06 червня 2012 р.Справа № 2-а-14469/09/2170
Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Осіпова Ю.В.,
суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
26.11.2009 року Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 2 584,85 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що пенсіонеру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призначено пенсію за віком. Дана пенсія щомісячно перераховувалась на особовий рахунок вкладника - ОСОБА_2 до «Райффайзен Банк Аваль». Але в грудні 2007р. Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Херсонській області листом від 04.12.2007 за №1924 повідомив УПФУ, що ОСОБА_2 ще в січні 2000 року виїхав за кордон на постійне проживання в Ізраїль.
Окрім того, позивач в своєму позові зазначає, що в разі зміни місця проживання пенсіонер був зобов'язаний повідомити про це УПФУ. Таким чином, на думку позивача, вибувши на постійне проживання за кордон, пенсіонер ОСОБА_2 втратив своє право на пенсію. Не повідомивши Управління ПФУ про зміну місця проживання, пенсіонер продовжував деякий період отримувати кошти (пенсію), а в подальшому оформив довіреність для отримання пенсії на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який особисто за вказаним дорученням, за період з вересня 2003 року по вересень 2004 рік отримав 2 584,85 грн. пенсії та передав ці кошти ОСОБА_2 Отже, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 незаконно отримані кошти.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 2 584,85 грн. управлінню Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, управлінням Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідач - ОСОБА_1 за період з вересня 2003 року по вересень 2004 рік по довіреності від пенсіонера ОСОБА_2, який з 2000 року знаходиться на постійному місці проживання в державі Ізраїль, безпідставно отримав 2 584,85 грн. його пенсії, а тому, має їх повернути Управлінню Пенсійного фонду України Комсомольського району м. Херсона.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є особою, яка не несе відповідальності за зобов'язаннями ОСОБА_2, у зв'язку з чим, в задоволенні позову належить відмовити.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з наступного.
Статтею 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Виключення з даного правила встановлено тільки для пенсій призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Положеннями ст.ст.49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого дано Верховною Радою України; у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за 6 місяців наперед перед виїздом. Міжнародної угоди про соціальне забезпечення між Україною та Ізраїлем немає.
Конституційний Суд України рішенням від 07 жовтня 2009 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-IV, якими передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується у тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України та ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач просить стягнути пенсію, яка була виплачена за період, який передував вказаному рішенню Конституційного суду.
Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. №1788-XII, пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду (ст.102).
Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються в судовому порядку.
Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.
Згідно до ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Так, визначення представництво дано в ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, де зазначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст.239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, тобто, в даному випадку, факт отримання пенсії повіреним створює права та обов'язки щодо повернення пенсії саме довірителем (т.б. пенсіонером).
Тобто, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язок відшкодувати шкоду діючим законодавством покладено саме на пенсіонера який має право на отримання пенсії, а не на особу, яка отримувала пенсію по довіреності (т.б. представника, повіреного).
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є правильними та обгрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.
Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Осіпов Ю.В.
Судді: Золотніков О.С.
Кравець О.О.