"12" червня 2012 р. Справа № 12/3б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012
у справі господарського суду№ 12/3б Луганської області
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська бізнес-група"
пробанкрутство,
ліквідаторарбітражний керуючий Швидкий О.О.,
за участю представників сторін:
ПАТ "Державний ощадний банк України" -ОСОБА_5 (дов. від 23.06.2011),
ліквідатора -арбітражного керуючого Швидкого О.О.,
кредитора ОСОБА_6 -ОСОБА_7 (дов. від 09.10.2010),
встановив:
Ухвалою від 27.02.2012 (суддя Палей О.С.) господарський суд Луганської області залишив без задоволення заяву кредитора ОСОБА_6 про виключення з реєстру вимог кредиторів ТОВ"Східноукраїнська бізнес-група" вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії -Луганського міського відділення ВАТ "Ощадбанк", що забезпечені заставою. При цьому, в резолютивній частині ухвали суд не вказав висновок стосовно розгляду заяви ОСОБА_6, а лише зазначив про це в її мотивувальній частині.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. -головуючий, Дучал Н.М., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Луганської області від 27.02.2012 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_6 скасовано. Заяву ОСОБА_6 задоволено. Виключено з реєстру вимог кредиторів ТОВ "Східноукраїнська бізнес-група" ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії -Луганського міського відділення ВАТ "Ощадбанк" з вимогами в сумі 3 241 872,59 грн., що забезпечені іпотекою майна банкрута. В іншій частині ухвалу господарського суду луганської області від 27.02.2012 залишено без змін.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Державний ощадний банк України" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012, залишити в силі ухвалу господарського суду Луганської області від 27.02.2012. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 543, 554 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 11 Закону України "Про іпотеку", ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 35, 43, 84 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитором ОСОБА_6 було подано заяву про виключення із реєстру вимог кредиторів грошових вимог Банку, посилаючись на те, що вимоги ВАТ "Ощадбанк" в особі філії - Луганського міського відділення ВАТ "Ощадбанк" до ТОВ "Луганський автомобільний альянс" за кредитними зобов'язаннями - договором відновлюваної кредитної лінії № 18 від 07.09.2007 є погашеними в межах справи про банкрутство № 12/15б у відповідності до п. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив, що ухвалою від 31.05.2010 суд вже розглядав вимоги ВАТ "Ощадбанк" та зобов'язав ліквідатора включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення, оскільки забезпечені іпотекою. Також господарський суд зазначив, що такі доводи кредитора були ним розглянуті, про що вказано в ухвалі від 31.05.2010.
Апеляційний господарський суд, задовольнив заяву, визнав її обґрунтованою стосовно того, що зобов'язання за договором іпотеки у банкрута, як майнового поручителя, перед банком припинилось, оскільки зобов'язання основного боржника були припинені у зв'язку з ліквідацією відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому вказав, що висновок суду про включення кредиторських вимог банку до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство не є фактом, який згідно ст. 35 ГПК України звільнює від доказування, оскільки будь-яких фактів включення грошових вимог банку до реєстру вимог кредиторів суд не встановлював, а тільки дав правову оцінку можливості включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів.
Так, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що вимоги ВАТ "Ощадбанк" випливають з правовідносин, що походять із майнового поручительства, а саме із договору іпотеки від 07.09.2007 за реєстр. № 2310, укладеного між боржником з ПАТ в забезпечення зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії №18 від 07.09.2007, украденому між банком та ТОВ "Луганський автомобільний альянс".
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава -це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" :
іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання, припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК України).
Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними (ч. 6 ст. 31 Закону).
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 13.05.2010 у справі № 12/15б господарським судом ТОВ "Луганський автомобільний альянс" - боржник за основними кредитними зобов'язаннями ліквідовано за наслідками завершення судової процедури банкрутства, вимоги банку до ТОВ "Луганський автомобільний альянс" залишились незадоволеними у зв'язку з відсутністю майна у боржника, тому є погашеними в порядку ст. 31 Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки основне зобов'язання за кредитним договором є погашеним згідно норм Закону про банкрутство та припиненим згідно норм цивільного законодавства, тому у банку не має законних підстав на звернення до банкрута ТОВ "Східноукраїнська бізнес-група", як майнового поручителя, з вимогами, оскільки зобов'язання також вважається припиненим відповідно до ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 598, ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, відповідні висновки апеляційного суду є вірними.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають. Отже, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012 у справі № 12/3б залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.