Справа № 22-ц/1690/2218/2012
Головуючий по 1-й інстанції Земцов В.В.
Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.
11 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Корнієнка В.І.,
Суддів: Винниченка Ю.М., Карпушина Г.Л.,
При секретарі: Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про розірвання кредитного договору та пов'язаних з ним договорів, -
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відмовлено повністю.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права , вказуючи також на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що банком в односторонньому порядку було змінено умови договору, а саме: термін його дії. Також вказує на те, що Банком не було надано графік платежів по сплаті кредитної заборгованості, сукупну вартість кредиту, процентну ставку, що порушує постанову НБУ від 10 травня 2007 року № 168, необґрунтовано нараховано суму заборгованості в розмірі 272 000 тис. доларів США, та неправомірно знято з кредитного рахунку 50 000 доларів США.
Окрім того, внаслідок вказаних дій 08 липня 2008 року Банк без вагомих та не існуючих на те причин, посилаючись на заборгованість по кредиту, яка була відсутня повністю, в односторонньому порядку підняв процентну ставку по кредиту на 2 %, чим збільшив щомісячний платіж по процентам на 476 доларів США, при реструктуризації кредитного договору 02 лютого 2009 року було здійснено нарахування сум без відому позичальника з незаконно піднятими процентами, та не було надано графіку погашення кредитних платежів, чим порушено умови додаткової угоди № 2 п. 7.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, що між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк»в особі Центрального регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк»21 лютого 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 11120439000 за умовами якого Банк надав позичальник, тобто позивачу, кредит у розмірі 275 000,00 доларів США.
З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки від 21 лютого 2007 року, згідно якого ОСОБА_2 передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк»нерухоме майно, а саме: комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у її власності. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки за цим договором на дату його укладення визначено 1 853 124,00 грн.
Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір поруки від 21 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Окрім того, судом встановлено, що 02 лютого 2009 року між сторонами були укладені додаткові угоди щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, змін схеми погашення кредиту та додаткову угоду до договору поруки.
З урахуванням викладеного, встановивши, що позивачем були отримані кошти згідно кредитного договору в іноземній валюті на власні потреби споживача, і позивач свідомо підходив до отримання кредитних коштів, ніяких істотних порушень умов договору з боку банку не виявлено, внаслідок чого позивач міг би бути позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України.
Далі, встановивши, що ніякого тиску з боку відповідача під час укладення договору про надання траншів та додаткових угод до нього, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до ст. 628 ЦК України, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2
Вирішуючи питання за позовними вимогами про розірвання договорів, укладених з метою забезпечення виконання належним чином зобов'язань позивальника за кредитним договором, суд вірно дійшов висновку, що підстави для розірвання договорів визначені нормами цивільного законодавства, внаслідок чого договори не можуть бути розірвані виключно по тій причині, що вони є похідними від кредитного договору.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують їх неправомірність належними доказами, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, та встановлено судовим рішенням яке набрало законної сили ( ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 липня 2011 року ), що 02 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем укладені додаткові угоди № 1 та № 2 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації та зміни схеми погашення кредиту, відповідно до яких перенесені строки погашення кредиту та процентів.
Згідно положень ст. 651 ЦК України сторони договору в будь-який час можуть змінювати умови договору на власний розсуд за домовленістю.
Цим же судовим рішенням, обставини встановлені у якому не підлягають доказуванню в силу ст. 61 ЦПК України, встановлено, що ОСОБА_2 не заперечувала, що підписала додаткові угоди власноручно, а її посилання на те, що вона не уважно вивчила їх зміст перед підписанням, само по собі не може бути підставою для визнання угод недійсними через їх невідповідність нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Окрім того, розірвання договору може бути здійснено виключно згідно з нормами діючого цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2012 року судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко
Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ Г.Л. Карпушин
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області ________ В.І. Корнієнко
Головуючий: В. І. Корнієнко
Судді: