Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
"06" червня 2012 р. Справа № 14/5007/30/11.
За позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
До: Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)
про стягнення 23 250 386,32 грн. (скарга на дії відділу примусового виконання рішень ДВС України)
Суддя Костриця О.О.
Присутні:
від стягувача (скаржника): ОСОБА_1 дов. №111/10 від 26.12.2011р. (був присутній в судовому засіданні 05.06.2012р.)
від боржника: ОСОБА_2 дов. №198/16 від 16.01.2012р. (була присутня в судовому засіданні 05.06.2012р.)
від Державної виконавчої служби України: ОСОБА_3 дов. №2.8.1.1-22/1023 від 30.12.2011р.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 05.06.2012р. оголошувалась перерва до 06.06.2012р.
В провадженні господарського суду Житомирської області перебувала справа №14/5007/30/11 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ) до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир) про стягнення 23250386,32грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р. по справі №14/5007/30/11 позов було задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул.Київська, 48 ідентифікаційний код 35343771 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 - 18 766 644, 71 грн. основного боргу, 1 483 596,70 грн. пені, 1 592 375,10 грн. інфляційних нарахувань, 796 238,31 грн. 3% річних, 22 669,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,10 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинено провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору, в решті позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. по справі №14/5007/30/11 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради було залишено без задоволення. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено.
Рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р. у справі №14/5007/30/11 скасовано частково в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 568608,32 грн. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2160983,32 грн. інфляційних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишено без змін.
Частиною 6 пункту 1 резолютивної частини вищезазначеної постанови суду від 28.09.2011р. було стягнуто з комунального підприємства "Теплосервіс" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2844,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Доручено місцевому господарському суду видати відповідні накази.
10.11.2011р. на виконання вищезазначеної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. та рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р., господарським судом Житомирської області були видані відповідні накази по справі №14/5007/30/11.
14.05.2012р. на адресу господарського суду Житомирської області від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень ДВС України.
Ухвалою суду від 18.05.2012р. було призначено судове засідання для розгляду скарги на дії відділу примусового виконання рішень ДВС України на 05.06.2012р. о 12:00.
21.05.2012р. на адресу суду від Рівненського апеляційного господарського суду супровідним листом №01-15/14/5007/30/11 від 15.05.2012р. надійшли заява про виправлення описки від 28.04.2012р. №31/10-2944 та ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. для подальшого долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. було виправлено описку, допущену в резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. №14/5007/30/11.Абзац 6 пункт 1 резолютивної частини повного тексту постанови викладено в такій редакції: "Стягнути з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2844,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги".
Представник стягувача (заявника) в засіданні суду 05.06.2012р. вимоги викладені в скарзі підтримав.
Представник Державної виконавчої служби України у судовому засіданні 05.06.2012р. заперечив відносно скарги стягувача, з підстав викладених у запереченнях на скаргу (а.с.109-112).
Представник боржника в засіданні суду надала документи, перелік яких зазначено в протоколі судового засідання від 05.06.2011р.
Заслухавши пояснення представника стягувача (скаржника), боржника та Державної виконавчої служби України, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступне.
Наказ господарського суду №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. був направлений до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області.
13.02.2012р. державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р., якою встановлено, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи сума зобов'язання по яким становить десять та більше мільйонів гривень підгягають виконанню відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, який знаходиться за адресою: 04053, м.Київ, вул. Артема,73 (а.с.79).
06.03.2012р. до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 10.11.2011р. про стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 18766644,71 грн. основного боргу, 1483596,70 грн. пені, 796238,31 грн. 3% річних, 2160983,32 грн. інфляційних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
19.04.2012р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу суду №14/5007/30/11 від 10.11.2011р.
Слід зазначити, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 19.04.2012р. державним виконавцем зазначено, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
У пред'явленому на виконання виконавчому документі сума боргу складає 23233199,04 грн. Проте, стягувач в заяві про відкриття виконавчого провадження повідомляє, що залишок боргу за даним виконавчим документом - 4469398,33 грн.
Згідно ч.2 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
За таким обставин, державний виконавець прийшов до висновку, що виконавчий документ пред'явлено не за підвідомчістю.
Супровідним листом від 27.04.2012р. постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження та наказ господарського суду Житомирської області №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. були повернуті стягувачеві (скаржнику) та отримані останнім 03.05.2012р. (а.с.71).
Не погодившись з винесеною постановою, стягувач звернувся до господарського суду Житомирської області із відповідною скаргою на дії відділу примусового виконання рішень ДВС України.
Стягувач (скаржник) обгрунтовуючи вимоги викладені в скарзі зазначає, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. була винесена з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження". На думку стягувача (скаржника) підвідомчість виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України визначається виходячи з суми зобов'язання за рішенням (наказом), а не з фактичної суми боргу на час звернення стягувача до органу Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду.
У своїй скарзі, стягувач звертає також увагу на те, що всупереч приписам Закону України "Про виконавче провадження", наказ господарського суду Житомирської області № 14/5007/30/11 від 10.11.2011 року знаходився у відділі майже 2 місяці.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 70 ЦПК України, ст.ст. 1,115,121-2 ГПК України, ст.ст.6,11, 18, 19, 21, 23, 25, 26, 82 Закону України "Про виконавче провадження", п.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №14, стягувач (скаржник) просить визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які полягають у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 19.04.2012р. №32271919 у даній справі; визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 19.04.2012р. №32271919 у даній справі; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти до виконання наказ господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. №14/5007/30/11 (винести постанову про відкриття виконавчого провадження) та вжити всі заходи для повного виконання рішення суду.
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, вимоги викладені в скарзі стягувача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 2 вищезазначеної статті Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно вимог ч.1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
З огляду на вищезазначене, до виконання підлягає саме виконавчий документ, та сума відповідно зазначена в ньому, а не заява стягувача, оскільки остання, є лише підставою для відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зокрема, покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" не ставить в залежність встановлений рішенням суду розмір зобов'язання від ступеня його виконання боржником після прийняття судом відповідного рішення (в т.ч., на час звернення стягувача до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження).
Таким чином, підвідомчість виконавчого провадження Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону визначається виходячи з суми зобов'язання за рішенням (наказом), а не з фактичної суми боргу на час звернення стягувача до органу Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р., постанови Рівненського апеляційного господарського суду у справі №14/5007/30/11 та наказу №14/5007/30/11 від 10.11.2011р., що був пред'явлений на виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, сума зобов'язання становить 23233199,04 грн., тобто більше десяти мільйонів гривень.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Отже, суд вважає посилання представника ДВС України на те, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на суму залишку заборгованості по наказу (з врахуванням заяви стягувача), є безпідставним, оскільки як зазначалося вище, державний виконавець приймає до виконання виконавчий документ, яким є наказ господарського суду від 10.11.2011р. №14/5007/30/11, за яким розмір заборгованості становить 23233199,04 грн., крім того жодна з норм Закону України "Про виконавче провадження" не містить положень щодо відкриття виконавчого провадження на суму залишку заборгованості (з врахуванням заяви стягувача).
Слід також зазначити, що винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження на всю суму стягнення за наказом суду не є перешкодою для проведення виконавчих дій, які в подальшому будуть проводитись у відповідності до заяв стягувача і на суму, вказану у заявах стягувача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011р. у справі №7/72..
Слід також зазначити, що представник ДВС України обгрунтовуючи свої заперечення посилається, зокрема, на ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
З огляду на зазначене, представник ДВС України вважає, що стягувач має право пред'являти виконавчий документ на примусове виконання чи не пред'являти, а у випадку пред'явлення - визначати ту частину рішення, яку слід примусово виконати, у тому числі визначати той розмір боргу, який необхідно стягнути для задоволення своїх вимог, закріплених відповідним судовим рішенням. При цьому, лише боржник має право заперечувати розмір такої заборгованості, але тільки у разі наявності підтверджуючих документів, які б свідчили про менший залишок боргу.
Разом з тим, суд вважає, що дані твердження представника ДВС України не спростовують тих обставин які були викладені судом вище.
Отже, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 19.04.2012р. винесена державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак порушує права стягувача на примусове виконання рішення суду.
Таким чином, вищезазначені обставини дають право стверджувати, про неправомірність дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 19.04.2012р.
Стосовно вимоги стягувача (заявника) про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти до виконання наказ господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. №14/5007/30/11 (винести постанову про відкриття виконавчого провадження) та вжити всі заходи для повного виконання рішення суду, слід зазначити наступне.
У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", визначено, що за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє мотивовану ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 86 та 121-2 ГПК України. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
З врахуванням викладеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної вимоги стягувача, оскільки суд не вправі зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України "Про виконавче провадження" можуть і повинні вчинятись безпосередньо виконавчою службою.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що скарга Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, при прийнятті постанови від 19.04.2012р. №32271919 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу суду від 10.11.2011р. №14/5007/30/11.
3. Визнати незаконною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.04.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу суду від 10.11.2011р. №14/5007/30/11.
4. В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в установленому законом порядку.
Суддя Костриця О.О.