Категорія №10.2.4
Іменем України
24 травня 2012 року Справа № 2а/1270/1961/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Іванович К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення №000014 від 06.01.2011, -
05 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному, у якому позивач просив визнати нечинним та скасувати рішення № 000014 від 06.01.2011, прийняте управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному про нарахування комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради штрафу та пені у загальному розмірі 4839,78 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 06 січня 2011 року прийнято рішення № 000014 про нарахування комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради штрафу та пені у загальному розмірі 4839,78 грн.
Позивач вважає, що зазначене рішення про нарахування пені підлягає скасуванню, оскільки п.2 ч.9 ст.106 та ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-ІV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто не діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в адміністративному позові, та додатково зазначив, що позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення у зв'язку з відкриттям відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції виконавчого провадження від 03 лютого 2012 року № 31045226, постанова про відкриття якого надійшла на адресу позивача 20 лютого 2012 року. 23 лютого 2012 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження та надано копію рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014. Таким чином позивачем зазначено, що ним не пропущений строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та надав суду заперечення на позов. В запереченнях відповідач посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову обґрунтовуючи свою позицію нормами ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 11 травня 2011 року № 21-1, оскільки позивачем, на думку відповідача, не наведено жодної норми законодавства, яка була порушена управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області при винесенні рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, врахувавши доводи відповідача, викладені у запереченнях, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради зареєстровано виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 01 квітня 1992 року за № 13901070008000267.
06 січня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 000014, яким нараховано ШЕП КП РМР штраф за несвоєчасну сплату внесків у розмірі 703,70 грн. та пеню за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року у розмірі 4136,68 грн. (а.с.7).
21 листопада 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області звернулось до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення від 06 січня 2011 року № 000014.
Постановою відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області від 23 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 29951608 про примусове виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 про стягнення з ШЕП КП РМР штрафу та пені у загальному розмірі 4839,78 грн. період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі №2а/1270/160/2012 позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа - Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжному, про скасування постанови державного виконавця від 23.11.2011 про відкриття виконавчого провадження № 29951608, задоволено частково - скасовано постанову державного виконавця від 23.11.2011 про відкриття виконавчого провадження № 29951608 про примусове виконання рішення УПФУ в м. Рубіжне №000014 від 06.02.2011.
06 лютого 2012 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 29951608 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 стягнення з ШЕП КП РМР на користь УПФУ в м. Рубіжному 4839,78 грн. у зв'язку з винесенням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а/1270/160/2012 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2011 року ВП № 29951608 (а.с.39).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року по справі №2а/1270/160/2012 в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа - Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжному, про скасування постанови державного виконавця від 23.11.2011 про відкриття виконавчого провадження № 29951608, зобов'язання повернути рішення про застосування штрафних санкцій №000014 від 06.01.2011 відмовлено.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що 03 лютого 2012 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 31045226 з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 про стягнення з комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради на користь УПФУ в м. Рубіжному штрафу та пені у загальному розмірі 4839,78 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2012 ВП № 31045226 отримано позивачем 20.02.2012, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (а.с.14).
Відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції винесено постанову від 23 лютого 2012 року ВП № 31045226 про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 (а.с.15).
Дослідженням наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області 06 січня 2011 року за № 000014 було фактично винесено два рішення про застосування до комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради штрафу та пені у загальному розмірі 4839,78 грн. період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року (а.с.7, 33), але відрізняються зазначенням адреси підприємства, до якого застосовані штрафні санкції.
Оглядом вказаних рішень встановлено, що вони є тотожними за своїм змістом (період та розмір нарахованої пені повністю збігаються) та відрізняються тільки відомостями, зазначеними у назві підприємства та його місцезнаходженні.
Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідачем винесено щодо позивача два тотожних рішення за одним номером та від однієї дати, кожне з яких окремо та в різний час звернено до примусового виконання.
Таким чином у судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача стосовно того, що про повторне винесення рішення управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 про нарахування комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради за період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року, позивачу стало відомо тільки після відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045226, тобто у лютому 2012 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України, щодо оскарження рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 про нарахування комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045226, позивачем не пропущений.
Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з того, що предметом даного спору є законність прийняття рішення управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 про нарахування комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради штрафу та пені за період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року, на підставі якого відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045226.
Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Страхувальниками відповідно до ст.14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.17 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 20 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у п.1, 2, 4 ст.14 цього Закону, - календарний місяць.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Стаття 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.8-9 ст.106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції -за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.п.9.3.2 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 11 травня 2011 року № 21-1, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому пункті, приймається рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до розділу 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 11 травня 2011 року № 21-1, на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 10.1 зазначеної Інструкції). Рішення про нарахування пені посадові особи Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у п.п.9.3.2 п.9.3 цієї Інструкції за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (п.10.5 Інструкції).
Рішенням управління Пенсійного фонду у м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000014 на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради нараховано штрафу та пені у загальному розмірі 4839,78 грн. період з 01 вересня 2003 року до 13 листопада 2005 року.
Суд вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване рішення як спосіб реалізації владних управлінських функцій прийнято начальником управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Наведену ч.9 ст.106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено на підставі Закону України від 08 липня 2010 року № 2464- ІV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 січня 2011 року (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").
Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно з абз.4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційний положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності -діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначенні питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.
Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу оскаржуваного рішення у вигляді нарахування пені, а саме п.2 ч.9 ст.106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу визначала відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, вид та розмір санкцій, тобто поняття відповідного правопорушення і відповідальність за нього.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Судом встановлено, що на час розгляду і вирішення адміністративної справи існує два рішення відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій, які винесено за одним номером та від однієї дати. Одночасне існування двох цих рішень є подвійною відповідальністю позивача за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.
Відповідачем не надано суду доказів відкликання або скасування жодного з цих рішень.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачем було прийнято два рішення №000014 від 06.01.2011, які відрізняються між собою адресою боржника, яким притягнуто КП «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до відповідальності за порушення строків сплати внесків, та суду відповідачем не було надано жодних доказів про скасування одного з них, такими діями відповідач порушує права позивача в частині притягнення до відповідальності двічі за одне й теж порушення.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення №000014 від 06.01.2011 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області №000014 від 06.01.2011, яким було нараховано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 703,70 грн. та пені у розмірі 4136,68 грн., на загальну суму 4839,78 грн.
Стягнути на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 32 грн. 20 коп. (тридцять дві грн. 20 коп.)
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 29 травня 2012 року.
СуддяО.В. Ірметова