Провадження № 22-ц/490/304/12 Справа № 22ц-13223/11 Головуючий у 1 й інстанції - Макаров М.О. Доповідач - Лисична Н.М.
Категорія 23
19 квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Лисичної Н.М.
суддів Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.
при секретарі Керімовій Л.К.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: МРЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання договору дійсним, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: МРЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: МРЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання договору дійсним, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: МРЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано договір від 03 березня 2006 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ-21043 ЗНГ, 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Дніпропетровським МРЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 24 січня 2006 р. та повернути технічний паспорт на автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення на тій підставі, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду суду в межах апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб автомобіль ВАЗ-2104З ЗНГ, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Дніпропетровським МРЕВ-1 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 24 березня 2006 р.
03 березня 2006 року між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу вказаного автомобіля із розстрочкою платежу строком на три роки. ОСОБА_3 в цей же день видала на ім'я ОСОБА_2 довіреність на право управління спірним автомобілем та вони між собою уклали в простій письмовій формі договір, за умовами якого автомобіль був переданий ОСОБА_2 в оренду з правом викупу. Спірний автомобіль ОСОБА_2 отримав 06 березня 2006 р. Загальна сума сплати за автомобіль складала за договором 70000 грн. та була розподілена на 35 місяців і кожного місяця ОСОБА_2 повинен був сплачувати ОСОБА_3 по 2000 грн., позивач щомісяця сплачував відповідачу кошти за оренду в рахунок укладеного договору до ЗО жовтня 2008 р., але не у повному обсязі і в подальшому ОСОБА_4 відмовилась отримувати необхідну плату,у зв'язку із виникненням розбіжностей між ними. Доказами сплати сум ОСОБА_2 є копії розписок ОСОБА_3 на суму 58000 грн., тобто договір, укладений між ними не виконано, оскільки сплачено не всю обумовлену суму у розмірі 70000 грн., що підтверджується матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_3 заперечує проти продажу належного їй на праві власності автомобіля та не бажає укладати договір купівлі-продажу та посвідчувати його нотаріально, а навпаки просила ОСОБА_2 повернути їй спірний автомобіль.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.20б ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом також встановлено в судовому засіданні, що сторони не досягли всіх істотних умов договору, тому він не може вважатися укладеним. Відповідно до вимог ст.ст.220, 640 ЦК України вказаний договір, укладений між сторонами є нікчемним, оскільки він не посвідчений нотаріально та не може зроджувати прав та обов'язків (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду у.раїни №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними»).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 Про затвердження „Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", підставою для - реєстрації в ДАЇ можуть бути - договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб.
Враховуючи зазначене суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним,
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3, то задовольняючи його частково суд правильно виходив з вимог ч. 1 ст.215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки сторонами не було виконано умов договору та не додержано вимог щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, то і утримання ОСОБА_2 у своєму володінні спірного автомобіля та технічного паспорту на нього є незаконним.
Відмовляючи ОСОБА_4 в задоволені позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд правильно виходив з того, що чинним законодавством не передбачено таке відшкодування по правовідносинам, що виникли між сторонами сторонами по справі.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.
Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді