01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
31.05.2012 № 5011-62/3117-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
Буравльова С.І.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 18.04.2012 року,
відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/ н від 30.03.2012 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Київська Русь"
на рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2012 р.
у справі № 5011-62/3117-2012 (суддя Любченко М.О. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальво"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Київська Русь"
про стягнення 47162,22 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вальво" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Київська Русь" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 47162,22 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Страхова компанія "Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема відповідач стверджує про відсутність правових підстав для повернення грошових коштів.
Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
06.10.2011р. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Київська Русь" було оформлено договір добровільного страхування наземного транспорту №052/ЗК-11. Об'єктом страхування за даним договором став транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200 Premium, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
За поясненнями відповідача, вказана угода була підписана у двох примірниках Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Київська Русь" та направлена засобами поштового зв'язку на адресу Львівського відділення Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь", як вигодонабувача за договором, для підписання позивачем.
Доказів отримання проекту вказаної угоди саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальво" матеріали справи не містять. Згідно із листом №38-08/1-е-74 від 23.12.2011р. Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" рекомендований лист №0303103618331 прийнятий для пересилання 06.10.2011р. та вручений 11.10.2011р. за адресою: вул. Героїв УПА, 77, м.Львів79015 "Банк Київська Русь". За змістом листа №2644 від 13.12.2011р. Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" після отримання оригіналів договору страхування, представниками банку було передано угоди клієнту особисто. Проте, у матеріалах справи, на підтвердження вказаних пояснень, відсутні документи з відміткою про отримання договору №052/ЗК-11 від 06.10.2011р. саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальво".
06.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вальво" перерахувало на користь відповідача страхову премію в сумі 47162,22 грн. згідно із рахунком-фактурою №0117 від 06.10.2011р. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Київська Русь".
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Частиною 4 ст.16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Таким чином, законом встановлено обов'язковість письмової форми договору страхування, недотримання якої має наслідком нікчемність правочину.
При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проте, як свідчать матеріали справи, договір страхування №052/ЗК-11 від 06.10.2011р. не був підписаний уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальво"та скріплений його печаткою. Представлений відповідачем примірник зазначеної угоди підписаний лише Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Київська Русь".
Доказів укладання між сторонами по розглядуваному спору договору страхування шляхом використання телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку до матеріалів справи у відповідності до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України також не надано.
Посилання відповідача на рахунок-фактуру №0117 від 06.10.2011р., заяву від 31.10.2011р. позивача про виплату страхового відшкодування, страховий акт №075/11 від 01.12.2011р., платіжне доручення №930 від 01.12.2011р., є неспроможними з огляду на імперативність вимог діючого законодавства щодо письмової форми правочину страхування.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 01.03.2012р. позивач повернув відповідачу страхове відшкодування в сумі 1722,96 грн., сплачене останнім на підставі страхового акту №075/11 від 01.12.2011р. до договору №052/ЗК-11 від 06.10.2011р.
За висновками суду, у даному випадку, вчинення сторонами дій відносно перерахування грошових коштів, подання заяви про виплату страхового відшкодування тощо взагалі не має значення при вирішенні питання щодо укладення між сторонами договору страхування, оскільки законодавством не встановлено можливість укладання договору страхування шляхом здійснення конклюдентних дій, що випливає з положень ст.16 Закону України "Про страхування", ч.2 ст.205, ст.981 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.
Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.981 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів укладення договору №052/ЗК-11 від 06.10.2011р. між позивачем та відповідачем згідно вимог, встановлених до письмової форми угоди страхування, вказаний правочин є нікчемним.
За приписами ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що договір №052/ЗК-11 від 06.10.2011р. є нікчемним, грошові кошти в сумі 47162,22 грн., перераховані позивачем згідно рахунку-фактури №0117 від 06.10.2011р. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Київська Русь", підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Вальво" з урахуванням приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, що є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальво"про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 47162,22 грн.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2012 року у справі № 5011-62/3117-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 20.04.2012 року у справі № 5011-62/3117-2012.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
постановив:
Рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2012 року у справі № 5011-62/3117-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Київська Русь" - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Вербицька О.В.
Буравльов С.І.