Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77
Іменем України
"29" травня 2012 р. Справа № 142/18-06
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
Білоцерківського відділення управління державного казначейства
Фінансового органу Білоцерківської міської ради
про стягнення 151100 грн.
Суддя Кошик А.Ю.
За участю представників:
Позивача - не з'явився
Відповідача 1 -Зайцев В.С.
Відповідача 2, 3 -не з'явились
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сініс ЛТД» в особі Білоцерківської філії ТОВ «Сініс ЛТД»(далі - позивач) звернулось з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Біла Церква (далі - відповідач 1), Білоцерківського відділення управління державного казначейства (далі -відповідач 2), Фінансового органу Білоцерківської міської ради (далі -відповідач 3) про стягнення 151100 грн.
Відповідно до ухвали суду від 25.08.2006 року провадження у справі зупинено до завершення процесу реорганізації Управління державного казначейства у Київській області та перетворення його в Головне управління державного казначейства у Київській області.
Судом 01.02.2012 року сторонам у справі направлено листи з проханням повідомити суд про обставини, що зумовили зупинення провадження у справі для поновлення провадження у справі та подальшого її розгляду.
22.03.2012 року до господарського суду від Білоцерківського управління Державної казначейської служби України Київської області надійшов лист з якого вбачається, що Білоцерківське відділення Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Київській області 21.12.2011 року ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року №346 «Про ліквідацію урядових органів», наказу Міністерства фінансів України від 30.04.2011 року №574 «Про заходи щодо ліквідації Державного казначейства України», наказу Державного казначейства України від 05.05.2011 року №116 «Щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України». 22.12.2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року №651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби»створено як юридичну особу -Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь -якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
За таких обставин, господарський суд відповідно до ст. 55 КАС України замінює відповідача 2 у справі - Білоцерківське відділення Державного казначейства на Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області.
Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження у справі № 245/18-06 було поновлено відповідно до ухвали від 13.04.2012 року та призначено справу до розгляду на 15.05.2012 року.
В судове засідання 15.05.2012 року позивач не прибув, надіслав суду заяву про зменшення позовних вимог та про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
Відповідачі 2, 3 в судове засідання 15.05.2012 року не з'явились, відповідач 1 проти позову заперечував. Розгляд справи відкладався до 29.05.2012 року.
В судове засідання 29.05.2012 року відповідачі 2, 3 без поважних причин не з'явились, відповідач 1 обґрунтованих заперечень проти позову (з врахуванням уточнених позовних вимог) суду не надав. Від відповідача 2 надійшли заперечення проти позову щодо неможливості провести бюджетне відшкодування за відсутності відповідного висновку податкового органу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.
Статтею 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року та пунктом 15 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України»від 25.03.2005 року передбачено, що у 2005 році вартість торгових патентів на здійснення операцій у сфері грального бізнесу становить: для використання грального автомату - 4 200 грн. на рік, на стіл для більярду - 1 800 грн. на рік, на гральний стіл з кільцем рулетки - 192 000 грн. та на інші гральні столи - 144 000 грн.
Керуючись зазначеними нормами, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області повідомила Білоцерківській філії ТОВ «Сінніс, ЛТД», який здійснює свою діяльність у сфері грального бізнесу, що в 2005 році повинен сплачувати вартість торгових патентів за новими ставками, встановленими статтею 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року та пунктом 15 прикінцевих положень Закону України від 25.03.05 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України».
У зв'язку з чим, позивачем за перший квартал 2005 року було сплачено 75850 грн. (платіжним дорученням №601 від 14.12.2004 р. - 34650 грн., платіжним дорученням №606 від 15.12.2004 р. - 1200 грн., платіжними дорученням №97 від 10.03.2005 р. - 40000 грн.); за другий квартал 2005 року позивачем було сплачено 71400 грн. (платіжним дорученням №98 від 10.03.2005 р. - 69300 грн., платіжним дорученням №99 від 10.03.2005 р. - 2100 грн.); за третій квартал 2005 року позивачем було сплачено 69300 грн. платіжним дорученням №228 від 14.06.05 р.) та за четвертий квартал 2005 року позивачем було сплачено 69300 грн. платіжним дорученням №334 від 14.09.2005 року.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), що обумовлює її суть як суми податкового зобов'язання. Останнє ж визначається для платника згідно законодавства, чинного на момент його існування.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»передбачає, що даний закон набирає чинності з 01.01.2005 року. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», згідно якого були підвищені ставки плати за торгові патенти на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень, набрав чинності з дати опублікування, тобто з 31.03.2005 року (газета «Урядовий кур'єр», № 58 від 31.03.2005 року).
Оскільки позивач сплатив вартість торгових патентів за І квартал 2005 року до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»23.12.2004 року, а за II квартал 2005 року - до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України», їх норми, враховуючи імперативний припис ст. 58 Конституції України, на дані правовідносини не розповсюджуються.
Позивач вважає дії відповідача щодо нарахування плати за торгові патенти на надання послуг в сфері грального бізнесу за ставками, передбаченими статтею 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 та пунктом 15 прикінцевих положень Закону України від 25.03.05 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України»є незаконними, оскільки суперечать принципам побудови системи оподаткування в Україні, закріпленим в Законі України «Про систему оподаткування»та п.3 ст.27 Бюджетного кодексу України, а також порушує права позивача як платника податків.
Зокрема, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування» містить норму про те, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Така ж норма зазначена і в ч. 3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»в якій зазначено, що ставки податків, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Крім того, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
В ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»вказано, що зміни і доповнення до законів України про оподаткування, стосовно зміни податків, зборів (обов'язкових платежів) вносяться до законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (принцип стабільності).
Відповідно до п.3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, Закони України, які впливають на формування доходної та видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюдненні до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду.
Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду України № 21-167во07 від 03.06.2008р., № 21-1456во06 від 24.04.2007р., № 21-1954во07 від 26.03.2008р., № 21-1811во08 від 10.02.2009р., в постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2005р. № 23/411 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010р. № К-10111/07, від 04.11.2009р. № 2-22/16102-2006А, від 11.06.2009р. № К-37558/06 (К-37069/06), від 19.05.2009р. № К-14182/07, від 20.09.2007р. № К-24007/06 та ін.
Таким чином, на день сплати позивачем вартості торгових патентів за І та II квартали 2005 року (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи) діяв Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»в редакції станом на 2004 рік, а отже вимога податкового органу щодо сплати позивачем вартості торгових патентів на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу за І та II квартали 2005року за ставками, передбаченими Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»з урахуванням внесених до нього змін, є безпідставною. Тому сума, внесена позивачем як вартість торгових патентів за І-ІІ квартали 2005 року, підлягає поверненню позивачеві як надмірно сплачена.
Позивач звертався до Білоцерківської ОДПІ з заявами № 34 від 06.07.2005р. та № 43 від 26.09.2005р. про повернення надмірно сплачених коштів плати за торгові патенти, проте, листами № 38939/15-01 від 15.07.2005р. та № 63656/15-01 від 05.10.2005р. відповідач у поверненні коштів відмовив.
Відповідно до пунктів 5-7, 10 Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерством фінансів України та Державним казначейством України від 21.12.2010р. № 974/1597/499, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.
За платежами, належними місцевим бюджетам, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків.
Орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його територіальному органу Державного казначейства України, який на підставі отриманих висновків здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.
З огляду на норму ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може збільшити або зменшити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову.
В ході розгляду спору позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути 6550 грн. надмірно сплаченої вартості торгових патентів.
Враховуючи встановлені судом обставини, дії Білоцерківської ОДПІ по відмові у поверненні надмірно сплачених коштів плати за торгові патенти є неправомірними, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі (з врахуванням уточнень).
Згідно ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору (державного мита) підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених вимог в сумі 131 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог. Згідно ч. 2 вказаної статті, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Таким чином, враховуючи, що позивач зменшив позовні вимоги, сума сплаченого ним 1380 грн. судового збору підлягає поверненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у поверненні суми надмірно сплаченої вартості торгових патентів на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу.
3. Стягнути з місцевого бюджету м. Біла Церква через Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»6 550,00 грн. надмірно сплаченої вартості торгових патентів на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» 131 грн. витрат по сплаті судового збору.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»1380 грн. надмірно сплаченого судового збору.
Суддя Кошик А.Ю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.