Справа: № 2а-901/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року №815,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року №815 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №815 від 31 серпня 2011 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що, оскільки, позивач набув земельну ділянку в процесі безоплатної передачі, пільги, передбачені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», до нього не застосовуються, чим і зумовлено прийняття оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено камеральну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №4/17-01/НОМЕР_1 від 03 серпня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що, на думку податкового органу, полягає у несплаті позивачем податку з доходів фізичних осіб при відчуженні ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення у 5% розмірі від вартості продажу такої земельної ділянки, тобто у розмірі 399000 грн., що дорівнює 5% вартості проданої позивачем земельної ділянки за ціною 7980000 грн.
Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при відчуженні позивачем земельної ділянки на нього не поширювались положення пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, оскільки право власності позивача на відчужувану ним земельну ділянку було набуте в порядку безоплатної передачі земельної ділянки, а не в процесі її приватизації позивачем.
На підставі акту перевірки №4/17-01/НОМЕР_1 від 03 серпня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №815 від 31 серпня 2011 року, яким за порушення пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 399000 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, яка набута в процесі приватизації, операція з продажу такої земельної ділянки та доходи, отримані від її продажу, підпадають під пільговий режим оподаткування, визначений пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та не включаються до складу оподатковуваного доходу, тобто не є об'єктом оподаткування, а отже у позивача не виникало податкового обов'язку щодо сплати податкових зобов'язань при нотаріальному посвідченні угоди, а у нотаріуса обов'язку забезпечувати їх розрахунок та вимагати їх сплати при посвідченні договору, а відтак і не виникало підстав для покладання на нього відповідальності за їх несплату при посвідченні договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
У відповідності до пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 22 грудня 2010 року № 551 передано у власність позивачу земельну ділянку площею 1,0 га сіножатей, розташовану на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного Розпорядження позивачу було видано Державний акт серії ЯЛ №422489 на право власності на земельну ділянку площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Київська область, Рокитнянський район, Ольшаницька сільська рада, з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства.
Разом з цим, згідно із витягом з бази автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру серія ААА №302998 від 29 грудня 2010 року вбачається, що кадастровий номер переданої у власність позивачу земельної ділянки 3223784000:07:023:0027 та вона відноситься до сільськогосподарських угідь, площа ділянки 1,0 га, цільове використання землі для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Згідно з витягом із звіту про експертну грошову оцінку вищезгаданої земельної ділянки від 28 грудня 2010 року: категорія земель, до якої належить земельна ділянка, землі сільськогосподарського призначення, функціональне призначення за проектом відведення -ведення особистого селянського господарства.
Згідно з повідомленням Управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області від 28 грудня 2010 року вищезгадана земельна ділянка виділена не в процесі розпаювання земель колективної власності, а надана на загальних підставах в процесі безплатної приватизації, згідно вищезгаданого розпорядження Рокитнянської райдержадміністрації із земель запасу на території Ольшаницької сільської ради.
У висновку про ринкову вартість земельної ділянки від 30 грудня 2010 року визначено, що ринкова вартість земельної ділянки (кадастровий номер 3223784000:07:023:0027, площа 1,0 га), призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, складає 7980000 грн. без урахування ПДВ.
Згідно довідки Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»від 28 грудня 2010 року №30 обмежень та обтяжень щодо вищезазначеної земельної ділянки не зареєстровано.
Згідно ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.
Відповідно до п.п.а-в ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед іншого, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
У відповідності до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, одержання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України.
За таких обставин, враховуючи, що земельна ділянка площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства передана ОСОБА_2 згідно розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 22 грудня 2010 року № 551 із дотриманням вимог ст.ст.33, 118, 121, 186-1 ЗК України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач отримав вищезазначену земельну ділянку у власність в процесі приватизації із земель державної або комунальної власності, право власності на яку посвідчено державним актом, зареєстрованим у відповідності до чинного законодавства.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при посвідченні договору купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «АРТ-КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який в силу п.11.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»діяв в якості податкового агента, встановив, що оскільки відчужувана позивачем земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та право власності позивача на неї набуте в процесі приватизації згідно норм земельного законодавства, податок на доходи фізичних осіб при відчуженні даної земельної ділянки сплаті не підлягає в силу положень пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На фізичну особу, яка відчужувала земельну ділянку, не може бути покладено податковий обов'язок щодо сплати податку, сплата якого при нотаріальному посвідченні не була забезпечена податковим агентом, яким в даному випадку є нотаріус. Якщо нотаріус посвідчив договір з відчуження земельної ділянки без сплати податку стороною договору та при цьому доходи від такої операції згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»включаються до об'єкту оподаткування, обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань покладається на нотаріуса - податкового агента, а фізична особа, яка здійснювала відчуження земельної ділянки в силу наведених вище норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»звільняється від обов'язку погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, набута позивачем в процесі приватизації, а тому операція з продажу такої земельної ділянки та доходи, отримані від її продажу, в силу пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не включаються до складу оподатковуваного доходу, внаслідок чого у позивача не виникало податкового обов'язку щодо сплати податкових зобов'язань при нотаріальному посвідченні угоди, а у нотаріуса обов'язку забезпечувати їх розрахунок та вимагати їх сплати при посвідченні договору.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.