22.05.2012
Справа №11/2190/784/2012 Головуючий в 1-й інстанції: Лебідь І.П.
Категорія: ч. 3 ст. 186 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
іменем України
22 травня 2012 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Гемми Ю.М.,
суддів Жили І.Е., Калініченка І.С.,
з участю прокурора Пержинського А.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року, -
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз 25.05.1999р. за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 р.) на 8 років позбавлення волі, звільнений 02.09.2005 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 24 дні,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 263 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу -тримання під вартою з 14.08.2011 року.
Вирішено питання про речові докази.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 червня 2011 року близько 23:00 год., за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисних мотивів, прийшли до домоволодіння ОСОБА_2, що проживає по АДРЕСА_1, де розподілив між собою ролі, ОСОБА_1 перестрибнув через паркан вказаного домоволодіння, проник на огороджену територію, двері якої була закрита на навісний замок, звідки таємно викрав металеву драбину, вартістю 550 грн.
Він же, 08 серпня 2011 року близько 11:00 год., повторно, з метою таємного заволодіння чужим майном, з корисних мотивів, проник через незачинені на запірний пристрій вхідні двері житлового будинку по АДРЕСА_2, звідки з різних кімнат викрав майно, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 632 грн.
Він же, 12 серпня 2011 року близько 12:00 годин, переслідуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, умисно, шляхом вільного доступу, проник до двору АДРЕСА_3 після чого шляхом вільного доступу проник до літньої кухні, де повторно таємно викрав майно, що належить ОСОБА_4, 26.10.1933 року, після чого, при спробі таємно покинути домоволодіння у дворі був застигнутий ОСОБА_4, яка вимагала від нього припинити протиправну діяльність, однак на її вимогу він не відреагував і зник з місця злочину з викраденим майно, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 595 грн.
Він же, 12 серпня 2011 року у вечірній час, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання по АДРЕСА_4, взяв металевий предмет, з яким направився в центр с. Раденськ, де розпивав спиртні напої, після чого, будучи в стані алкогольного сп'яніння, близько півночі прийшов додому, де був затриманий працівниками міліції за підозрою у вчиненні злочинів проти власності, у зв'язку з чим, 13 серпня 2011 року зранку був доставлений в Цюрупинський РВ УМВС України в Херсонській області, розташований за адресою: АДРЕСА_5, де в ході огляду його речей працівники міліції знайшли і вилучили вказаний металевий предмет, який є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом по типу кастетів, який ОСОБА_1 носив при собі без передбаченого законом дозволу.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч. 3 ст. 186 КК України, вказує на те, що його незаконно засуджено за ч.2 ст.263 КК України. Стверджує у цій частині обвинувачення сфальсифіковано органом досудового слідства, оскільки він визнав себе винним у вчиненні даного злочину під тиском з боку працівників міліції. Просить винести справедливе рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, останнє слово ОСОБА_1, в якому він просив розібратися у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, за встановлений і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.186, ч. 2 ст. 263 КК України, обґрунтовані доказами, які досліджені судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.
Порушень кримінально-процесуального закону під час установлення фактичних обставин учинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повністю визнав себе винним у вчиненні таємного і відкритого викрадення чужого майна та носінні холодної зброї (кастету).
Оскільки він та інші учасники судового розгляду справи не заперечували проти скорочення дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд обмежився тільки допитом підсудного ОСОБА_1 та дослідженням письмових матеріалів справи, що характеризують його особу, а тому він тепер позбавлений права оспорювати їх в апеляційному порядку, у тому числі за епізодом носіння кастету без дозволу, на які ОСОБА_1 вказує в апеляції. Під час судового слідства суд першої інстанції з'ясував думку підсудного ОСОБА_1 щодо питань, передбачених ч. 3 ст. 299 КПК України та роз'яснив йому наслідки такого розгляду справи, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, із чим підсудний погодився та пояснив, що йому зрозумілий зміст цієї статті, про що свідчать дані протоколу судового засідання та його заява.
(т. 2 а. с. 194 а, 205-207)
Враховуючи те, що апеляційний суд за апеляцією засудженого ОСОБА_1 відповідно до ст. 365 КК України не вправі перевіряти висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України докази не досліджувалися, тому апеляція в частині оспорювання зазначених фактичних обставин справи, зокрема, в частині обставин вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, -не розглядається.
Що стосується доводів засудженого про можливу фальсифікацію матеріалів справи в частині пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст. 263 КК України внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що при збиранні і дослідженні доказів органом досудового слідства не було допущено порушень кримінально-процесуального закону. Також не встановлено даних, які б могли свідчити про можливу фальсифікацію доказів у справі. Ніяких заяв та клопотань з цього приводу від ОСОБА_1 не надходило.
Прокуратурою за дорученням суду була перевірена заява засудженого про застосування недозволенних методів слідства з боку працівників міліції, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, яка не знайшла свого підтвердження. (а.с. 193, 194) Результати цієї перевірки ним не оспорювалися під час судового слідства.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 протягом досудового слідства давав послідовні показання про обставини, при яких ним були вчиненні злочини, які він підтвердив у судовому засіданні.
Отже, доводи апелянта про незаконність його засудження за ч. 2 ст. 263 КК України, слід визнати безпідставними.
Призначаючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, явку з повинною, щире каяття, та обставини, що обтяжують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку, рецидив злочинів.
Врахувавши зазначені обставини справи, та дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальності відповідальності, у тому числі за корисливі злочини, суд обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення ОСОБА_1 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив йому покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, яке за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, підстав для задоволення апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає, а тому вирок має бути залишений без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
апеляцію засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року щодо нього - без зміни.
Головуючий:
Судді: