"14" червня 2012 р. Справа № 5006/21/12/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012р.
у справі господарського суду№5006/21/12/2012 Донецької області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"
додержавного підприємства "Донецька залізниця"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 12 101,40грн. ОСОБА_1 дов. № 09/34 від 23.12.2011 ОСОБА_2 дов. № Н-01/3329 від 02.11.2011 ОСОБА_3 дов. № н_01/987 від 05.04.2012
Розпорядженням №03.08-05/336 від 13.06.2012 змінено склад колегії суддів у справі №5006/21/12/2012, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Осетинський А.Й.,утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 12101,40грн. вартості недостачі піску-кварциту.
Позовні вимоги були вмотивовані тим, що збитки виникли у зв'язку з недостачею вантажу (кварцит), відправленого позивачеві відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" 29.08.2011р. за залізничною накладною на групу вагонів №34016865 у напіввагонах №№66603952, 66063686, 67186171, 66373689, 65739831.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. (Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. (судді Шевкова Т.А., Бойченко К.І., Діброва Г.І.) позовні вимоги задоволено, посилаючись на доведеність факту недостачі продукції комерційними актами та те, що залізниця не довела виникнення недостачі з незалежних від перевізника причин, а тому визнано, що недостача виникла під час перевезення з вини залізниці.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Порушенням судами норм матеріального права залізниця вважає невірне застосування ст.31 Статуту залізниць України та пунктів 4, 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що на виконання умов договору №1361 від 29.03.2010 ВАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" за залізничною накладною на групу вагонів №34016865 від 29.08.2011 на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зі станції Товкачівський Південно-західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагонах №№66603952, 66063686, 67186171, 66373689, 65739831 відвантажило кварцит СКМ-97.
Згідно даних залізничної накладної у вагонах №66603952 нетто -68 000 кг (брутто не зазначено, тара - 21 000кг); №66063686 нетто -68 000 кг (брутто -не зазначено, тара - 23 300кг); №67186171 нетто -68 000кг (брутто -не зазначено, тара - 21 500кг); №65739831 нетто -68 000кг (брутто -не зазначено, тара 22200кг); №66373689 нетто -68 000кг (брутто -не зазначено, тара - 22 200 кг).
На станцію призначення вагони №№66603952, 66063686, 65739831, 66373689 прибули 04.09.2011р. разом з актами загальної форми №№5871, 5873, 5867, 5868, 5869, 5870 станції П'ятихатки-Стикова Придніпровської залізниці, вагон №67186171 на станцію призначення прибув 04.09.2011, де був складений акт загальної форми №1-154 від 04.09.2011, акти загальної форми складені про виявлення під час огляду воронкоподібних заглиблень над люками вагонів.
На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
За результатами перевірки залізницею складені комерційні акти №БН699527/190 від 04.09.2011, №БН699528/191 від 04.09.2011, №БН699529/192 від 04.09.2011, №БН699530/193 від 04.09.2011, №БН699531/194 від 04.09.2011.
Відповідно до комерційних актів №БН699527/190 від 04.09.2011р. у вагоні №66063686 нестача вантажу складає 33 200кг проти даних залізничної накладної, №БН699528/191 від 04.09.2011р. у вагоні №66603952 нестача вантажу складає 8800 кг проти даних залізничної накладної, №БН699529/192 від 04.09.2011р. у вагоні №66373689 нестача вантажу складає 19200 кг проти даних залізничної накладної, №БН699530/193 від 04.09.2011р. у вагоні №65739831 нестача вантажу складає 16500 кг проти даних залізничної накладної, №БН699531/194 від 04.09.2011р. у вагоні №67186171 нестача вантажу складає 3800 кг проти даних залізничної накладної.Вказані комерційні акти підписані заступником начальника станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший, та представником Маріупольського комбінату ім. Ілліча.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст.909 Цивільного Кодексу України, згідно якої за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено,що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно із 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Згідно із ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу, а ст.115 Статуту встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З рахунка-фактури №РН-01052 від 30.08.2011р. судами встановлена ціна 1тн суміші кварцитової малозернистої СКМ-97 -135,00грн. без ПДВ.
За таких обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виявлені несправності вагонів, воронкоподібні заглиблення свідчать про те, що недостача вантажу виникла під час перевезення вантажу, а залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі та застосували при визначенні маси недостачі норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, і визначили суму 12 376,80грн., але враховуючи заявлену позивачем до стягнення суму позову, задовольнили позовні вимоги у сумі 12 101,40грн.
При цьому, суди керувались п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, яким забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Згідно із пп.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не може погодиться колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки ст.307 Господарського кодексу, яка кореспондується із ст.908 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Частиною 3 статті 308 Господарського кодексу України, статтею 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення, екологічну безпеку та захист навколишнього середовища.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання.
Перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу встановлено, що у разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів.
Крім того, судами попередніх інстанцій не враховані приписи Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, згідно з якими крім комерційних актів та актів загальної форми у необхідних випадках, зокрема у разі витікання вантажу внаслідок технічної несправності вагона, можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера.
Акти про технічний стан вагону та їх правова оцінка є підставою для визначення ступеню вини вантажовідправника та залізниці у недостачі вантажу внаслідок його просипання під час перевезення.
Судом першої інстанції в порушення приписів ст.65 ГПК України під час підготовки справи до розгляду не витребувано у залізниці акти загальної форми та акти про технічний стан вагонів, на які є посилання в комерційних актах.
Натомість суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу за наявними і додатково поданими доказами в порядку ст.101 ГПК України, хоча і долучив акти загальної форми та акти про технічний стан вагонів до справи (а.с.52-65 ), проте не надав цим актам ніякої правової оцінки.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки судами було невірно застосовані норми матеріального права та не надано оцінки всім доказам та обставинам справи, а тому рішення і постанова по справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012р у справі №5006/21/12/2012 та рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. скасувати.
Справу №5006/21/12/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Т. Костенко