Справа: № 2а-19131/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0009852309 від 04 листопада 2011 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Астана К»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 02 серпня 2011 року по 03 серпня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Контрактстрой»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Астана К»за березень-квітень 2011 року, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №993/23-9/31811588 від 03 серпня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.655, 656, 662 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 404711 грн., в т.ч. за березень 2011 року 56669 грн., за квітень 2011 року 348042 грн.
Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договорів поставки №24/02 від 24 лютого 2011 року та №15/04 від 15 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Астана К», позивач отримав від ТОВ «Астана К»товар (будівельні матеріали). Актами ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №1404/23-08/37270449 від 08 червня 2011 року та №1515/23-08/37270449 від 21 червня 2011 року документальних невиїзних перевірок ТОВ «Астана К»за березень-квітень 2011 встановлено, що за перевірений період не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. В акті перевірки встановлено, що посадові особи ТОВ «Астана К»не могли фактично здійснювати господарські операції, тому такі правочини укладені без мети реального настання правових наслідків, укладалися з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а отже, є нікчемними. Враховуючи, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Астана К», на думку відповідача, є нікчемними, надані до перевірки первинні бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що, в свою чергу, призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами поставки №24/02 від 24 лютого 2011 року та №15/04 від 15 квітня 2011 року, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість. Разом з тим, відповідач вважає, що оскільки ТОВ «Астана К» не було включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 404711 грн., яка була відображена у ТОВ «Контрактстрой»у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у позивача відсутнє.
На підставі акту перевірки №993/23-9/31811588 від 03 серпня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2011 року №0007692309, яким за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 404713 грн., в тому числі 404711 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «Контрактстрой»30 серпня 2011 року до ДПА м.Києва, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25 жовтня 2011 року №10442/10/25-114 податкове повідомлення-рішення №0007692309 було скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 1 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ «Контрактстрой»Журби І.В. від 30 серпня 2011 року -без задоволення.
03 листопада 2011 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №0007692309 до ДПС України, 22 листопада 2011 року ДПС України прийняла рішення за результатами розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0007692309 від 25 серпня 2011 року з урахування рішення ДПА у м.Києві від 25 жовтня 2011 року №10442/10/25-114 -залишено без змін , а скаргу -без задоволення.
04 листопада 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0009852309, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 404712 грн., в тому числі 404711 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС України 14 листопада 2011 року. Натомість, листом від 01 грудня 2011 року №6686/6/10 про розгляд скарги на податкове повідомлення-рішення №0009852309 ДПС України повідомила, що відповідно до абз.2 п.6 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23 грудня 2010 року №1001, не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу державної податкової служби від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. Також позивача було повідомлено, що прийняте за наслідками розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0009852309 не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржено до суду з урахуванням строків позовної давності відповідно до чинного законодавства.
У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період березень-квітень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Астана К»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Податковим кодексом України.
Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Астана К»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.655, 656, 662 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.
У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Крім того, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Астана К»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договорами поставки №24/02 від 24 лютого 2011 року та №15/04 від 15 квітня 2011 року, видатковими накладними на товар, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату за товар.
Разом з тим, висновки відповідача в акті №993/23-9/31811588 від 03 серпня 2011 року ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №1404/23-08/37270449 від 08 червня 2011 року та №1515/23-08/37270449 від 21 червня 2011 року документальних невиїзних перевірок ТОВ «Астана К» за березень-квітень 2011 року, натомість, наявність придбаного товару у позивача відповідачем не перевірялась, не досліджувались документи щодо реалізації придбаного товару іншим споживачам або використання їх в рамках господарської діяльності позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пояснення громадянки ОСОБА_3, відібрані 13 травня 2011 року оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва Шматок М.І., є неналежним доказом у справі, зокрема, з даних пояснень не вбачається, на якій правовій підставі та в рамках якої процедури вони відібрані, тобто не є документом, який встановлює відповідні юридичні факти та не може слугувати доказом при вирішенні питання щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астана К», в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження створення або придбання ТОВ «Астана К»з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, які б свідчили про його фіктивність, відсутні докази щодо винесення обвинувального вироку або постанови про закриття кримінальної справи за даним фактом, а тому пояснення ОСОБА_3 не є достатнім для твердження щодо відсутності реальних поставок товарів.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку на додану вартість -ТОВ «Астана К», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції в межах господарської діяльності позивача, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2011 року №0009852309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 404712 грн., в тому числі 404711 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астана К»з придбання товарів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.