ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-68/5122-2012 05.06.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до 1) Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий
альянс»
2) Посольства США в Україні
про відшкодування шкоди в порядку регресу
Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(далі - відповідач-1) та Посольства США в Україні (далі - відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 48.070,24 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача-1, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Оскільки відповідачем-1 підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності, що становить 25.500,00 грн., позивач просить суд стягнути різницю між фактично спричиненою шкодою та страховим відшкодуванням з Посольства США в Україні у розмірі 22.570,24 грн., з яким винуватець ДТП ОСОБА_2, що керував автомобілем "Шевролет Експрес" д/н НОМЕР_2 перебуває в трудових відносинах, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в Закритому акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс», що підтверджується полісом № ВА/2293045 від 09.07.2008.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5122-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.
Ухвалою суду від 10.05.2012 розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача-2 та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача-2 та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача-1 в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник відповідача-2 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.05.2012 № 12-351/К-142, який надано позивачем, місцезнаходженням Представництва США в Україні є вул. Коцюбинського, 10 в м. Києві, 01101.
Згідно повідомлення та інформації, що міститься на офіційному сайті Посольства США в Україні з 19.01.2012 нова адреса Посольства США в Україні є вул. Сікорського, 4 в м. Києві, 04112.
Ухвалу суду від 20.04.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи були надіслані на адресу відповідача-2 за всіма наявними в матеріалах справи адресами. Про отримання ухвали суду про порушення провадження у справі уповноваженим представником відповідача-2 свідчить відмітка на поштовому повідомленні, що міститься в матеріалах справи.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
31 липня 2008 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо-класик" (далі - позивач) та ОСОБА_3 (далі -страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів (далі - договір) № 001135/4001/0003274, відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля "Ауді А-8", державний номерний знак НОМЕР_1.
10 квітня 2009 року в м. Києві по вул. Коцюбинського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Ауді А-8" д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та транспортного засобу "Шевролет Експрес" д/н НОМЕР_2, який належить Посольству США в Україні, під керуванням ОСОБА_2.
В результаті ДТП автомобіль марки «Ауді А-8»з д/н НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження.
Пошкоджений автомобіль марки «Ауді А-8»д.н. НОМЕР_1 на дату скоєння ДТП був застрахований в ЗАТ «Страхова компанія «КРЕДО-КЛАСИК»за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 001135/4001/0003274 від 31.07.2008.
Судом встановлено, що згідно з Протоколом № 191 загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРЕДО-КЛАСІК»від 27.02.2010 було внесено зміни до статуту товариства, а саме змінено найменування товариства з Приватного акціонерного товариства «КРЕДО-КЛАСІК»на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка».
Позивачем було складено та підписано страхові акти № 00022154 від 04.06.2009 та № 00022154/2 від 25.06.2009, згідно з якими пошкодження транспортного засобу марки "Ауді А-8", державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 10.04.2009, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 48.070,24 грн., а саме:
- на суму 45.442, 64 грн. за актом № 00022154 від 04.06.2009 вартість матеріального збитку в якому визначена на підставі звіту експерта № 860 від 13.05.2009;
- на суму 2.627,60 грн. за актом № 00022154/2 від 25.06.2009 вартість матеріального збитку в якому визначена на підставі рахунку-фактури СТО.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 860 від 13.05.2009 вартість відновлюваного ремонту становить 45.442,64 грн. (з урахуванням зносу становить 38.897,50 грн.).
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 48.070,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 012949 від 10.06.2009 на суму 36.442,64 грн. з призначенням платежу «страхове відшкодування за Договором № 001135/4001/0003274 від 31.07.2008», видатковим ордером № 000627 від 10.06.2009 на суму 9.000.00 грн. та видатковим ордером № 000743 від 14.06.2009 на суму 2.627.60 грн. підставою видачі яких зазначено «страхове відшкодування за Договором № 001135/4001/0003274 від 31.07.2008».
Як зазначалося вище, згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 860 від 13.05.2009 вартість відновлюваного ремонту становить 45.442,64 грн. (з урахуванням зносу становить 38.897,50 грн.). Позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача-1 про стягнення з останнього в порядку регресу суми у розмірі 25.500,00 грн.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Шевролет Експрес" д/н НОМЕР_2, застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2293045.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2, який на законних підставах керував автомобілем марки "Шевролет Експрес", державний номерний знак НОМЕР_2 в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем-1, що підтверджується Полісом № ВА/2293045, відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі шкоду, заподіяну позивачу, в межах ліміту відповідальності.
Судом встановлено, що в звіті № 860 від 13.05.2009 року є посилання на № сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, що був виданий Фондом державного майна України, а саме № 8561/09, чим підтверджуються повноваження фізичної-особи підприємця ОСОБА_4, яким було складено зазначений звіт з визначення вартості матеріального збитку, чим спростовуються доводи відповідача-1 викладені у відзиві на позовну заяву.
Доводи відповідача-1 викладені у відзиві про відсутність доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом на законних підставах є безпідставними, адже факт належності транспортного засобу відповідачу-2 підтверджується розгорнутою довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві та постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.05.2009 по справі № 3-5317/09 (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи), згідно яких ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. При цьому факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із Посольством США в Україні підтверджено і самим відповідачем-2 у листі-відповідь на лист № 4759/13 від 30.11.2011, в якому Посольство США в Україні підтвердило, що ОСОБА_2 є співробітником Посольства та має право керувати дипломатичними автомобілями 24 години на добу, сім днів на тиждень.
30.08.2011 позивач звернувся до відповідача-1, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 10.04.2009 із вимогою про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 25.500,00 грн. Вказана заява була залишена відповідачем-1 без відповіді. Крім того 10.04.2012 позивач звернувся з претензією до відповідача-2, в якій запропонував останньому відшкодувати витрати пов'язані з ДТП протягом 10 днів. Відповіді на зазначену претензію позивач не отримав.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача-1, останній, відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.
Судом установлено, що згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, № 860 від , складеного 13.05.2009 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ауді А-8", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 48.070,24 грн.
Отже розмір відповідальності відповідача-1 з урахуванням положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", враховуючи ліміт відповідальності передбачений полісом ОСЦПВВНТЗ № ВА/2293045 складає 25.500,00 грн.
Оскільки відповідачем-1 підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням ліміту відповідальності, що становить 25.500,00 грн., позивач просить суд стягнути різницю між фактично спричиненою шкодою (48.070,24 грн.) та страховим відшкодуванням у розмірі 22.570,24 грн. з Посольства США в Україні, цивільно-правова відповідальність якого застрахована згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВА/2293045 у відповідача-1.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки відповідачем-1 в силу ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням ліміту відшкодування передбаченого полісом, що становлять 25.500,00 грн., то різницю між фактично спричиненою шкодою та страховим відшкодуванням, яке підлягає стягненню з відповідача-1 має відшкодувати Посольство США в Україні (відповідач-2), з якою винуватець ДТП ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах.
Факт належності транспортного засобу відповідачу-2, а також факт перебування ОСОБА_2 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем-2 підтверджується розгорнутою довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві та постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.05.2009 по справі № 3-5317/09 (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи) та не заперечується самим відповідачем-2.
Таким чином розмір відповідальності відповідача-2 становить 22.570,24 грн. (48.070,24 грн. виплачене позивачем страхове відшкодування -25.500,00 грн. страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача-1)
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача-1 25.500,00 грн. та стягнення з другого відповідача -Посольства США в Україні 22.570,24 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування в розмірі 25.500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 84 коп.
3. Стягнути з Посольства США в Україні (01101, м. Київ, вул. Коцюбинського, 10 код ЄДРПОУ 24249491) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування в сумі 22.570 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 66 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.06.2012.
Суддя Ониськів О.М.