Справа № 22-ц/1690/1903/2012
Головуючий по 1-й інстанції Новак Д.І.
Суддя-доповідач: Абрамов П. С.
16 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Абрамова П.С.
Суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І.
при секретарі: Колеснік Л.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика"
на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" про стягнення заборгованості по індексації заробітної плати.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 11квітня 2012 року змінені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Стягнуто Публічного акціонерного товариства «Полтавська птахофабрика»Диканського району, розрахунковий рахунок № 26007170009069 в ГРУ КБ Приватбанк м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00845743, на користь ОСОБА_2 індексацію на заробітну плату за період з січня 2003 року по день її звільнення в сумі 17 700 грн. 58 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов»язкових платежів.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Полтавська птахофабрика»Диканського району, р/р № 26007170009069 в ГРУ КБ Приватбанк м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00845743, в дохід держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" просить рішення місцевого суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оцінка доказів проведена невірно, неправильно застосовані норми матеріального права та процесуального права. Вважає, що місцевий суд повинен був застосувати строки звернення до суду та відмовити у задоволенні позову, так як ці строки позивачем були порушені.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачка ОСОБА_2 працювала в ПАТ ППФ з 20 грудня 1991 року по 10 січня 2012 року і була звільнена з роботи по ст. 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін.
При звільненні з роботи з нею відповідачем не було здійснено повного розрахунку, оскільки за період трудових відносин з січня 2003 року по день її звільнення, індексація заробітної плати проводилась в неповному обсязі.
З розрахунку нарахування суми індексації заробітної плати ОСОБА_2 вбачається, що за період з січня 2003 року по грудень 2011 року нарахована сума індексації 18 653,05 грн., виплачена сума індексації за період з 2003 по 2011 рік становить 952,47 грн., підлягає до виплати сума 17700,58 грн. (а.с.74-76).
Колегія суддів вважає, що задовольняючи змінені та уточнені позовні вимоги, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, врахував всі обставини справи, норми закріплені в Кодексі законів про працю України та в спеціальних законах -ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноваженим ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно ст. 2 ЗУ України " Про оплату праці" структуру зарплати становить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо. З приписів п. 1.3 Розділу 1, п. 2.2.7 Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 5 від 13 січня 2004 року, вбачається, що суми виплат, пов»язаних з індексацію заробітної плати, входять до структури заробітної плати.
Згідно ст. 33 вищевказаного закону в періоди між переглядами розміру заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2003 року та постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексації підлягають грошові доходи населення (заробітна плата) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, і проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що індексаційні нарахування на грошові доходи позивача є складовою частиною його заробітної плати.
Відповідно до норм, закріплених ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Колегія суддів вважає, що не можуть бути взято до уваги доводи апелянта на те, що у виниклому спорі строк звернення до суду повинен обраховуватись з моменту початку здійснення нарахування відповідачем працівникам індексації заробітної плати, тобто починаючи з червня 2011 року.
Так, в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року дано тлумачення, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
В даному випадку, рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року за № 4-рп/2012, дано тлумачення щодо можливості стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди. Таким чином, дане рішення не може бути застосовано, оскільки предметом спору, який був розглянутий судом першої інстанції було стягнення невиплаченої індексації заробітної плати, що є складової частиною заробітної плати, а питання стягнення середнього заробітку за весь час розрахунку при звільненні позивачем не ставилось та така позовна вимога не пред'являлась. Поняття індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні не є тотожними та їх нарахування і виплата регулюється окремими нормами, які не збігаються між собою.
Невиплачена сума індексаційних нарахувань, які входять до структури заробітної плати, фактично утворює часткову заборгованість по заробітній платі.
Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Висновки місцевого суду, що відсутні підстави для застосування до виниклих правовідносин положення ч.1 ст. 233 КЗпП України ґрунтуються на законі.
Позовна вимога про стягнення індексаційних нарахувань на грошові доходи (заробітну плату) позивача, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України будь-яким строком не обмежена.
Сума невиплаченої індексації зарплати позивачки виникла з вини відповідача через порушення ним законодавства про оплату праці, що в свою чергу підтверджується проведеними перевірками Територіальною державною інспекцією праці Полтавської області та притягненням керівництва до адміністративної відповідальності в судовому порядку. Розрахунок розміру заборгованих коштів проведений відповідачем та становить 17700,58 грн.
Також вірним є висновок суду, що оскільки індексація на заробітну плату входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, то при стягненні з відповідача на користь позивача суми невиплачених індексаційних нарахувань належить утримати з них передбачені законом податки та обов'язкові платежі.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" -відхилити.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (пілпис)
Судді: (підписи)
Копія