18 травня 2012 р.Справа № 2-а/1522/3003/11
Категорія:10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Суворова О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:
головуючого судді -Кравченко К.В.,
судді -Градовського Ю.М.,
судді -Вербицькій Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнення від 27.05.2011 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі -ГУПФУ, відповідач) про визнання неправомірною відмову ГУПФУ у перерахуванні пенсії;
- зобов'язання відповідача здійснити підвищення пенсії у розмірі 200% від мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01.01.2007 року як ветерану війни;
- зобов'язання відповідача здійснити призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01.01.2007 року;
- зобов'язання відповідача при обчисленні пенсії врахувати премію 33,3%, яку позивач отримував до звільнення з військової служби на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2007 року.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року адміністративний позов -задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУПФУ щодо відмови позивачу у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії та додаткової пенсії.
Зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок розміру раніше призначеної пенсії позивачу за період з 11.12.2010 року по 04.07.2011 року з урахуванням 200% від мінімальної пенсії за віком як ветерану війни - інваліду війни.
Зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок розміру раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю позивача за період з 11.12.2010 року по 04.07.2011 року з урахуванням 50% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок розміру раніше призначеної пенсії позивачу за період з 11.12.2010 року по 04.07.2011 року з урахуванням отриманої ним премії у розмірі 33,3% місячного фонду грошового забезпечення.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач є особою, звільненою з військової служби у запас за пп.«а»п.67 (за віком), інвалідом 3-ої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б №155509, виданим Чернігівським обласним військовим комісаріатом, а також особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А №425371 від 11 жовтня 2005 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має правовий статус ветерана війни - інваліда 3-ої групи, а тому на нього розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин;
- позивач є інвалідом 3 групи 1 категорії, а тому має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком щомісяця у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням премії у розмірі 33,3% на підставі Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Наказ Міністра оборони України №75 від 05.03.2001 року, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ставиться питання про помилкове задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання ГУПФУ провести перерахунок розміру раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю позивача за період з 11.12.2010 року по 04.07.2011 року з урахуванням 50% від мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №796-ХІІ - особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 6 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 3 групи.
Підпунктами 12, 15 п.28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.50 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції: "Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю: інвалідам 3 групи у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, викладено в новій редакції ч.4 ст.54 цього Закону: "Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів 3 групи - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними.
На підставі ч.2 ст.152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року редакція ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ до внесення вказаних змін відновила свою дію.
Разом з тим, питання вказаних виплат регулюється по іншому Постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»та від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак, положення зазначених Постанов не підлягали застосуванню у спірних правовідносинах у період з 22 травня 2008 року по 23 липня 2011 року, оскільки вони суперечать Закону, який має вищу юридичну силу.
Разом з тим, стосовно правовідносин, які виникли між сторонами з 14 червня 2011 року, та на які апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з п.п.1, 2 ч.1, ч.4 ст.9 КАС України, - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Рішенням Конституційного Суду України №3-пр/2012 від 25 січня 2012 року визначено:
"Конституційні принципи правової держави та верховенства права, а також визнання найвищої юридичної сили Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (статті 1, 8 Основного Закону України), зобов'язують суди під час розгляду справ керуватися основними засадами судочинства, передбаченими ч.3 ст.129 Конституції України, іншими засадами судочинства в судах окремих судових юрисдикцій, якщо вони визначені законом (ч.4 ст.129 Основного Закону України). Зокрема, діяльність судів адміністративної юрисдикції під час розгляду справ, що виникають із спорів про соціальний захист окремих категорій громадян, здійснюється відповідно до такої засади судочинства, як законність, за якою суд вирішує справи згідно з Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти (пункти 1, 2 ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік".
Також, згідно з п.3 резолютивної частини цього Рішення:
"В аспекті конституційного подання положення ч.2 ст.95, ч.2 ст.124, ч.1 ст.129 Конституції України, п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України та п.2 ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами Законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших Законів України".
Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року Розділ VІІ «Прикінцевих положень»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено п.4, згідно з яким:
"Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
На виконання цього Пункту, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06 липня 2011 року №745 (набрала чинності з 23 липня 2011 року).
Таким чином, позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ до 22 липня 2011 року, а не до 14 червня 2011 року, як зазначено апелянтом.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: