01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
07.06.2012 № 5011-3/2140-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.
за участю представників
від позивача: не з'явилися
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 03.01.2012 року № 2
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. груп" на рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012 року
у справі № 5011-3/2140-2012 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. груп" (м. Київ)
до Державного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод" (м. Київ)
про визнання частково недійсним договору оренди вагонів
встановив:
До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. груп" з позовом до Державного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод" про визнання недійсним п. 9.5 договору оренди вагонів від 20.12.2007 року № 7/ДР-1, укладеного між сторонами.
Рішенням від 03.04.2012 року господарський суд м. Києва у позові відмовив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Л.І.Т. груп" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 5011-3/2140-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-3/2140-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судове засідання 31.05.2012 року повноважні представники позивача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 31.05.2012 року представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 20.12.2007 року Державне підприємство „Дарницький вагоноремонтний завод" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. груп" (орендар) уклали договір оренди вагонів № 7/ДР-1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язувався передати в оперативну оренду піввагони (далі - вагони) в кількості до 500 (п'ятсот) одиниць, що знаходяться на балансі та у власності Державного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод", а орендар зобов'язувався прийняти у платне користування вагони без передачі права власності та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Закон України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності (ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Згідно п.п. 2.3, 2.6 договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 вагони є переданими в оренду з моменту передачі вагонів за актом приймання-передачі. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю вагони по акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі вагонів в оренду підписується на території орендодавця.
У відповідності до умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв вагони в загальній кількості 161 одиниці. У зв'язку зі зменшенням обсягів перевезень орендарем було повернуто 19 вагонів, а отже в користуванні орендаря знаходилось 142 вагони.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 10.1 договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 встановлено строк дії договору до 31.12.2008 року.
Додатковими угодами від 25.12.2008 року № 5 та від 08.12.2009 року № 7 сторони продовжили дію договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 до 31.12.2010 року.
Згідно з ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у державній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Ст. 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року у справі № 7/227 встановлено, що орендодавець листами від 14.12.2010 року № 3005 та від 23.12.2010 року № 3133 повідомляв орендаря про закінчення терміну дії договору та вимагав повернути вагони, а тому в задоволенні вимог про визнання договору продовженим до 31.12.2011 року відмовлено.
Отже дія договору припинилась з 31.12.2010 року.
Незважаючи на те, що договір є припиненим даний спір підлягає розгляду, оскільки у відповідності до ст. 215 ЦК України договір має досліджуватись на предмет його відповідності законодавству чинного на момент його укладення.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є:
- свобода договору;
- справедливість, добросовісність та розумність.
Ст. 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
П. 1 ст. 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Умовами договору (п. 2.9) передбачено, що орендар повертає вагони не пізніше останнього дня оренди у пункт призначення - станцію приписки Дарниця Південно-Західної залізниці або станцію, зазначену орендодавцем та передає їх орендодавцю за актом приймання-передачі без залишків вантажу у технічно-справному стані. Акт приймання-передачі вагонів з оренди підписується на станції Дарниця Південно-Західної залізниці або станції, зазначеної орендодавцем.
П. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
П. 9.5 договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 передбачено, що при несвоєчасному поверненні вагонів на станцію Дарниця Південно-Західної залізниці або станцію, визначену орендодавцем, за кожний день затримки, враховуючи день повернення вагонів, орендар сплачує орендодавцю подвійну добову орендну плату, яка склалась на момент затримки вагонів та відшкодовує орендодавцю всі інші збитки та витрати, що виникли через несвоєчасне повернення вагонів.
П. 2 ст. 785 ЦК України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що таким чином не відповідають дійсності твердження позивача що п. 9.5 договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 суперечить законодавству.
Крім цього підписуючи редакцію договору позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ст. 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. груп" на рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012 року по справі № 5011-3/2140-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012 року по справі № 5011-3/2140-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-3/2140-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__11.06.2012 р.__
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Майданевич А.Г.
Мальченко А.О.