Справа № 1304/2-184/12 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Провадження № 22-ц/1390/2767/12 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
30 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді: Берези В.І., суддів: Павлишина О.Ф., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі: Дідусь О.Р.,
за участю
представника позивача: Панаса Ю.А.,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Рішення суду оскаржив позивач -Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права. Мотивує тим, що судове засідання у даній справі від 16.01.2012 року, було проведене без повідомлення відповідача. Окрім того, як стверджує апелянт, суд ухвалив рішення на підставі довідок від 17.10.2011 року, 08.12.2011 року, 08.12.2011 року, не врахувавши того, що на момент ухвалення рішення суду у відповідача була прострочена заборгованість перед позивачем, прострочені відсотки за користування кредитом та нараховано пеню, про що позивач не міг повідомити в судовому засіданні, так як не був повідомлений про дату слухання.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що апелянт не навів жодного причинно-наслідкового зв'язку між заявленим порушенням норм процесуального права та неправильним вирішенням справи по суті. Також, вказує на відсутність в апеляційній скарзі конкретних посилань позивача на те, яку саме норму матеріального права застосовано судом безпідставно, чи яку норму матеріального права, що підлягала застосуванню до спірних правовідносин, судом не застосовано. На думку відповідача, довідка про стан розрахунків за кредитним договором №208 від 21.02.2007 року станом на 13.02.2012 року, долучена до апеляційної скарги, не може свідчити про наявність простроченої заборгованості станом на 11.01.2012 року, день ухвалення оскаржуваного рішення.
Просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта в підтримання апеляційної скарги, представника відповідача, який заперечує проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №208 (а.с.11-13), до якого договором №13/05-2 від 19.02.2009 року (а.с.8) було внесено зміни. Відповідно до п.2.1 договору №13/05-2 від 19.02.2009 року позивач надав відповідачу кредит в сумі 267851 грн. 10 коп. під 17 процентів річних. Відповідно до п.2.4 кредитного договору №208 від 21.02.2007 року погашення кредиту відповідачем повинно здійснюватись відповідно до графіку, який є додатком №1 та невід'ємною частиною кредитного договору. Кінцевий строк погашення кредиту -16.02.2014 року.
Заборгованість відповідача за кредитом №208 від 21.02.2007 року станом на 18.11.2010 року становила 271147 грн. 39 коп.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.5.2.3 кредитного договору № 208 від 21 лютого 2007 року позивач має право вимагати від відповідача незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, суму неустойки та збитків, передбачених договором, у випадку, якщо позичальник прострочив свої зобов'язання по поверненню кредиту або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць. При цьому позивач зобов'язаний був письмово повідомити відповідача поштою з повідомленням або особисто під розписку про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що в період існування у відповідача простроченої більш ніж на один календарний місяць заборгованості по кредиту №208 від 21.02.2007 року, позивач письмово повідомляв відповідача поштою або особисто під розписку про необхідність дострокової сплати суми заборгованості. Представник банку і в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив відсутність такого повідомлення збоку банку. Натомість, позивач, в порушення п.5.3.2. Кредитного договору №208 від 21.02.2007 року, одразу ж звернувся до суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості.
Посилання апелянта на те, що на момент ухвалення рішення суду у відповідача була прострочена заборгованість за кредитним договором, та позивач не міг повідомити про це в судовому засіданні, оскільки не був повідомлений про дату слухання справи, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, так як в матеріалах справи наявне клопотання представника останнього про розгляд справи за його відсутності (а.с.50).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій довідок: №05-2/724/07 від 17.10.2011 року (а.с.55), №05-2/856/07 від 08.12.2011 року (а.с.56), №05-2/890/07 від 29.12.2011 року (а.с.57), відповідачем було підтверджено відсутність у нього простроченої заборгованості по кредиту та відсотків за кредитом №208 від 21.02.2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що на час розгляду справи відповідач належно виконував свої зобов'язання за кредитним договором №208 від 21.02.2007 року (із змінами, внесеними договором №13/05-2 від 19.02.2009 року), а тому відсутні правові підстави для дострокового стягнення простроченої заборгованості за відповідним договором.
Згідно зі ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п.1 ч.1 ст. 312, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»відхилити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Павлишин О.Ф.
Штефаніца Ю.Г.