07.11.2006 Справа № А30/181 (8/104)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
від позивача: Павлова В.М., довіреність №137/10-3614 від 10.07.06, начальник юридичного відділу;
від відповідача: Сергієнко Л.Г., довіреність №4-47/2-18 від 05.06.06, начальник юридичного відділу;
від третьої особи: Жеріков К.Ю., довіреність №29 від 02.03.04, головний юрисконсульт;
Ткаченко В.С., довіреність №75 від 30.06.04, головний юрисконсульт -був присутній у судовому засіданні 17.10.06р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль», місто Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль», місто Дніпропетровськ;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2006 року;
у справі №А30/181(8/104);
за позовом Царичанської районної державної адміністрації, селище міського типу Царичанка, Дніпропетровської області;
до Царичанської районної ради, селище міського типу Царичанка, Дніпропетровської області;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерний комерційний поштово-пенсійний банк “Аваль», місто Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль», місто Дніпропетровськ;
про визнання недійсним рішення.
Позивач, Царичанська районна державна адміністрація, селища міського типу Царичанка, Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення від 11 жовтня 2002 року №24-4/ХХІV прийнятого Відповідачем Царичанською районною радою “Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ “Аваль».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане рішення порушує інтереси Позивача, оскільки відчужений адмінбудинок Відповідачем знаходиться на балансі райдержадміністрації та забезпечує діяльність апарату, управлінь та відділів райдержадміністрації.
Постановою господарського суду у справі №А30/181 (8/104) від 6 липня 2006 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що
приймаючи спірне рішення Відповідач не прийняв до уваги приписи частини 6 статті 4 Закону України “Про заставу» відповідно до якої предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Третя особа не погодившись з постановою господарського суду подала апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Третя особа просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що відповідно до статті 31 Закону України “Про власність», до державної власності віднесена і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Подальше відділення комунальної власності від державної на законодавчому рівні закріплено у статтях 326, 327 Цивільного Кодексу в редакції 2003 року, відповідно до яких комунальна власність відділена від державної.
Відповідно до статті 143 Конституції України надано право територіальним громадам сіл, селищ ... безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування керувати майном, що знаходиться в комунальній власності.
Тому застосування судом статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна», суперечить вищенаведеним законодавчим нормам.
Крім того 20 вересня 2004 року Прокурор Царичанського району, Дніпропетровської області звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Царичанської райдержадміністрації про визнання недійсним спірного рішення та договору застави № 011/08-02/1019 від 28 жовтня 2002 року.
Сторонами в справі були АППБ “Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції АППБ “Аваль», Царичанська районна Рада, ДП “Дніпртеплоенерго».
31 січня 2005 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у задоволенні позову прокурора Царичанського району було відмовлено.
16 березня 2005 року Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційна скарга Царичанської райдержадміністрації повернута без розгляду.
Відповідно до пункту 4 статті 157 КАС України суд припиняє провадження по справі при наявності рішення суду, що вступила в законну силу, по тому ж спору і між тими самими сторонами.
Тому Відповідач вважає, що у справі №А30/181 (8/104) яка розглядається той же спір і між тими сторонами, що й у вищенаведеній справі, по якій є рішення суду, що вступило в законну силу.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що твердження про відповідність прийнятого у 2002 році рішення Цивільному кодексу в редакції 2003 року є помилковим тому, що на час прийняття рішення ЦК України в редакції 2003 року не було.
У 2002 році діяв Закон України “Про власність» який визначав власність адміністративно-територіальних одиниць складовою державної власності.
Крім того відповідно до пункту 1.4 статті 157 КАС України з якого вбачається, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору між тими самими сторонами, не можуть бути використані судом, по даній справі оскільки рішення Господарського суду у справі №32/375 не є ні постановою, ні ухвалою.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
У судовому засіданні господарським судом встановлено, що 11 жовтня 2002 року Царичанською районною радою було прийнято рішення №24-4/ХХІУ “Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ “Аваль».
Даним Рішенням було підтримано пропозицію ДП “Царичанкатепроенерго» про отримання кредиту та прийнято рішення виступити майновим поручителем шляхом передачі у заставу адміністративного будинку.
Вказаним рішенням Відповідач надав під заставу адміністративний будинок, розташований по вулиці Театральній, будинок №17 у селищі міського типу Царичанка, Дніпропетровської області, як забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно довідці Царичанської районної державної адміністрації від 23 лютого 2005 року №22/01-36/7, адмінбудинок райдержадміністрації балансовою вартістю 1383136 гривень, розташований по вулиці Театральній, будинок №17, знаходиться на балансі Позивача.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено позов про визнавши недійсним акту Відповідача.
Підставами для визнання акта недійсним є:
невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт;
а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації, а саме інтересів Позивача.
Об'єктивними обставинами справи встановлено, що прийняте відповідачем рішення не відповідає вимогам законодавства.
Приймаючи спірне рішення “Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ “Аваль» Відповідач не прийняв до уваги частину 6 статті 4 Закону України “Про заставу» з якої вбачається, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.
До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають:
а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:
майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що предметом застави не може бути адміністративний будинок, який належить до комунальної власності оскільки він відноситься до об'єктів, що мають загальнодержавне значення і відноситься до майна органів місцевого самоврядування, приватизація якого заборонена законом.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль», місто Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль», місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2006 року у справі №А30/181(8/104), залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук
10.11.06р.