Справа № 22-ц/1690/835/2012
Головуючий по 1-й інстанції Тимчук Р.І.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
29 лютого 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Панченка О.О. , Прядкіної О.В.
при секретарі Ємельяновій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину квартири , вселення в неї та усунення перешкод ,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 26.05.2011 року позовні вимоги задоволено та визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов»язано ОСОБА_2 не перешкоджати їй , фахівцю і спеціалісту ПП БТІ «Інвентаризатор» провести заміри і обстеження квартири та встановити ринкову вартість.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2011 року вирішено питання про виправлення описки в судовому рішенні та виключено з тексту рішення посилання на зазначення по батькові позивача - замість «ОСОБА_3» необхідно читати «ОСОБА_3» .
З рішенням суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди не погодилась відповідач, яка просить в цій частині рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає недоведеними та надуманими посилання позивача на спричинення їй моральної шкоди .
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1 п.2,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи , які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
По справі встановлено, що спірна квартира відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 07.09.2007 р. та від 20.09.2007 р. належала ОСОБА_4 та його сестрі - відповідачу ОСОБА_2 по ? частині кожному.
ОСОБА_4 05.01. 2007 р. склав заповіт на ім»я позивача , прізвище якої на той час було «ОСОБА_3», а після шлюбу «ОСОБА_3» .
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07.04.2010 р. ОСОБА_3 визначено додатковий строк для прийняття спадщини терміном 4 місяці з часу набрання рішення законної сили.
05.10.2010 р. спадкоємиця ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв»язку з чим була відкрита спадкова справа.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
З урахуванням вказаної норми процесуального права, предметом перегляду в апеляційному порядку є рішення суду, яке оскаржується відповідачем в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач створює перешкоди позивачу в користуванні належної їй квартири та в частині оформлення документів на спадщину, оскільки утримує в себе право установчі документи та одноособово користується квартирою.
З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки він взагалі не ґрунтується на будь-яких доказах по справі та не відповідає закону.
Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти , які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди , позивач посилалась на те, що відповідач перешкоджає їй користуватись квартирою як її власністю, тому згідно приписів ст. 386 ч.3 ЦК України в неї як у власника виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, позивачем , всупереч визначеного ст. 10, 60 ЦПК України обов»язку доводити обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, взагалі суду не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, саме рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України .
Згідно роз»яснень Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» № 4 від 31.-3.1995 року, з послідуючими змінами, відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов»яковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди , протиправність діяння її заподіювача , наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, вказані обставини, відповідно до положень ст. 179 ЦПК України , повинні були бути досліджені судом на підставі наданих позивачем доказів.
Проте вказані обставини судом не досліджувались і їх правова оцінка не відображена в рішення суду.
Фактично тест рішення суду містить лише цитування статей Цивільного Кодексу України , Цивільно-процесуального Кодексу України та опис обставин, які не являються предметом доказування.
Натомість , в рішенні суду не зазначено фактичні дані , які мають значення для справи при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди , воно не містить будь-якої оцінки доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та вини в її заподіянні відповідача .
Рішення також не містить висновків про те, в чому саме виявилось заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу , судом не наведено правових обґрунтувань про розмір відшкодування - 3000 грн.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги як належні та допустимі докази з приводу наявності в діях відповідача протиправної поведінки, яка призвела до спричинення позивачу морально шкоди - надані представником позивача в ході розгляду апеляційної скарги письмові документи .
Зокрема , акт від 22.11.2010 р. не містить обставин , які б доводили спричинення позивачу моральної шкоди, в його змісті лише згадується про те, що цього числа о 16 год. в спірній квартирі ніхто не відкрив двері. Крім того, викликає сумнів, ким і коли фактично цей акт був складений та чому він не був наданий в суді першої інстанції як доказ.
Аналогічна оцінка колегії суддів і щодо наданого повідомлення на ім»я ОСОБА_2 , оскільки представником позивача не надано доказів про фактичне направлення останнього відповідачу, там відповідно отримання нею такого листа .
З урахуванням викладеного, беручи до уваги , що по справі має місце недоведеність вимог про відшкодування шкоди , які суд помилково визнав встановленими, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав недоведеності.
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п. 2, 4 , 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 травня 2011 року в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення , яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів .
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: