"23" травня 2012 р. Справа № 5023/10594/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Тихий П.В..
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю:
прокурора-Васильця Ю.О., посвідчення № 26 від 23.02.2009 р.
представників:
позивача -не з'явився
першого відповідача - ОСОБА_1, довіреність без номера від 30.12.2011 р.
другого відповідача- не з'явився
третьої особи -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №1031 С/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 11 січня 2012 року у справі №5023/10594/11 (н.р. 5023/4140)
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Донецьке вище професійне гірниче училище №107, м. Донецьк,
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком", м. Харків,
про стягнення 16197,70 грн.,-
У квітні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", в якому просило стягнути з останнього неустойку в розмірі 388,74 грн. за користування майном на користь державного бюджету.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2009 р. здійснено заміну первісного відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Восток. Телеком" та залучено в якості другого відповідача по справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком".
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. позовні вимоги позивача до першого відповідача задоволено, відносно вимог до другого відповідача -відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р. апеляційні скарги відповідачів задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. скасовано, у задоволенні уточнених позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 5 015,43 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р. та рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2010 р. передано за підсудністю до господарського суду Харківської області позовну заяву позивача про стягнення з відповідачів неустойки у розмірі 388,74 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. у задоволенні позовних вимог позивача до першого та другого відповідачів відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Заявою від 29.06.2011 р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з першого відповідача неустойку в розмірі 27057,66 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2011 р. в позові відмовлено з тих мотивів, що реорганізація первісного орендаря (ТОВ "ТК "Велтон.Телеком"), правонаступником якого є ТОВ "Велтон.Телеком", не є підставою для припинення договору оренди від 12.12.2006 р. №3036/2006, а пролонгація вказаного договору підтверджується діями балансоутримувача майна по виставленню рахунків по орендній платі за 2011 рік, проведенням оплати цих рахунків відповідачем-2, та складанням між ними актів прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) по оренді.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 рішення скасовано, позов задоволено - на підставі ч.2 ст.785 ЦК України стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 27057,66 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна, нарахованої за період з 25.12.2008р. по травень 2011р.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2011 року касаційні скарги ТОВ "Восток Телеком" та ТОВ "Велтон.Телеком" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 у справі №5023/4140/11(16/113-53/264-10) справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2012 року у справі №5023/10594/11 (суддя Аюпова Р. М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Восток Телеком"5146,36 грн. неустойки за період з 25.12.2008 року по 25.06.2009 року, 57,46 грн. державного мита, 22,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Заступник прокурора Харківської області із рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2012 року у справі №5023/10594/11 не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач у відзиві підтримує апеляційну скаргу прокурора.
Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивач, другий відповідач та третя особа, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в судовому процесі. Заявою від 14.04.2012 р. № 05-195 третя особа просить суд розглядати справу без участі її представника.
Зважаючи на наведене, справа розглядається за відсутності представників зазначених учасників процесу.
Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника першого відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 грудня 2006 року між позивачем (орендодавець) та Донбаською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" (орендар) був укладений договір оренди № 3036/2006, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 13,64 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 57, що знаходиться на балансі вищого професійного училища № 107 м. Донецька (балансоутримувач).
Актом прийому-передачі від 12.12.2006 р. підтверджується факт передачі орендованого майна орендарю (т. 1 а. с. 14).
Відповідно до п. 10.1. договору його укладено строком на 360 днів з 12.12.2006 р. по 07.12.2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком»від 01.08.2007 р. № 15/2007 в результаті виділу з нього було створено другого відповідача-ТОВ «Велтон Телеком».
Отже на час дії договору від 12.12.2006 р. № 3036/2006 після виділу зі складу орендаря за вказаним договором-товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон.Телеком»продовжувало існувати та діяти дві юридичні особи із самостійними правами та обов'язками.
В подальшому, орендаря за договором - Товариство з обмеженою відповідальністю «телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком»було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком».
Статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
За актом приймання-передачі від 01.08.2007 р. (додаток № 65 до зведеного акту приймання-передачі) Товариству з обмеженою відповідальністю «Велтон Телеком»було передано зобов'язання за договором оренди приміщення, розташованого за адресою: пр. Київський м. Донецьк, яке знаходиться на балансі третьої особи.
Відповідно до п. 10.7. договору реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.
Рішеннями господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р.у справі № 16/112пн та від 02.11.2009 р. у справі № 16/111, залишеними без змін постановами Вищого господарського суду України від 16.03.2010 р. та від 07.04.2010 р. встановлено факт наявності у першого відповідача -ТОВ «Восток Телеком»статусу орендаря за вказаним договором як правонаступника первісного орендаря (ТОВ «ТК «Велтон Телеком»), а саме зазначено, що сторона за договором оренди -орендар продовжувала їснувати в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком», а згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»та статті 104 Цивільного кодексу України зобов'язання за договором оренди не підлягають передачі третім особам внаслідок реорганізації підприємств, належною стороною за договором оренди є ТОВ «Восток Телеком».
Зважаючи на наведене, реорганізація первісного орендаря за договором у ТОВ "Восток. Телеком" не змінює зобов'язань сторін за договором оренди № 3036/2006 від 12.12.2006 р.
Зазначеними рішеннями також встановлено факт припинення договору оренди від 12.12.2006 р. № 3036/2006 на початку грудня 2008 року у зв'язку із своєчасним направленням орендодавцем на адресу Донбаської філії ТОВ «ТК»Велтон.Телеком» повідомлення про відмову в пролонгації договору оренди.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки факт припинення дії договору на початку грудня 2008 року та факт наявності у першого відповідача статусу орендаря за договором встановлено рішеннями господарського суду під час розгляду наведених справ за участю тих самих сторін, що і в даній справі, ці факти не потребують повторного доказування у даній справі.
Зважаючи на ці факти, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідачів на те, що з 1 серпня 2007 року перший відповідач не користувався об'єктом оренди за спірним договором, за яким права та обов'язки орендаря передано на законних підставах другому відповідачу.
Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі закінчення строку дії договору та відмову від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі його припинення майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за договором.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
Зважаючи на це, перший відповідач після закінчення строку дії договору на початку грудня 2008 року зобов'язаний повернути балансоутримувачу об'єкт оренди по акту приймання-передачі.
В матеріалах справи такий акт відсутній, що свідчить про невиконання першим відповідачем як орендарем за договором свого обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв орендаря про закінчення терміну дії договору 01.12.2008 р. та про те, що він відмовляється від продовження його дії, а також зобов'язував терміново повернути орендоване майно балансоутримувачу по акту приймання-передачі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 19.12.2008 р. (т. 1 а. с. 8), однак до теперішнього часу майно балансоутримувачу не повернуто.
Посилаючись на невиконання першим відповідачем свого обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору оренди від 12.12.2006 р. № 3036/2006, позивач просить стягнути з нього неустойку на підставі ч. 2 статті статті 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - з 25.12.2008 р. по травень 2011 р. в сумі 27057,66 грн.
В обґрунтування своїх висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення з першого відповідача неустойки в сумі 5146,36 грн., нарахованої за період користування майном за період з 25.12.2008 р. по 25.06.2009 р. та про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення неустойки в сумі 21911,30 грн., нарахованої за період з 26.06.2009 року по травень 2011 року місцевий господарський суд виходив з того, що судовими рішеннями встановлено факт припинення договору з грудня 2008 року у зв'язку з повідомленням першого відповідача як належного орендаря про небажання продовжити дію договору, проте перший відповідач в порушення ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України після припинення дії договору не повернув позивачу орендоване майно. Відповідальність за таке порушення передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України у вигляді сплати неустойки за користування майном за час прострочення.При цьому місцевий господарський суд зазначив, що термін нарахування неустойки за неповернення майна має повністю узгоджуватись з нормою ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких штрафних санкцій.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на неможливість застосування передбаченого ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України 6-місячного строку нарахування штрафних санкцій, до неустойки, стягнення якої передбачено ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки останньою встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.
Колегія суддів вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та погоджується з висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідальність за невиконання орендарем обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору оренди встановлена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З матеріалів справи вбачається пред'явлення орендодавцем вимог про стягнення неустойки, нарахованої за весь час прострочення повернення орендованого майна, а саме за період з 25 грудня 2008 року по травень 2011 року включно.
Спеціальною нормою ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Натомість, норма ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України не містить застереження (в розумінні ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України), як щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки (більш як за 6 місяців), в разі прострочення повернення орендованого майна орендодавцю, так і щодо можливості її нарахування за весь час неповернення орендарем об'єкта оренди.
Договір оренди від 12.12.2006 р. № 3036/2006 також не містить жодних застережень щодо можливості стягнення неустойки, нарахованої за більш ніж 6-місячний граничний термін, встановлений імперативною нормою ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, в даному випадку термін нарахування неустойки за неповернення орендованого майна має повністю узгоджуватися з нормою ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій, як-от, неустойка, штраф, пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
Постановою Вищого господарського суду України, якою рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у даній справі скасовано, а справу повторно передано на новий розгляд до суду першої інстанції, доручено останньому при новому розгляді справи врахувати дійсні права та обов'язки сторін, які виникли у зв'язку з припиненням у грудні 2008 року договору оренди від 12.12.2006 №3036/2006 і, як наслідок, вирішити спір відповідно до вимог закону. Також було вказано врахувати при вирішенні спору положення норми ч.6 ст.232 ГК України, якою нарахування неустойки обмежується 6-місячним строком, а також, розмежувати суми неустойки, нарахованих за періоди з 25.12.2008р. по 25.06.2009р. і з 26.06.2009р. по травень 2011р., та вирішити спір відповідно до вимог закону з врахуванням вищенаведеного.
Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи вказівки господарського суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки, нарахованої в межах встановленого ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України 6 -місячного терміну -з 25.12.2008 р. по 25.06.2009 р. в сумі 5146,36 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених за межами цього строку в сумі 21911,30 грн. за період з 26.06.2009 року по травень 2011 року.
Стосовно позову в частині стягнення спірних сум з другого відповідача у справі -ТОВ "Велтон. Телеком" місцевий господарський суд правильно зазначив що оскільки, як було наведено вище, судовими рішеннями встановлено наявність статусу орендаря за договором у першого відповідача, правові підстави для стягнення з другого відповідача неустойки за порушення зобов'язань за договором, стороною якого він не є, відсутні.
Відповідно до частини 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в разі, коли у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. В резолютивній частині рішення місцевий господарський суд не зазначив, як вирішено спір щодо другого відповідача.
Оскільки відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, а рішення місцевого господарського суду за своїм змістом є правильним, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, з зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11 січня 2012 року у справі №5023/10594/11 залишити без змін.
.
Головуючий суддя (підпис) Россолов В.В.
Суддя (підпис) Пелипенко Н.М.
Суддя (підпис) Тихий П.В.
Постанову складено в повному обсязі 28.05.2012 р.