79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.06.12 Справа№ 5015/1478/12
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрпластик", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів", с. Старий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області
про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Альховській І.Б.
Представники:
від позивача: - Лисенко І.К., Кисіль С.М. - представники
від відповідача: - Рак В.М. - представник
Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Суть позову:
Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. (суддя Мороз Н.В.) у справі № 5015/4610/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" 317 392,99 грн. основного боргу, 2 695,67 грн. пені, 3% річних в сумі 521,74 грн., інфляційні нарахування в розмірі 18 099,18 грн., 3 387,10 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення штрафу 5% в сумі 23 233,27 грн. - провадження припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012 р. рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 5015/4610/11 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 91 607, 36 грн. основного боргу, 18 099, 18 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 521, 74 грн. з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Львівської області .
Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 р. справу № 5015/1478/12 (попередній № 5015/4610/11) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.04.2012 р.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду, в судових засіданнях оголошувались перерви.
Представники позивача в судових засіданнях подали додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача в судових засіданнях подав додаткові пояснення у справі, в яких позовні вимоги заперечив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством «Укрпластик»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яричів»(відповідач) укладений договір від 23.03.2009 р. № 96 (надалі -договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовляти та поставляти відповідачу продукцію (пакувальні матеріали в асортименті, згідно погоджених сторонами специфікацій), а відповідач прийняти та оплатити її.
Відповідно до п.5.1. договору, загальна сума договору складається із суми всіх підписаних сторонами специфікацій, які є невід»ємною частиною договору.
Згідно з п.п.5.1.1. договору, у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, то сума, належна до оплати відповідачем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню або зменшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України сторони домовились використовувати середній курс продажу UAH/EUR, опублікований на інтернет-сайті http: /ufs. ua/.
Оскільки, інтернет-ресурс http: /ufs. ua/ було закрито, то позивач в свої розрахунках використовував дані з інтернет - ресурсу http:/mezhbank.org.ua/.
Пунктом 5.2. договору відповідач зобов'язувався здійснювати оплату за поставлену продукцію у строки, які погоджені сторонами у кожній окремі специфікації.
Згідно п.4.3. договору, датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На виконання умов договору, згідно узгоджених специфікацій, позивачем у строк передбачений умовами договору була виготовлена та поставлена відповідачу продукція на загальну суму 799 245, 52 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.
В порушення договірних зобов'язань відповідач здійснював оплату поставленої продукції з порушенням строку встановленого п.5.2. договору, без урахування коригування несплаченої суми за продукцію згідно п.5.1.1. договору та не в повному обсязі.
На підставі наведеного, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.10.2011 р. позивач просив стягнути з відповідача 464 665, 35 грн. основного боргу; 202 158,64 грн. пені; 23 233,27 грн. штрафу; 57 467,59 грн. інфляційних втрат; 10 927,18 3% річних; 98 884,45 грн. -збитки у вигляді сплачених додаткових витрат на оплату поліпропілену; 56 грн. -збитки по поштових відправленнях.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. у справі № 5015/4610/11 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів» на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" 317 392,99 грн. основного боргу, 2 695,67 грн. пені, 3% річних в сумі 521,74 грн., інфляційні нарахування в розмірі 18 099,18 грн., 3 387,10 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення штрафу 5% в сумі 23 233,27 грн. - провадження припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012 р. рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 5015/4610/11 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 91 607, 36 грн. основного боргу, 18 099, 18 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 521, 74 грн. з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Львівської області .
У представленому поясненні по справі відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що відповідно до п. 5.1.1. договору, у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, то сума, належна до оплати відповідачем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню або зменшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України сторони домовились використовувати середній курс продажу UAH/EUR, опублікований на інтернет-сайті http: /ufs. ua/.
Оскільки, інтернет-ресурс http: /ufs. ua/ було закрито, то позивач неправомірно в свої розрахунках використовував дані з інтернет - ресурсу http:/mezhbank.org.ua/, оскільки відповідно до ч.2. ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Жодного повідомлення або пропозиції про укладення додаткової угоди про внесення змін до п.5.1.1. договору і погодження нового інтернет сайту від позивача не надходило, а отже і не погоджено істотну умову договору щодо використання іншого джерела для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України. Окрім того, в п. 5.1. договору, сторони дійшли згоди, що загальна сума договору складатиметься із суми всіх підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. У вказаних специфікаціях сторони визначили загальні суми кожної із специфікацій у національній валюті -гривнях України, що сумарно не перевищують початкової суми договору і становлять 807 983,94 грн. з ПДВ. А тому різниця в сумі 225 785,63 грн. (різниця між вартістю отриманого товару, що становить 799 245,52 грн. та оплачених платежів відповідачу на суму 573 459,89 грн.) і є сумою основного боргу.
Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то позивач, на думку відповідача, повинен був провести їх розрахунок із суми основного боргу, що становить 225 785,63 грн..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
23.03.2009 р. між сторонами був укладений договір № 96, за яким постачальник зобов'язався виготовляти та поставляти замовнику продукцію згідно погоджених сторонами специфікацій у порядку, передбаченому договором, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати продукцію в порядку, передбаченому договором (п.п.2.1, 2.2).
Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, поставка продукції здійснюється партіями на підставі замовлень, оформлених належним чином замовником. Фактична кількість виготовленої та поставленої продукції вказується в товарно-транспортних накладних на партію продукції. Пунктами 4.1-4.3, 5.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах СРТ - с.Старий Яричів (Інкотермс 2000), при умові поставки продукції не менше 3-х тон. Адреса поставки - с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1. Датою поставки вважається фактична дата отримання цієї партії продукції замовником згідно товарно-транспортної накладної. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Загальна сума Договору складається із суми всіх підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.
До договору були погоджені специфікації, а саме: від 28.07.2009 р. № 1 на поставку продукції на суму 173 105,82 грн. зі строком оплати до 35 днів від дати поставки товару на склад покупця; від 23.03.2009 № 2 на поставку продукції на суму 130 924, 80 грн. зі строком оплати до 30 днів від дати поставки продукції на склад покупця; від 06.05.2010 № 3 на поставку продукції на суму 503 953, 32 грн. зі строком оплати до 30 днів від дати поставки товару на склад покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав на підставі вказаного договору, товар на виконання умов специфікації від 28.07.2009 р. №1 згідно товарно-транспортної накладної від 21.08.2009 р. № 3554 на суму 167 315, 54 грн., на виконання умов специфікації від 23.03.2009 р. № 2 позивач поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної від 20.10.2009 р. № 4516 на суму 136 371,13 грн., а на виконання умов специфікації від 06.05.2010 р. № 3 позивач поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортних накладних від 31.05.2010 р. № 2279 на суму 180 246,36 грн., від 07.06.2010 р. № 2387 на суму 101 469, 56 грн., від 07.06.2010 р. № 2388 на суму 103 398,41 грн., від 07.06.2010 р. № 2389 на суму 110 444,52 грн., тобто на виконання умов специфікації від 06.05.2010 р. № 3 було поставлено товар на загальну суму 495 558,85 грн.
Всього позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 799 245,52 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними. При цьому, у товарно-транспортних накладних був зафіксований курс гривні щодо євро станом на день поставки.
Загальна сума оплати, здійсненої відповідачем з простроченням строків, визначених договором, становить 573 459, 89 грн.
Сума основного боргу становить 225 785,63 грн., що підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012 р. у справі № 5015/4610/11, та якою спростовується твердження позивача про те, що ним правомірно здійснювалося коригування проведених відповідачем платежів відповідно до ст. 534 ЦК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 91 607, 36 грн. основного боргу, скоригованих на суму курсової різниці, суд зауважує наступне.
Згідно із п.2.2. договору, замовник приймає та оплачує продукцію у порядку, передбаченому умовами цього договору.
Пунктом 5.1.1. договору передбачено, що у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, то сума, належна до оплати відповідачем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню або зменшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України сторони домовились використовувати середній курс продажу UAH/EUR, опублікований на інтернет-сайті http: /ufs. ua/.
Оскільки, інтернет-ресурс http: /ufs. ua/ було закрито, то позивач в свої розрахунках використовував дані з інтернет - ресурсу http:/mezhbank.org.ua/.
Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається.
Статтею 654 ЦК України, передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 12.2. договору, передбачено, що сторони дійшли спільної згоди, що цей договір може бути змінений або доповнений при взаємній згоді сторін.
Згідно з ч.2 ст.188 ГК України сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Доказів, які б підтверджували, що позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення або пропозиції про укладення додаткової угоди про внесення змін до п.5.1.1. договору, до матеріалів справи не долучені.
В п.5.1. договору, сторони дійшли згоди, що загальна сума договору складатиметься із суми всіх підписаних сторонами специфікацій, які є невід»ємною частиною договору. У вказаних специфікаціях сторони визначили загальні суми кожної із специфікацій у національній валюті -гривнях України, що сумарно не перевищує початкової суми договору і становлять 807 983, 94 грн. з ПДВ.
Відповідно до ч.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Укладений між сторонами договір не містить умов, які б надавали позивачу право в односторонньому порядку (без внесення змін до договору) використовувати інформацію з іншого джерела (іншого інтернет-сайту), ніж передбачено договором, з метою визначення середнього курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України та подальшого застосування відповідних показників курсу для розрахунку суми скоригованого платежу.
Передбачена в п.5.1.1 договору сума коригування поточного платежу, право на одержання якої виникає у позивача (постачальника) у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше, ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, за своєю правовою природою є курсовою різницею між національною та іноземною валютою (євро) за період з моменту поставки продукції договору до дати внесення платежу.
Умови договору не містять формули, за якою здійснюється розрахунок розміру платежу за партію поставленої продукції, скоригованого на суму курсової різниці.
Судом також встановлено, що в товарно-транспортних накладних від 08.06.2010 № № 2387, 2388, 2389 зазначені дані щодо оплати продукції по курсу НБУ на день оплати, а не по середньому курсу продажу для UAН/EUR, який сторони домовилися використовувати в розрахунках.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскільки укладений між сторонами договір поставки від 23.03.2009 р. № 96 не містить умов, які б надавали позивачу право в односторонньому порядку (без внесення змін до договору) використовувати інформацію з іншого джерела (іншого інтернет-сайту), ніж передбачено договором, з метою визначення середнього курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України та подальшого застосування відповідних показників курсу для розрахунку суми скоригованого платежу, тому позовні вимоги щодо стягнення скоригованого розміру платежу розмірі 91 607, 36 грн. до задоволення не підлягають.
У зв'язку з порушенням відповідачем (замовником) встановлених термінів оплати (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) вступає в дію правило ч.2 ст.625 ЦК України щодо нарахування на суму боргу встановленого індексу інфляції та 3% річних, відповідно до приписів якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 57 467, 59 грн. інфляційних втрат, то задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що при обрахуванні розміру індексу інфляції, позивач повинен був провести його розрахунок із суми основного боргу, що становить 225 785,63 грн., тому до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 36 912,91 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10 927,18 грн., то суд вважає, що виходячи із розміру основного боргу в сумі 225 785,63 грн., розмір річних мав би становити 12 264, 04 грн, що відповідає розрахунку, зазначеному відповідачем в касаційній скарзі на рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 5015/4610/11 (т.5, стор 149-166 справи №5015/4610/11). Зважаючи на те, що суд не уповноважений виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10 927,18 грн. підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 534, 549, 610, 625, 632, 654, 901 ЦК України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" (80463, Львівська область, Кам»янка-Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 34928161) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (02002, м. Київ, вул. Раскової, 1, код ЄДРПОУ 00203588) суму у розмірі 47 840, 09 грн. з них:
- 36 912, 91 грн. інфляційних втрат;
- 10 927,18 грн. 3% річних;
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Суддя Манюк П.Т.