79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.06.12 Справа № 3/107/5022-1677/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Гриців В.М.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.
за участю представників:
від позивача: Кузь Н.В.;
від відповідачів: не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Тернопільської міської ради, вих. № 1929/01 від 28.03.2012р.
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012р.(повний текст рішення підписано 21.03.2012р.)
у справі № 3/107/5022-1677/2011, суддя Турецький І.М.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Т", м. Тернопіль
до відповідача 1: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача 2: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, продовження строку дії договору,
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012р. у справі № 3/107/5022-1677/2011 позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" право спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Тернопільську міську раду зареєструвати право спільної часткової власності та продовжити договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі на новий термін -залишено без розгляду.
Заяву позивача (вх. №18926(н) від 13.12.2011р.) про забезпечення позову шляхом заборони Тернопільській міській раді вчиняти будь-які дії стосовно спірного приміщення, в тому числі на підставі виконавчих документів, до вирішення спору по суті, - залишено без розгляду.
Клопотання позивача (вх.№9208(н) від 09 лютого 2012 року) про забезпечення позову шляхом заборони Тернопільській міській раді та іншим особам розпоряджатися нерухомим майном - нежитловим приміщенням, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі, до вирішення спору по суті - залишено без розгляду.
Стягнуто з Тернопільської міської ради на користь:
- ТОВ "Термо-Т" 1 411грн. 50 коп. -в повернення витрат по оплаті судового збору;
- в доход державного бюджету України 2 243 грн. 56 коп. -в достягнення судового збору.
Рішення суду в частині визнання за ТОВ "Термо-Т" права спільної часткової власності на спірне майно мотивоване обґрунтованістю та підставністю позовних вимог. В частині залишення без розгляду решти позовних вимог та заяв позивача про забезпечення позову суд мотивував рішення вимогами п. 4 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Тернопільська міська рада звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, що рішення місцевого господарського суду у даній справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам. Відтак, на переконання скаржника, правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав відповідності висновків суду першої інстанції наявним у справі доказам.
В судовому засіданні 23.05.2012р. представники позивача та скаржника підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли у ході судового процесу.
Ухвалою суду від 23.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 06.06.2012р.
В дане судове засідання з'явився позивач. Відповідачі в судове засідання, призначене на 06.06.2012р., участі представників не забезпечили. Скаржник подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Судова колегія відмовила у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке необґрунтоване. Крім того, суд апеляційної інстанції, в силу вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, обмежений двомісячним строком розгляду апеляційної скарги з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення у даній справі -скасуванню, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2001 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №3067, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення (будівлі) комунальної власності, за адресою м. Тернопіль вул. Руська, 27, площею 67,6 кв. м. для використання під магазин.
У відповідності до п. 5.2. Договору, орендар має право з письмового дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.
12 грудня 2006 року Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №9/87-1206, яким Управління комунальної власності Тернопільської міської ради зобов'язано вчинити дії при затвердженні експертної оцінки щодо визначення частки комунального майна в об'єкті приватизації -нежитлового приміщення комунальної власності, площею 67,7 кв. м., розташованого по вул. Руська, 27 у м. Тернополі, ринкова вартість якого на дату оцінки становила 119 244 грн., і при визначенні ціни об'єкта приватизації у договорі купівлі-продажу приміщення, різницю між ринковою вартістю орендованого майна та фактичною сумою поліпшень, що здійснені за рахунок коштів орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю „ Термо-Т ", м. Тернопіль, і які станом на грудень 2002 р. становлять 32 460,67 грн.
18 червня 2007р. Управлінням комунальної власності було прийнято рішення (наказ № 83) про укладення договору купівлі-продажу спірного майна. Однак, запропоновані Управлінням комунальної власності умови не були прийняті позивачем, оскільки ціну об'єкта продажу було завищено його продавцем. Відтак, сторони не дійшли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу спірного майна.
У зв'язку з викладеними обставинами, орендні правовідносини між сторонами, що виникли з договору оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №3067 від 11.01.2001р. продовжились, про що свідчить рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2009р. у справі № 12/11-1367 (16/53-910), яким встановлено, зокрема, що договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №3067 припинив свою дію 31.12.2008р.
В грудні 2011р. ТОВ «Термо-Т»звернулось до суду з позовом до Тернопільської міської ради та до Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про визнання права спільної часткової власності, зобов'язання вчинити дії та продовження строку дії договору оренди.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012р. у справі № 3/107/5022-1677/2011 позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" право спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі. В решті -позов залишено без розгляду.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ТОВ "Термо-Т" права спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі, з огляду на наступне.
Конституція України визначає, що виключно законами України визначається правовий режим власності (ст. 92). В свою чергу, Закон визначає способи набуття майна тими чи іншими особами у власність. Майно, набуте особою за вказаними у законі підставами, вважається належним цій особі. Майно може належати лише власнику, який має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у здійсненні його права.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зазначена норма узгоджується з положеннями ст. 20 ГК України, згідно якої права та законні інтереси суб'єкта господарювання у разі їх порушення можуть бути захищені шляхом визнання наявності права.
Потреба у пред'явленні позову про визнання права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника піддається сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Відповідно до норм ст. 392 ЦК України предметом позову про визнання права власності є вимога позивача про визнання його права власності на майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права як один зі способів захисту цивільних прав та інтересів особи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної (часткової або сумісної) власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. При цьому, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Лише якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Місцевим господарським судом встановлено і це на заперечується сторонами, на день звернення з позовом у даній справі нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Руська, 25-27 перебуває у фактичному користуванні ТОВ "Термо-Т", м. Тернопіль.
З метою реєстрації права спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі ТОВ "Термо-Т" звернулося до відповідча-1 з заявою, у відповідь на яку останній повідомив позивача про те, що підстави для її задоволення відсутні, оскільки ТОВ «Термо-Т»не подано документів, які б свідчили про створення останнім нової речі в процесі реконструкції об'єкта оренди ( а.с. 126, т І).
В процесі розгляду справи, місцевим господарським судом, з метою встановлення ринкової вартості невід'ємних поліпшень об'єкта, виконаних ТОВ "Термо -Т" , було призначено судову будівельну експертизу.
Відповідно до Висновку будівельно-технічної експертизи №2633, складеного Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 18 січня 2012 року, вартість невід'ємних поліпшень спірного об'єкта, виконаних ТОВ "Термо -Т" становить -182 753 грн.
З метою об'єктивного вирішення спору, на клопотання позивача, у справі було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновків якої ТОВ "Термо-Т", за згодою Орендодавця, було виконано ряд ремонтно-будівельних робіт (невід'ємних поліпшень). Зокрема, зазначено, що ТОВ "Термо-Т" провівши реконструкцію та перебудову нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Руська, 25-27, покращило технічний стан орендованого майна та збільшило майбутні економічні вигоди від об'єкта. Частка невід'ємних поліпшень, здійснених ТОВ "Термо-Т" від загальної вартості нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Руська, 25- 27, в процентному відношенні становить - 39% (182753 грн. - 471400 грн. х 100% = 39%).
З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в результаті реконструкції та перебудови орендованого приміщення ТОВ "Термо-Т" було створено якісно нову річ.
Статтею 778 ЦК України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачено умов, які б заперечували право орендаря у випадках створення нової речі стати співвласником частини орендованого приміщення, що відповідає вартості його витрат на поліпшення речі.
За змістом даного договору у ньому не передбачено інших правових наслідків для орендаря, який в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця, створив нову річ ніж ті, що встановлені п.4 ст. 778 ЦК України та ч.4 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: набуття орендарем права власності на цю річ у частині необхідних витрат на поліпшення.
Поліпшення майна означає проведення у ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу.
У відповідності до висновків будівельно-технічної експертизи, вартість витрат, понесених позивачем за період оренди на поліпшення приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська 27 станом на час проведення дослідження становить -182 753 грн. і становить в процентному відношенні від загальної вартості нерухомого майна - 39%.
Відтак, оскільки силами позивача проведено виконання ремонтно -будівельних робіт, завдяки яким суттєво збільшилась вартість майна та його корисність, здійснено якісні зміни в функціональному використанні приміщення і значно покращено його комерційну привабливість, то виконання таких робіт є суттєвою і якісною зміною нежитлового приміщення загальною площею 67,6 кв. м. по вул. Руській 25-27 у м. Тернополі, що правомірно розцінено судом першої інстанції як створення нової речі.
Крім того, про те, що ТОВ «Термо-Т»було проведено реконструкцію та перепланування орендованого майна, окрім висновків судових експертів свідчать наявні в матеріалах справи: рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №476 від 09.07.1997 року (а.с.56-57, т.І), дозвіл на виконання будівельних робіт №35/99 від 05 травня 1999 року (а.с.60, т І), рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1003 від 08.08.2001 року (а.с.61, т І), рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №289 від 27.03.2002 року (а.с.62-63, т І), проектно - кошторисна документація (а.с.77-118, т І), акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта -Промтоварного магазину по вул. Руській, 27 в м. Тернополі (а.с.127-128, т І).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" права спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі.
Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог в іншій частині та заяв позивача про забезпечення позову вимог на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Частина 1 статті 63 ГПК України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Тобто, суд, в аспекті статті 63 ГПК України, досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду в порядку вимог ст. 63 ГПК України при прийнятті рішення по суті позовних вимог з підстав несплати судового збору.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011р. ("Щодо судового збору") у здійсненні господарського судочинства судовий збір справляється за подання, зокрема, позовної заяви (майнового і немайнового характеру) та заяви про забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, а за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову -1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, на законодавчому рівні не встановлено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення, судовий збір сплачується за кожну вимогу зокрема.
Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення (стаття 58 ГПК), судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.
Водночас, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак, з врахуванням рекомендацій ВГСУ, викладених у Інформаційних листах від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011 та від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011, господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Відповідно до абз. 9 п. 3.5 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.
З врахуванням викладеного в сукупності, при прийнятті рішення про залишення без розгляду позовних вимог та заяв позивача про забезпечення позову на підставі 4 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, оскільки фактично ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого, відповідно до ст. 82 ГПК України, може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково. Відповідно, суд ухилився від здійснення правосуддя, що суперечить ст. ст. 124, 129 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши вимоги ТОВ «Термо-Т»в частині зобов'язання Тернопільську міську раду зареєструвати право власності та продовжити строк дії договору оренди спірного майна, дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості здійснюється відповідним органом. Відмова у державній реєстрації, ухилення від реєстрації можуть бути оскаржені до суду.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Згідно зі ст. 15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.
Таким порядком є Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445.
Це Тимчасове положення визначає, зокрема, порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (пп. 1.1 п. 1).
Відповідно до п. 3.4 Тимчасового положення за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Як було зазначено вище, з метою реєстрації права спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі, ТОВ "Термо-Т" звернулося до відповідча-1 з заявою, у відповідь на яку останній листом повідомив позивача про те, що підстави для її задоволення відсутні, оскільки ТОВ «Термо-Т»не подано документів, які б свідчили про створення останнім нової речі в процесі реконструкції об'єкта оренди ( а.с. 126, т І).
Вказаний лист Тернопільської міської ради свідчить виключно про невизнання останньою права позивача на спірне майно.
Водночас, відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, яким делеговано повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та покладено обов'язок перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Разом з тим, зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Однак, поняття оформлення права власності та його реєстація не є тотожними.
За таких обставин, позов в частині зобов'язання Тернопільську міську раду зареєструвати право власності спірного майна, є необґрунтованим та безпідставним, а тому судова колегія не вбачає підстав для його задоволення.
Також, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Термо-Т»про зобов'язання відповідача-1 продовжити строк дії договору оренди спірного майна, оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2009р. у справі № 12/11-1367 (16/53-910) встановлено, зокрема, що договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №3067 припинив свою дію 31.12.2008р.
Щодо заяв позивача про забезпечення позову суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що майно (грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до цього, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заяви позивача про забезпечення позову документально не підтверджені, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" права спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі, оскільки відповідачі не подали у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову в цій частині.
Однак, враховуючи те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення в іншій частині позову місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття частково неправильного рішення, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012р. у справі № 3/107/5022-1677/2011 в частині залишення без розгляду вимог ТОВ «Термо-Т»про зобов'язання Тернопільську міську раду зареєструвати право власності та продовжити строк дії договору оренди спірного майна, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Судовий збір за розгляд справи покласти на сторони з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012р. у справі № 3/107/5022-1677/2011 в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" (код ЄДРПОУ 22598587) права спільної часткової власності у розмірі 39/100 на нежитлове приміщення, загальною площею 67,6 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі -залишити без змін.
2. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012р. у справі № 3/107/5022-1677/2011 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" до Тернопільської міської ради та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про зобов'язання зареєструвати право власності та продовжити строк дії договору оренди майна, розташованого на першому поверсі будинку по вул. Руська, 25-27 у м. Тернополі -відмовити.
3. У задоволенні заяв позивача про забезпечення позову -відмовити.
4. Стягнути з Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 34334305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" (код ЄДРПОУ 22598587) 941 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
5. Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Т" (код ЄДРПОУ 22598587) в доход державного бюджету 1 280, 50 грн. судового збору за подання заяв про забезпечення позову.
6. На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.
7. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 11.06.2012р.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Кордюк Г.Т.