Справа: № 2а-2291/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к апелянта Марченко С.В.
пр-к позивача Лісовський А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(надалі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (надалі відповідач або ДПІ у Миронівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 04.05.2011 №0000252353, яким застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 825485,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено .
Не погоджуючись з рішенням суд першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову -про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції при постановленні рішення виходив з того, що застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції (штрафу) до позивача у розмірі 75 % від суми безпідставно заявленої суми до бюджетного відшкодування є неправомірним.
Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції , у період з 13.04.2011 по 14.04.2011 посадовими особами ДПІ у Миронівському районі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аквілон - Юг»за період - квітень 2010 року.
За результатами перевірки складений акт від 14.04.2011 № 184/23-011/00951770 , в якому зафіксовані порушення позивачем положень пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон 168/97-ВР), а також частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині додержання вимог, які є необхідними для чинності правочину, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень місяць 2010 року у сумі 1100647,29 грн. та суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 1100647,29 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 04.05.2011 № 0000252353 щодо накладення на позивача штрафних (фінансові) санкцій у розмірі 825485,00 грн.
Як встановлено у ході розгляду справи, зазначена сума штрафних (фінансових) санкцій була визначена з урахуванням положень абзацу 6 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а саме у розмірі 75% від суми неправомірно, на думку податкового органу, заявленої до повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування.
Тобто, за порушення податкового законодавства , які мали місце (згідно акту відповідача) у 2010р., відповідач застосував юридичну відповідальність до суб'єкта господарювання в 2011р. під час дії нової правової норми -Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів статті 58 Конституції України та роз'яснень викладених в Рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 щодо дії закону у часі та неможливості застосування юридичної відповідальності, коли подія, факти, які мали місце до 01.01.2011 не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, а в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності.
До 01.01.2011 порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначався, Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»).
Приписи, якого не містили положень Закону України «Про податок на додану вартість»щодо відповідальності у вигляді нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування повторно.
Такий юридичний наслідок набув правової визначеності та прямо передбачений положеннями пункту 123.1 статті 123 Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011.
За загальновизнаним принципом права, закріпленим в статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Аналогічна правова позиція висвітлена у листі Державної податкової адміністрації України від 31.03.2011 № 6319/6/12-0216, відповідно до якої: якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, а в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Мамчур Я.С