4
05 червня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.
с екретаря Бойчука Л.М.
з участю представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» -Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Рожнятівського районного суду від 21 березня 2012 року, -
У вересні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 27.04.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 87 137.50грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.04.2017 року. Для забезпечення виконання зобов'язань позивач та відповідач 27.04.2007 року уклали договір іпотеки №Д-216, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, розташоване в смт.Брошнів-Осада, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1,загальною площею 39.47 кв.м. та однокімнатну квартиру АДРЕСА_2,загальною площею 18.88 кв.м. Відповідач станом на 25.08.2011 року має заборгованість за кредитом в сумі 104 609.75 грн. Тому банк просив визнати дійсним укладений договір іпотеки та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на зазначене нерухоме майно шляхом продажу
Справа № 2/0913/110/2012 Головуючий у І інстанції - Бейко А.М.
Провадження № 22ц/0990/916/2012 Суддя-доповідач - Ковалюк Я.Ю.
Категорія 27
предмету іпотеки, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу,виселенням відповідача із вищезазначених жилих приміщень та зняття з реєстраційного обліку, стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 21 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк », посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено без повного з'ясування обставин,які мають значення для справи та невідповідністю висновків зазначеним обставинам.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідач належним чином виконує умови кредитного договору щодо розміру та строку сплати чергових місячних платежів. Безпідставним є посилання в рішенні суду на те, що банк не надав жодного письмового доказу заборгованості, окрім розрахунку заборгованості.
Тому апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк » у повному обсязі.
На апеляційну скаргу представник відповідача та третьої особи - ОСОБА_4 подав заперечення про відхилення апеляційної скарги та залишення без зміни рішення Рожнятівського районного суду від 21 березня 2012 року.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача та третьої особи- ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав з підстав, зазначених у поданому суду запереченні.
Інші особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилитити з таких підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".
Увідповідності до ст. 1 цього Закону України іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Судом першої інстанції встановлено, що за кредитним договором від 27.04.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 87 137.50грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.04.2017 року. Для забезпечення виконання зобов'язань позивач та відповідач по справі 27.04.2007 року уклали договір іпотеки №Д-216, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку належне на праві власності нерухоме майно, розташоване в смт.Брошнів-Осада, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1,загальною площею 39.47 кв.м. та однокімнатну квартиру АДРЕСА_2,загальною площею 18.88 кв.м. ОСОБА_3 станом на 25.08.2011 року має заборгованість за кредитом в сумі 104 609.75 грн.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до п.43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Доказів надіслання та отримання такої письмової вимоги іпотекодержателя іпотекодавцю у зазначений строк позивачем суду не надано, як і доказів завдання збитків іпотекодержателю порушенням зобов'язань боржником, оскільки кредитний договір укладений сторонами на строк до 27.04.2017 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підстави для зміни чи скасування судового рішення.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду лише з одних формальних міркувань.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 218, 307,308, 313 - 315,317,319 ЦПК України, , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» -Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.
Рішення Рожнятівського районного суду від 21 березня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Я.Ю. Ковалюк
Судді: В.М. Васильковський
П.І. Проскурніцький
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк