Справа № 22-ц/1690/1712/2012
Головуючий по 1-й інстанції Кривич Ж.О.
Суддя-доповідач: Пікуль В. П.
26 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Пікуля В.П.,
суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення майнової та моральної шкоди,-
У листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 16 963, 76 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 23 грудня 2011 року до участі у справі за заявою ОСОБА_3 в якості співвідповідача залучена Приватне акціонерне товариство (далі ПрАТ) «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (а.с. 36).
При розгляді справи позивачка суду пояснила, що з вини відповідача 23 червня 2011 року сталася ДТП, внаслідок якої був пошкоджений її автомобіль. Завдані збитки частково були відшкодовані страховиком. Решту шкоди в сумі 3317,32 грн. просила стягнути із ОСОБА_2 Окрім того, заявила, що внаслідок винних дій відповідача вона зазнала моральної шкоди, оскільки пошкодження автомобіля викликало у неї сильний нервовий стрес, змінило звичний уклад життя її сім'ї, на тривалий час позбавило можливості використовувати транспортний засіб у службових цілях та для власних потреб, моральну шкоду оцінила у 20 000 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3317,32 грн. у відшкодування завданої майнової шкоди та 2000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2 та у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в сумі 295,50 грн.
Зобов'язано ОСОБА_3 повернути на вимогу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» запасні частини, які підлягали заміні: бампер задній, кришка багажника, фари задні ліву та праву, кронштейни заднього бамперу лівий та правий, панель задню.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_2, який його оскаржив, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно із 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Із положень статті 23 Цивільного Кодексу України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 статті 1167 Цивільного Кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 червня 2011 року на 121 кілометрі автодороги Полтава-Олександрія сталася ДТП за участю автомобіля ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля «Чері» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження. Постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 липня 2011 року, яка набрала законної сили, винним у ДТП визнано ОСОБА_2 Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на умовах полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 червня 2011 року до 11 червня 2012 року включно (а.с. 55).
Згідно звіту автотоварознавчого дослідження № 06/46/11, проведеного Приватним підприємством «Центр автотехнічної експертизи», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Чері» д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, становить 16915,38 грн. Вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу автомобіля становить 14511,19 грн. Відповідач приймав участь в огляді автомобіля, про що свідчить його підпис у звіті (а.с. 15-22)
Співвідповідач ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», отримавши від ОСОБА_3 акт виконаних робіт по ремонту автомобіля і товарні чеки, провела остаточний розрахунок суми страхового відшкодування та сплатила потерпілій страхове відшкодування, загальна сума якого склала 13646,44 грн.
Фактичні витрати позивачки на ремонт автомобіля становили 16963,76 грн., що підтверджується товарними чеками та актом надання послуг № 160 від 01 серпня 2011 року (а.с. 10-11).
Враховуючи, що відповідач внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України скоїв ДТП, в результаті якої завдав матеріальних збитків позивачці, своєї вини у порушенні ПДР не заперечував, доказів на підтвердження того, що шкоди завдано не з його вини та невірності висновку спеціаліста і експерта не надав, а також не надав доказів того, що не всі придбані позивачкою запасні частини та виконані роботи були виправдані наслідками ДТП, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню та вірно стягнув 3 317 грн. 32 коп. різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Доводи апелянта, що різницю між матеріальними збитками та відновлювальним ремонтом повинна сплачувати страхова компанія є безпідставними, оскільки страхова компанія вірно провела виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, колегія суддів також звертає увагу, що жодних доводів щодо відсутності своєї вини у ДТП апелянт не наводив і у апеляційній скарзі.
Оскільки потерпіла ОСОБА_3 зазнала душевних переживань у зв'язку із самою подією ДТП та пошкодженням її автомобіля, тривалий час не могла користуватися ним, що викликало вимушені негативні зміни у її повсякденному житті, автомобіль використовувала для виконання обов'язків лікаря Потоківської амбулаторії Кременчуцької ЦРЛ, і його відсутність значно ускладнювала її щотижневі виїзди для обслуговування населення віддалених сіл району, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, та із урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань та вимог розумності та справедливості правильно визначив її розмір у 2000 грн.
На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для скасування рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В. П. Пікуль
Судді: