фактично відсутні, до того ж за запізнення з обідньої перерви 16.04.2010 року позивачка не була піддана дисциплінарному стягненню.
Враховуючи, що лише правомірно накладені стягнення можуть враховуватися і бути підставою для звільнення працівника за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку, про правомірність скасування районний судом наказу про звільнення №44-к та поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що при звільненні з роботи ОСОБА_2 було порушено законодавство про працю, тому наказ про звільнення з роботи визнано незаконним і позивачка поновлена на роботі.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи вимоги даної норми, місцевий суд прийшов до вірного висновку та стягнув з відповідача на користь позивачки компенсацію за час вимушеного прогулу, а саме за 16 місяців 14 днів в сумі 31 693 грн. 14 коп. врахувавши середньомісячну заробітну плату у розмірі 1901 грн. 59 коп. та середньоденну заробітну плату -90 грн. 55 коп.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Врахувавши, що у зв'язку зі звільненням протягом 16 місяців позивачка не працювала, потребувала додаткових зусиль для влаштування свого життя, перенесла душевні та моральні страждання, виходячи з засад розумності та справедливості, суд правомірно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позивачку звільнено від сплати судового збору, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в дохід держави.
Врахувавши викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, на те підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 вересня 2011 року судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.303, ст. 307 ч. 1 п. 1 , ст. 308 ч.1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи -відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 вересня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : Л.М. Хіль
Судді: С.Ю. Мартєв
В.А. Чічіль