30 травня 2012 р.Справа № 2-а-9736/10/1570
Категорія: 10.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого -судді Скрипченка В.О.,
суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці на постанову Одеського окружного адміністративного від 31 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Добровеличківського районного центру зайнятості до Одеської залізниці про стягнення штрафу за порушення законодавство про зайнятість населення у сумі 17680 грн.,
13 жовтня 2010 року Добровеличківській районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача штраф за порушення законодавство про зайнятість населення у сумі 17680 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного від 31 серпня 2011 року позов був задоволений. Стягнуто з Одеської залізниці на користь Добровеличківського районного центру зайнятості штраф за порушення законодавства про зайнятість населення у розмірі 17680 грн.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Одеська залізниця подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.
Згідно п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ, міські центри зайнятості є робочими органами виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Судом першої інстанції було встановлено, що 17.05.2010р. згідно зі ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ, Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47 (зі змінами та доповненнями) інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного Центру зайнятості було проведено позапланову перевірку відокремленого підрозділу Одеської залізниці -Помічнянська дистанція сигналізації та звязку Одеської залізниці з питань додержання законодавства України про занятість населення. Вказана перевірка була проведена головним спеціалістом інспекції Решетовою С.В.
За результатами перевірки був складений акт № 112 від 17.05.2010 р. (а.с. 13). Даним актом було встановлено, що позивачем використовувалась на умовах договору праця громадянина республіки Білорусь, у якого не було належним чином оформленого дозволу, наявність якого передбачено ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення».
03.06.2010 р. відповідачем у зв'язку з встановленим порушенням було прийнято рішення №1114-17/01072065 (а.с.14), яким до позивача застосовано штраф у сумі 17680 грн. Крім того, у зв'язку з допущенням помилки в прізвищі іноземного громадянина при прийнятті зазначеного рішення, відповідач 13.07.2010 р. прийняв зміни до цього рішення з виправленням описки (а.с. 12), яке своєчасно було направлене та отримано позивачем (а.с. 19).
Наказом від 18.05.1998р. № 41 (а.с. 20) ОСОБА_2 був прийнятий позивачем на роботу до Помічнянської дистанційної сигналізації та зв'язку Одеської залізниці на посаду водія, про що зроблений запис до трудової книжки (а.с. 20-22). Цей факт не заперечується відповідачем.
Відповідно до Тимчасового положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянином дозволів на працевлаштування в Україні, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.07.1993 р. за № 85, зазначено, що підприємства можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявністю у них дозволів на працевлаштування. Таким чином, посилання представника позивача на відсутність на час прийняття на роботу іноземного громадянина законодавчого регулювання зазначеного питання є помилковим та не приймається судом.
Посилання представника позивача на те, що направлення на роботу, видане громадянину Республіки Білорусь, надає йому право працювати на території України, судом не приймається у зв'язку з тим, що воно видане пізніше, ніж зазначений громадянин був прийнятий на роботу відповідачем. Суд першої інстанції дійшов висновку, що направлення на роботу є лише рекомендацією на працевлаштування, як фахівця, але жодним чином не надає право на не оформлення спеціального дозволу на працевлаштування іноземних громадян на території України.
Згідно ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»та ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців»іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», Роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що 01.07.2010 р. Одеською залізницею було подано позов до Одеського окружного адміністративного суду про скасування рішення Кіровогрдаського обласного центру зайнятості № 1114-17/01072065 від 03.06.2010 р.
13.09.2010р. по справі № 2а-7092/10/1570 судом винесено постанову про залишення без задоволення позову Одеської залізниці до Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення № 1114-17/01072065 від 03.06.2010р. про застосування штрафу в сумі 17680 грн. (а.с. 33)
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р. у справі № 2а-7092/10/1570 за позовом Одеської залізниці до Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення № 1114-17/01072065 від 03.06.2010 р. про застосування штрафу в сумі 17680 грн., вищезазначену постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. залишено без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже суд першої інстанції вірно прийняв до уваги при вирішенні даної справи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. по справі № 2а-7092/10/1570.
Згідно ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу державної служби зайнятості на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості в особі її уповноважених органів стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
До теперішнього часу відповідачем штраф добровільно не сплачений.
Згідно Закону України «Про зайнятість населення»суми штрафів за порушення законодавства України про зайнятість населення підлягає перерахуванню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначено, що функції робочих органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються, у тому числі, на міські, районні, міськрайонні центри зайнятості.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Добровеличківського районного центру зайнятості правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Одеської залізниці задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської залізниці -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного від 31 серпня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О. Скрипченко
Суддя С.Д. Домусчі
Суддя Л.П. Шеметенко