01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
06.06.2012 № 1/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.06.2010);
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 31.10.2011 № 01/230-446);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012
у справі № 1/14 (суддя Мельник В.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до товариства з обмеженою відповідальністю
"Страхова компанія "Альфа-Гарант"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5
про стягнення 25 500,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2012 у справі № 1/14 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 25 500,00 грн. задоволено частково; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 24 990,00 грн. основного боргу, 249,90 грн. державного мита, 231,28 грн. судово-інформаційних витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У скарзі йдеться про неправильне обчислення місцевим господарським судом строку позовної давності для вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу. На думку скаржника, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика вважається суброгацією, у зв'язку з чим строк позовної давності за цими вимогами обчислюється з моменту виникнення страхового випадку.
Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не надано оцінку тим обставинам, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 не містить даних про марку та державний реєстраційний номер автомобіля, яким він керував, а також тій обставині що матеріали справи не містять доказів того, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, так само як і доказів наявності у ОСОБА_5 законних підстав керування застрахованим автомобілем станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" висловився за задоволення апеляційної скарги, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" - за її відхилення.
Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі по тексту - відповідач) про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, згідно полісу № ВВ/0558172 товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" застраховано цивільно-правову відповідальність суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки "ГАЗ 3307", державний номерний знак НОМЕР_2. Тип договру - перший. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 25 500,00 грн., франшиза - 510 грн. Строк дії договору - з 26.03.2007 по 25.03.2008.
10.12.2007 в м. Києві на перехресті пр. Оболонський та вул. Малиновського сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортних засобів: „G 7" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 та транспортного засобу "ГАЗ 3307", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5
Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.
Зазначене підтверджується довідкою УДАІ головного управління в місті Києві від 10.02.2009 № 10/839, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01.02.2008 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5
Згідно свідоцтва НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ Daewoo, держ. № НОМЕР_3, автомобіль зареєстрований за ОСОБА_9
Транспортний засіб „G 7" державний номерний знак НОМЕР_1, застрахований акціонерним страховим товариством „Вексель" згідно укладеного з ОСОБА_10 договору страхування від 10.08.2007 № 202-5005/07 ЦЦСП. Строк дії договору з 10.08.2007 по 09.08.2008, страхова сума - 630 000 грн.
Згідно складеного суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_11 звіту № 1477 від 18.12.2007, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу „G 7" державний номерний знак НОМЕР_1, складає 44 439,94 грн.
Згідно платіжних доручень від 06.03.2008 № 3903, від 07.11.2008 № 244, а також відомості від 06.03.2008 № 39/03/08 акціонерним страховим товариством „Вексель" виплачено за договором від 10.08.2007 № 202-5005/07 ЦЦСП страхове відшкодування в сумі 59 275,89 грн.
30.11.2009 акціонерним страховим товариством „Вексель" укладено з позивачем договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009-Ю, відповідно до якого акціонерне страхове товариство „Вексель" відступило право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників).
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (Том 1 а.с. 56) за адресою відповідача 04.04.2011 вручено заяву позивача № 47/11 про виплату страхового відшкодування згідно полісу № ВВ/0558172 в сумі 59 275,89 грн.
Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно статті 29 названого закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Суб'єктом відповідальності за шкоду, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (самим джерелам чи їх володільцям), відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Наявними матеріалами підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5 під час керування транспортним засобом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6.
Відповідач, який є страховиком суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому. Натомість, як вже було зазначено, правопопередник позивача сплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у зв'язку з чим до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач набув право регресного позову до відповідача, у зв'язку з чим позов про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування підлягає задоволенню з урахуванням франшизи та в межах ліміту відшкодування, встановлених полісом № ВВ/0558172, а саме в сумі 24 990,00 грн.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, оскільки відповідачем не доведено, а наявними матеріалами справи не підтверджується те, що водій ОСОБА_5 керував автомобілем під час ДТП без належних документів - це по-перше.
По-друге - перебіг строку позовної давності щодо вимог про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виникнення страхового випадку.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Частиною шостою статті 261 названого кодексу передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Оскільки право позивача подати регресний позов до суду виникло після повного виконання ним свого зобов'язання за договором добровільного страхування, а саме з 08.11.2008, правові підстави обчислювати строк позовної давності за заявленими у цій справі вимогами з моменту виникнення страхового випадку, така само як і підстави вважати що цей строк закінчився, відсутні.
На таких підставах, рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні всіх обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 у справі № 1/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" - без задоволення.
Справу № 1/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Доманська М.Л.
Пантелієнко В.О.