Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
30 травня 2012 року Справа № 1170/2а-1119/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,
за участі позивача ОСОБА_1
та представників позивача -адвоката ОСОБА_2
і відповідача Белянкіна Ю.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області (далі -Відділ) про визнання неправомірними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,
Позивач звернулася до суду з заявою до Відділу про визнання незаконним наказів про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн. і середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.38-47).
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги позову.
Стверджувала, що функціональні обов'язки виконувала сумлінно та не допускала порушень.
Зазначенні у оскаржуваних наказах порушення вважає такими, які вчиненні іншою особою, котра виконувала такі ж обов'язки як і вона.
Разом з тим, вказала, що протиправні рішення Відділу спричинили їй моральні страждання, оскільки змушена займатися пошуками іншої роботи.
Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову.
Пояснив, що позивач систематично порушувала трудову дисципліну, за що на неї наклали стягнення, а надалі і звільнили з займаної посади.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідка і дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, 19 серпня 2010 року позивач призначена на посаду провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, оцінки та ринку земель Відділу (а.с.13-18).
Того ж дня ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.
28 грудня 2010 року позивача перевели на посаду головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру Відділу.
В обов'язки ОСОБА_1 входила реєстрація договорів оренди земельних ділянок (а.с.86-90).
Таку ж посаду у Відділі обіймав ОСОБА_4 (а.с.136).
26 грудня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подала до Відділу на реєстрацію 3 договори суборенди земельних ділянок, які прийняті ОСОБА_4 (а.с.74-76).
Ці договори зареєстровані в Державному реєстрі 04 квітня 2012 року (а.с.109).
13 лютого 2012 року керівник Відділу наказом №1 притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани за неналежне виконання службових обов'язків стосовно несвоєчасної реєстрації згаданих правочинів (а.с.23).
20 березня 2012 року до Відділу надійшло подання прокурора про усунення порушень приписів земельного законодавства (а.с.121).
У поданні прокурор зазначає про відсутність підписів відповідальних осіб в Поземельних книгах, а саме, реєстраторів ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Разом з тим, звернув увагу керівництва Відділу на несвоєчасність надання відповіді щодо реєстрації договорів оренди землі, які надіслало ТОВ «Розношенське»(далі -Товариство).
Також, прокурор зазначає, що під час відмови в реєстрації договорів оренди землі за заявами Товариства та Ульяновського міського голови реєстраторами не підготовлено відповідний висновок.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 визнав, що заяву директора Товариства прийняв він.
Позивач не заперечувала, що вивчала заяву Ульяновського міського голови від 23 січня 2012 року та підготувала відповідь, зі змістом якої погодився керівник Відділу, підписавши її (а.с.19-21).
Пояснила, що у даному випадку не було потреби готувати висновок про відмову у реєстрації, оскільки міський голова не подав заяви встановленого зразку та додатки до неї (а.с.19-21, 74-76).
21 березня 2012 року, розглянувши подання прокурора, керівник Відділу видав наказ №6, яким звільнив ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру Відділу на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.24).
Середньоденна заробітна плата позивача складала 65,97 грн. (а.с.93).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, посадовою інструкцією головного спеціаліста сектора державного земельного кадастру Відділу не передбачено передачі на реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від одного реєстратора до іншого.
Це також не передбачено і іншими наказами Відділу.
Підставою накладення дисциплінарного стягнення у виді догани є акт про відмову позивача надати пояснення.
Суд вбачає це зі змісту наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
При прийнятті наказу про покарання керівник Відділу враховував виключно пояснення реєстратора ОСОБА_4 про передачу договорів оренди землі (які подав фізична особа-підприємець ОСОБА_5.) на реєстрацію позивачу.
В судовому засіданні встановлено, що згадані догори прийняв реєстратор ОСОБА_4, який, будучи допитаним як свідок, не зміг пояснити коли і при яких обставинах передав їх ОСОБА_1
Разом з тим, представник Відділу не надав доказів передачі позивачу договорів оренди землі від іншого реєстратора.
З огляду на те суд дійшов висновку, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани ґрунтується виключно на непідтверджених поясненнях заінтересованої особи, оскільки до її функціональних обов'язків входить не тільки прийняття договорів оренди землі, а і своєчасна їх реєстрація.
Як наслідок цей наказ є необґрунтованим та протиправним, а тому його належить скасувати.
Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
При прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 керівник Відділу враховував раніше застосоване дисциплінарне стягнення, як того вимагає закон.
Оскільки, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності визнаний судом протиправним, тому, як наслідок, наказ про звільнення ОСОБА_1 є також незаконним.
Однак, суд вважає за необхідне дослідити наявність порушення трудової дисципліни в діях позивача, за що її і було звільнено.
Із змісту подання прокурора, показання свідка ОСОБА_4 та досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 декілька раз не розписалась в Поземельних книгах та не підготувала висновок про відмову у реєстрації договорів оренди землі, які надіслав Ульяновський міський голова.
Суд зазначає, що перше порушення є незначним, не спричинило жодної шкоди, може бути усунутим у найкоротші строки, а тому його слід оцінювати лише як певний недолік.
Що стосується не підготовлення висновку про відмову у реєстрації договору оренди землі, то суд звертає увагу на таке.
Так, у листі, який адресований голові органу місцевого самоврядування, проект якого готувала позивач, Відділ зазначив не тільки про відмову у державній реєстрації договорів оренди землі, а і описав підстави такої відмови (а.с.21).
Зокрема, деталізовано вказав перелік документів, які не надані та є невід'ємною частиною договорів оренди землі.
З огляду на те суд дійшов висновку, що за своєю суттю цей лист можна оцінювати як висновок стосовно відмови у вчиненні державної реєстрації.
Більше того, суд зазначає, що формальні порушення вимог пункту 13-4 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09 вересня 2009 року стосовно не підготовлення висновку про можливість державної реєстрації, які допустила ОСОБА_6, мали місце до винесення наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани.
Про це порушення достеменно знав керівник Відділу, так як підписував лист про повернення Ульяновській міській раді документів для доопрацювання.
Отже, суд дійшов висновку, що керівник Відділу зобов'язаний був враховувати це порушення при прийнятті наказу про покарання (догана), а не переносити вирішення цього питання на майбутнє.
Суд вбачає це з аналізу частини 3 статті 149 КЗпП України.
Цією нормою права визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати попередню роботу працівника.
За таких обставин ОСОБА_1 необхідно поновити на попередній роботі відповідно до приписів частини 1 статті 235 КЗпП України.
Частиною 2 цієї ж норми права передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Час вимушеного прогулу налічує 46 робочих днів.
Середньоденний заробіток позивача на день звільнення складав 65,97 грн.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 3034,50 грн.
Середній заробіток ж в межах суми стягнення за один місяць складає 1451,34 грн. (65,97х 22).
Статтею 237-1 того ж Кодексу України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Сам факт незаконного звільнення працівника на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України є подією в житті кожної людини, яка завдає моральних страждань, оскільки ускладнює подальше працевлаштування.
Однак, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд повинен враховувати обставини справи.
Проміжок у часі між звільненням та поновленням на посаді є не надто тривалим, а тому не вимагав значних додаткових зусиль для організації життя позивача.
Разом з тим, при встановленні розміру моральної шкоди суд враховує і суму коштів, яку належить стягнути з відповідача, як середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З огляду на те суд дійшов висновку, що спричинена моральна шкода ОСОБА_1 компенсується коштами у 500 грн.
Таким чином, позов в цій частині необхідно задовільнити частково.
Судові витрати у справі складаються з витрат на правову допомогу.
Так, позивач надала докази сплати представнику, який є адвокатом, коштів за надання правової допомоги у сумі 3800 грн.(а.с.149).
Суд дійшов висновку, що ця сума коштів перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах, який визначений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»(далі -Закон).
Статтею 1 Закону передбачено, що компенсація не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні.
Мінімальна заробітна плата станом на квітень 2012 року (початок судового процесу) та зараз складає 1094 грн.
Адвокат ОСОБА_2 надавав правову допомогу у судових засіданнях, які у загальному часі тривали 02:38 годин (а.с.51, 122-123, 130, 150-151).
Отже, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу становить 1041,19 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області №1 від 13 лютого 2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області №6 від 21 березня 2012 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області з 22 березня 2012 року.
Стягнути з відділу Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 3034,50 грн.
Стягнути з відділу Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1041,49 грн.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць (1451,34 грн.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2012 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей