Справа №1490/2668/12 19.06.2012 19.06.2012
Справа 22ц-1490/1831/12 Головуючий по 1 інстанції Батченко О.В.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
19 червня 2012р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Лівінського І.В., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,
з участю представників сторін: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2012р.
за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) „Перший український міжнародний банк", Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ТОВ „Зернозбут-К", ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна та визнання припиненим правочину,
встановила:
У травні 2009р. ОСОБА_4 пред'явив позов до приватного нотаріуса ОСОБА_5, ПАТ „Перший український міжнародний банк", відділу ДВС про визнання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом 02 лютого 2009р., яким звернуто стягнення на належну позивачу як іпотекодателю нежитлову будівлю котельної, загальною площею 48,3м2 АДРЕСА_1 в рахунок погашення 761548 грн. 80 коп. кредитної заборгованості, таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з зазначеного майна, накладеного державним виконавцем 02 квітня 2009р. у зв'язку з визнанням позичальника ТОВ „Зернозбут-К" банкрутом. Також з цих же підстав позивач просив про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного ним 24 березня 2008р. з ПАТ „Перший український міжнародний банк".
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2012р. позов задоволено частково. Постановлено визнати виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_5 за №656 від 02 лютого 2009р. таким, що не підлягає виконанню в частині задоволення вимог ПАТ „Перший український міжнародний банк" про звернення стягнення на нежитлову будівлю котельної, загальною площею 48,3м2 АДРЕСА_1 у розмірі 71011 грн. 33 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду в частині відхилених вимог просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 травня 2007р. між ЗАТ „Перший український міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ „Перший український міжнародний банк" і ТОВ „Зернозбут-К" укладено кредитний договір за яким останнє отримало 675000 грн. під 16,9 % річних з умовою повернення кредиту до 16 листопада 2008р.
24 березня 2008р. між вказаним банком і ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання кредитного договору ТОВ „Зернозбут-К" від 18 травня 2007р. укладено іпотечний договір предметом якого є нежитлова будівля котельної, загальною площею 48,3м2 АДРЕСА_1.
22 жовтня 2008р. постановою господарського суду Миколаївської області ТОВ „Зернозбут-К" визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури.
02 лютого 2009р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нежитлову будівлю котельної, загальною площею 48,3м2 АДРЕСА_1 в рахунок погашення ПАТ „Перший український міжнародний банк" 761548 грн. 80 коп. кредитної заборгованості за період з 16 вересня 2008р. по 22 січня 2009р. з яких 669991 грн. 44 коп. заборгованість за кредитом, 45342 грн. 27 коп. заборгованість за процентами, 46215 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту.
02 квітня 2009р. державним виконавцем відділу ДВС під час примусового виконання виконавчого напису проведено опис і арешт вказаного нерухомого майна про що було складено відповідний акт.
Враховуючи те, що до складу заборгованості включено економічні санкції на загальну суму 71011 грн. 33 коп. після визнання ТОВ „Зернозбут-К" банкрутом, тобто за період з 22 жовтня 2008р. по 22 січня 2009р., що суперечить положенням ч.1 ст.23 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), суд правомірно на підставі ч.1 ст.203, ст.ст.215,217 ЦК ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
Безспірність заборгованості за період з 16 вересня по 21 січня 2008р., право на стягнення якої за рахунок іпотечного майна передбачено ст.ст.525,526,530,1054, ст.33 Закону „Про іпотеку", ст.ст.1,7,22 кредитного договору, ст.ст.1,2,6 іпотечного договору підтверджена наданими ПАТ „Перший український міжнародний банк" розрахунками на підтвердження прострочення виконання зобов'язання, що узгоджується з п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою КМУ 29.06.99р. №1172). У зв'язку з чим можна погодитись з висновком суду про відповідність в цій частині виконавчого напису положенням ст.ст.87-89 Закону „Про нотаріат".
Також суд вірно відхилив вимоги про зняття арешту з майна на яке звернуто стягнення, тому що обґрунтованість цих вимог безпосередньо пов'язана з вищезазначеними вимогами, які задоволені лише частково.
Таким чином, рішення суду в частині вирішення вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна є законним і обґрунтованим у зв'язку з чим апеляційна скарга в силу ч.1 ст.309 ЦПК щодо цих вимог підлягає відхиленню.
В той же час, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору, укладеного 24 березня 2008р. між ОСОБА_4 і ЗАТ „Перший український міжнародний банк", суд не звернув увагу на ухвалу від 26 квітня 2010р. (а.с.133), якою ці вимоги були виділені в самостійне провадження.
Більше того, по цим виділеним вимогам 27 квітня 2011р. ухвалено судове рішення яке набрало законної сили (а.с.252).
Всупереч положень, передбачених п.2 ч.1 ст.205 ЦПК суд провадження щодо вимог про визнання іпотечного договору припиненим не закрив, а ухвалив чергове рішення по справі між тими ж сторонами за тим же предметом і з тих самих підстав.
Таке процесуальне порушення в силу ст.310 ЦПК є підставою для скасування оскаржуваного рішення у вказані частині із закриттям провадження у справі.
Посилання апелянта на положення ст.14 Закону не заслуговують на увагу, так як на час вчинення виконавчого напису ТОВ „Зернозбут-К" ліквідовано не було, а тому зобов'язання останнього по кредитному договору не вважались припиненими (ст.609 ЦК).
Керуючись ст.ст.303,307,308,310,315 ЦПК, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2012р. в частині вимог ОСОБА_4 до ПАТ „Перший український міжнародний банк" про визнання припиненим іпотечного договору скасувати, а провадження у справі в частині цих вимог - закрити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: