Справа № 2а/1416/547/2012
Іменем України
18.04.2012 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді -Тихонової Н.С.,
при секретарі -Бреженюк Н.С.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -Чорній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ МВС України в Миколаївській області області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
20.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ДАІ МВС України в Миколаївській області про скасування постанови ВЕ 279730 від 22.04.2011 р. по справі про адміністративне правопорушення.
З адміністративного позову вбачається, що 07.03.2012 р. позивачем було отримано виклик-попередження з Центрального ВДВС ММУЮ про сплату штрафу у сумі 985 грн., даний штраф був накладений у зв'язку з винесенням постанови про адміністративне правопорушення ВЕ 279730 від 22.04.2011 р. Згідно цієї Постанови, відносно ОСОБА_1 інспектором ДАІ було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., з чим він не погоджується, оскільки правил дорожнього руху він не порушував та про вищезазначену Постанову йому стало відомо, майже через рік після її винесення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні покладався на розсуд суду.
Згідно ст.69 КАС України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При повному невизнанні ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні правопорушення; враховуючи, що відсутні пояснення свідків, яки б могли підтвердити факт правопорушення, матеріалів фото- чи відеофіксації відповідачем суду не надано, вина позивача не доведена ніякими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова -скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163, 171-2 КАС України, ст. 288 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови ВЕ 279730 від 22.04.2011 р. по справі про адміністративне правопорушення -задовольнити.
Постанову ВЕ 279730 від 22.04.2011 р., винесену відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.2 КУпАП - скасувати.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя :