"12" червня 2012 р. Справа № 14-18-01/1838
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка Білика Олександра Анатолійовича
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.04.2012
у справі господарського суду№ 14-18-01/1838 Черкаської області
за заявоюУкраїнської аграрної біржі
доВиробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка
пробанкрутство,
за участю представників сторін:
ліквідатора Білик О.А.,
ТОВ "АгроНіка" -ОСОБА_5. (дов. від 15.01.2007),
встановив:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.01.2012 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.01.2012) (суддя Хабазня Ю.А.) видано наказ на виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 26.02.2007. Встановлено, що виданий наказ підлягає виконанню лише в частині наступного майна: посівний ячмінь, незавершене будівництво по рослинництву та 10 голів великої рогатої худоби -всього майна на суму 391354 грн.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 змінено спосіб виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 із повернення майна на стягнення його вартості грошима. Стягнуто з ТОВ "АгроНіка" на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченкасуму 391354,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. -головуючий, Дзюбко П.О., Разіна Т.І.) ухвали господарського суду Черкаської області віл 26.01.2012 та від 15.03.2012 скасовано. Визнано наказ господарського суду Черкаської області від 30.01.2012 таким, що не підлягає виконанню.
В касаційній скарзі Ліквідатор виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка Білика Олександра Анатолійовича просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвали господарського суду Черкаської області. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 117, 118, 119 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 визнано недійсним договір оренди майна від 01.06.2006 №1/2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" і спілкою співвласників КСП ім.Шевченка, вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" і передано боржнику майно на загальну суму 1148525 грн. (в тому числі: незавершене будівництво, пасіка, посівний ячмінь, незавершене виробництво по рослинництву та 10 голів великої рогатої худоби -на суму 434899 грн. -спірне майно).
На виконання зазначеної ухвали від 26.02.2007 ТОВ "АгроНіка" та ліквідатор боржника підписали акт від 31.07.2007 за яким ліквідатор прийняв від Товариства майно згідно переліку на загальну суму 757171,00 грн. за виключенням спірного майна на суму 434899 грн.
16.09.2011 ліквідатора боржника -арбітражний керуючий білик О.А. звернувся із заявою до відділу державної виконавчої служби Камёянського районного управління юстиції про примусове виконання ухвали суду від 26.02.2007. Постановою цього відділу від 19.09.2011 відмовлено у відкриття виконавчого провадження відповідно до п. 8 ст. 26 Закону україни "Про виконавче провадження" з підстав пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
20.12.2011 ліквідатор боржника -У арбітражний керуючий Білик О.А. звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу наказу на примусове виконання судового рішення -ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 у даній справі. У письмових поясненнях від 25.01.2012 ліквідатор зазначив, що підставою звернення із заявою є обставини часткового невиконання ТОВ "АгроНіка" ухвали від 26.02.2007, а саме в частині неповернення боржнику спірного майна на суму 391354,00 грн., а саме: посівний ячмінь на суму 17000,00 грн., незавершене виробництво по рослинництву на суму 343389,00 грн., велика рогата худоба в кількості 10 голів на суму 30965,00 грн.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ст. 116 ГПК України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом про примусове виконання судових рішень (в редакції на день винесення ухвали), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Аналогічні норми також були і у редакції Закону України "Про виконавче провадження" станом на день прийняття ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007.
Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 20.02.2007) установлено, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;
2) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;
3) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
4) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для видачі наказу господарським судом на примусове виконання такого судового рішення як ухвала господарського суду, оскільки ухвали господарських судів є самостійними виконавчими документами, які можуть бути пред'явлені стягувачем до примусового виконання протягом одного року, який стягувачем був пропущений.
Доводи скаржника про те, що ухвала суду від 26.02.2007 не є виконавчим документом, оскільки не містить всіх реквізитів виконавчого документу, колегією суддів відхиляються як підстава для видачі наказу майже через п'ять років після винесення ухвали, оскільки такі обставини можуть бути предметом окремого розгляду господарським судом та усунені шляхом прийняття додаткової ухвали.
Щодо строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання слід колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 22, 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, підставою для відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом строк, для пред'явлення якого пропущено, є судове рішення про задоволення заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення ухвали до виконання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор із заявою про відновлення пропущеного строку відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" до суду першої інстанції не звертався, що в свою чергу унеможливлює розгляд обставин та причин пропуску строку пред'явлення ухвали від 26.02.2007 до примусового виконання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для видачі наказу на примусове виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 у даній справі, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала від 26.01.2012 (в редакції ухвали від 31.01.2012) була скасована.
Оскільки ухвала від 26.01.2012, на підставі якої було видано наказ від 30.01.2012 скасована, то господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України визнав зазначений наказ Господарського суду Черкаської області у даній справі таким, що не підлягає виконанню, усунувши таким чином, порушення місцевим господарським судом вимоги процесуального законодавства.
Також, судом першої інстанції за заявою ліквідатора ухвалив змінити спосіб виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 (з виправленою ухвалою суду від 31.01.2012 опискою) у даній справі із повернення майна (зокрема, посівного ячменю на суму 17000,00 грн., незавершеного виробництва по рослинництву на суму 343389,00 грн., десяти голів великої рогатої худоби на суму 30965,00 грн.) на стягнення його вартості грошима.
Оскільки ухвала Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 про зміну способу виконання ухвал від 26.02.2007 та від 26.01.2012 прийнята місцевим господарським судом на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012, яка скасована, то вона також підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, постанова суду апеляційної інстанції відповідає приписам чинного законодавства та підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Ліквідатора виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка Білика Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі № 14-18-01/1838 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.