29.05.2012
Справа №11/2190/662/2012 Головуючий в 1-й інстанції: Францішко Ю.В.
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
іменем України
29 травня 2012 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Гемми Ю.М.,
суддів Жили І.Е., Ковальової Н.М.,
з участю прокурора Пержинського А.А.,
адвоката ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_2 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2011 року, -
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше судиму:
26.06.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення
волі та на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
28.07.2003 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки
2 місяця позбавлення волі, звільненої 02.09.2005 року умовно -
достроково на строк 10 місяців 15 днів,
засуджено: за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу -тримання під вартою з 17.11.2011 року.
Вирішено питання про судові витрати.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 09 жовтня 2009 року близько 11:00 год. у с. Добропілля Голопристанського району Херсонської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні літньої кухні будинку № 4 по вул. Леніна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала три золоті каблучки, фрагмент золотого браслету, три золоті зубні коронки, чим завдала потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1738 грн. 52 коп.
В апеляціях адвокат ОСОБА_1 та засуджена ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини засудженої, вказують на суворість призначеного покарання, оскільки суд не врахував дані, що пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, стан здоров'я засудженої та її батьків, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій. Просять змінити вирок та призначити покарання ОСОБА_2 незв'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2, які підтримали доводи своїх апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, останнє слово ОСОБА_2, в якому вона просила призначити покарання незв'язане з позбавленням волі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, за встановлений і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України, обґрунтовані доказами, які досліджені судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повністю визнала себе винною у вчиненні крадіжки чужого майна.
Оскільки вона та інші учасники судового розгляду справи не заперечували проти скорочення дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд обмежився тільки допитом підсудної ОСОБА_2 та дослідженням письмових матеріалів справи, що характеризують її особу, а тому учасники судового розгляду тепер позбавлені права оспорювати їх в апеляційному порядку.
Що стосується доводів апеляцій захисника і засудженої про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, що вона раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочини проти власності, і знову вчинила злочин до закінчення строку погашення судимості, її посередню характеристику за місцем проживання, перебування на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, визнання вини, щире каяття, на які є посилання в апеляціях, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши зазначені обставини справи, та дані про особу винної, яка раніше неодноразово притягалася до кримінальності відповідальності, суд обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив їй покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, яке за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, оскільки менш суворий від покарання, незв'язаний з позбавленням волі, буде недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Підстав для пом'якшення покарання, як про це просять апелянти, колегія суддів не вбачає.
Ті обставини, на які посилається захисник та засуджена в апеляціях, як такі, що пом'якшують покарання, зокрема, стан здоров'я засудженої та її батьків, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій, то вони у даному випадку не можуть бути підставами для пом'якшення покарання.
Даних, які б свідчили про те, що у справі неправильно застосований кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Таким чином, вирок має бути залишений без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2011 щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді: