07.06.12р. Справа № 15/5005/3407/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД-ШИНА", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП", м. Дніпропетровськ
про стягнення 60 890,39 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Гурський В.С.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АД-ШИНА" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП" (далі-відповідач), про стягнення 60 890,39 грн.
Сума позову складається з наступних сум:
- заборгованість за поставлений товар та послуги в розмірі 38 653,00 грн.
- пеня в розмірі 2 199,51 грн.
- штраф в розмірі 19 326,50 грн.
- інфляційні витрати у розмірі 270,81 грн.
- 3% річних в розмірі 440,57 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором довгострокового постачання № 79 від 10.01.11 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар та послуги.
Ухвалою господарського суду від 12.04.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 14.05.12р.
Ухвалою господарського суду від 14.05.12р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 07.06.12р., повторно зобов'язано до засідання подати:
- позивачу: докази в обґрунтування позову; всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання);
- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; контррозрахунок суми позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.
Повторно зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно з'явитися до позивача. Акт звірки надати у судове засідання.
Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.
07.06.12р. в судове засідання повноважний представник позивача повторно не з'явився, докази в обґрунтування позову та всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання) до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62).
В свою чергу, повноважний представник відповідача в судове засідання також не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63).
Слід зазначити, що 14.05.12р. господарським судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.58-59), згідно якого відповідач зареєстрований за адресою: 49051, м.Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, буд. 2К. Таким чином, зазначена у позовній заяві адреса не співпадає з адресою реєстрації відповідача. Але, копію ухвали господарського суду від 14.05.12р. про відкладення розгляду справи на 07.06.12р., судом було направлено на адресу зазначену в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважні представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились та не подали витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.06.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
10.01.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір довгострокового постачання № 79 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого позивач зобов'язується на протязі дії Договору поставляти відповідачу товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (далі - товар), та також виконувати шиномонтажні послуги, а відповідач зобов'язується приймати товар і оплачувати на встановлених Договором умовах.
Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії (п.1.2 Договору).
Загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору (п.1.3 Договору).
Як зазначено в п. 2.1 Договору, договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.
Відповідно до п.3.1 Договору, замовлення на постачання оформлюється відповідачем на підставі діючих на цей день цін позивача. Замовлення товару відповідач виконує в письмовому виді.
Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару (п.4.1 Договору).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 20 днів від дати зазначеної у видатковій товарній накладній.
В п. 5.1 Договору зазначено про те, що позивач зобов'язаний постачати відповідачу товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в видаткових накладних. Сторони також можуть в кожному конкретному випадку обумовити строки і вартість доставки товару.
Як зазначено в п. 8.1 Договору, за порушення умов Договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.
При простроченні оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення (п.8.3 Договору).
При простроченні оплати більше одного місяця, позивач має право, крім стягнення передбачених п. 8.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (п.8.6 Договору).
Накладні, за якими поставляється товар за цим Договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до Договору, що підписані повноваженими представниками сторін, вважається невід'ємною частиною цього Договору (п.10.1 Договору).
В позовній заяві позивач зазначає про те, що на виконання умов Договору, позивачем було відвантажено відповідачу автомобільні шини в період з 20.12.10р. по 14.11.11р. та виконано шиномонтажних послуг, згідно видаткових накладних, на загальну суму 386618,81грн. Як зазначає позивач, в момент відвантаження та надання послуг відповідачу було виставлено рахунки-фактури на оплату відвантаженого товару та наданих послуг.
Також у позовній заяві позивач стверджує, що в порушення умов Договору, відповідач за отриманий товар та послуги в передбачені Договором строки розрахувався лише частково, а саме в період з 21.01.11р. по 05.10.11р. в сумі 347 096,81 грн.
З метою досудового врегулювання спору, як зазначено в позовній заяві, позивачем 20.03.12р. було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 20/12 (а.с.38,39), відповідно якої позивач вимагав від відповідача погашення заборгованості в розмірі 39 522,00 грн.
Позивач у позовній заяві звертає увагу суду на те, що на дату складання позовної заяви він може первинною документацією підтвердити факт заборгованості відповідача лише на суму 38 653,00 грн., яка є не погашеною.
На підставі п. 8.3. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 2 199,51 грн. та інфляційні витрати в розмірі 270,81 грн.
Також, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу 3% річних в розмірі 440,57 грн.
Крім того, на підставі п.8.6. Договору, позивачем був нарахований відповідачу штраф в розмірі 19 326,50 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар та послуги в розмірі 38 653,00 грн., пеню в розмірі 2 199,51 грн., інфляційні витрати в розмірі 270,81 грн., 3% річних в розмірі 440,57 грн., штраф в розмірі 19 326,50 грн., а всього 60 890,39 грн.
Отже, виходячи з вищенаведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом.
Як зазначено у п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зазначити про те, що судом належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать відповідні відмітки на звороті ухвал господарського суду від 12.04.12р. та від 14.05.12р., а також повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56, 62). Але, позивач без поважних причин не з'явився до суду в судові засідання, які відбувалися 14.05.12р. та 07.06.12р., а крім того, останній без будь яких пояснень не надав витребувані судом для огляду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
В підтвердження поставки товару за Договором позивачем було надано ксерокопії наступних видаткових накладних: № 3431 від 09.06.11р. (а.с.13), № 3527 від 14.06.11р. (а.с.15), № 4072 від 01.07.11р. (а.с.21), № 4110 від 04.07.11р. (а.с.23), № 7229 від 13.10.11р. (а.с.31).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.
Як вбачається з вищезазначених ксерокопій видаткових накладних, в них відсутнє прізвище особи, яка отримала продукцію, графа, в якій повинно бути вказано повні реквізити, довіреності на отримання продукції, взагалі не заповнені, є тільки підпис без зазначення прізвища та нерозбірлива печатка, а у ксерокопії видаткової накладної №7229 від 13.10.11р. (а.с.31) взагалі відсутні й підпис з печаткою.
Крім того, у підтвердження отримання відповідачем товару позивач надав лише одну довіреність № 119 від 10.10.11р. (а.с.32), в якій у графі цінності міститься наступне найменування: автошина 385х65 R22,5 у кількості 2 шт., але цей запис свідчить лише про характеристику отриманого товару, в той час як марка товару жодним чином не визначена, а як наслідок відсутня і можливість ідентифікувати який саме товар був отриманий відповідачем.
Відповідно ч. 3 п. 6. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996 р. - при виписуванні довіреності перелік цінностей які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.95р. № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товар, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються продавцями або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано належних доказів підтверджуючих отримання відповідачем товару за Договором, а відтак у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу за Договором, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, оскільки відсутній сам факт поставки.
Крім того, позивачем було додано до позовної заяви наступні Акти здачі-прийняття робіт: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3900 від 20.06.11р. (а.с.17), Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3841 від 23.06.11р.(а.с.19), Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5468 від 17.08.11р.(а.с.25), Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 5783 від 29.08.11р. (а.с.27), Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 6728 від 27.09.11р.(а.с.29), які суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до п. 10.1 Договору, невід'ємною частиною цього Договору вважаються двосторонні документи до Договору, що підписані повноваженими представниками сторін. В зазначених актах відсутні прізвища осіб, які приймали та передавали виконані роботи та не зазначено їх посадове становище. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано суду докази, які підтверджують, що надані позивачем копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані повноваженими представниками сторін.
Також слід зазначити про те, що Договором не визначено яким саме чином відповідач повинен розраховуватись за надані послуги про які йдеться мова в п.1.1. Договору, не визначено у який строк повинен відповідач розраховуватись, не передбачено спосіб оплати. Договором не визначено, яким чином буде підтверджуватись надання послуг та у якому обсязі.
Відповідно до ч.3. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи міститься лист - вимога №20/12 від 20.03.12р. (а.с. 38) в якому мова йдеться лише про поставлений товар, та жодним чином не згадується про надані послуги, які зазначені в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Слід також зазначити, що в якості доказу направлення зазначеної вимоги позивач надав поштову квитанцію (а.с.39), в якій не зазначена адреса направлення, а також вказано не відповідача, а "ВТО УКРЕСТ". Крім того, позивачем не надано суду докази, які підтверджували би, що саме вищезазначений лист-вимога була направлена на адресу відповідача, тобто позивач повинен був суду надати опис вкладення до поштового відправлення.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.95р. № 99, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Витрати по сплаті покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складене 12.06.12р.