Провадження № 2/1404/147/2012
Справа № 1404/251/2012
22 травня 2012 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.
при секретарі Дячук А.А.,
за участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди,
05 березня 2012 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача та третьої особи про відшкодування майнової шкоди.
В позові зазначив, що 14 липня 2008 року між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є він та третьою особою, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу -автомобіля «Деу», реєстраційний № НОМЕР_1, на випадок його пошкодження чи знищення внаслідок ДТП. 16 серпня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля та мотоцикла «МТ 10»під керуванням відповідача. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2008 року винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача та його притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач, відповідно до договору страхування, визнав дану пригоду страховою подією та виплатив третій особі майнову шкоду, в розмірі 7 453,60 грн. Вважаючи, що має право зворотної вимоги до відповідача, позивач звернувся до суду за відшкодуванням майнової шкоди в зазначеному розмірі та витрат, понесених на оплату звіту автотоварознавчого дослідження -400,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив телеграму про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач як в судовому засіданні, так і в заяві, направленій на адресу суду заперечував проти позовних вимог позивача в зв'язку з пропуском ним трирічного строку позовної давності для звернення до суду.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши докази у справі суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
14 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є позивач згідно Статуту, та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків транспортного засобу -автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що свідчить копія полісу № 19G -0209712 (а.с.8).
16 серпня 2008 року на перехресті пр. Леніна та вул. Комсомольської в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля та мотоцикла «МТ-10», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача, внаслідок чого автомобіль отримав пошкодження. Даний факт підтверджується довідкою УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 27 серпня 2008 року та не заперечується відповідачем по справі (а.с.10).
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2008 року відповідача було визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.6).
Згідно страхового акту позивача № 39496/1 від 03 листопада 2008 року, складеного за результатами висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження № 257 від 12 вересня 2008 року, розмір збитків, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_2, складає 7 453,60 грн. (а.с.5,13-16).
23 жовтня та 17 листопада 2008 року, за платіжними дорученням № 2678 та №2936, ОСОБА_2 позивачем відшкодовано страхове відшкодування в розмірі 7 453,60 грн. (а.с.26-27).
Витрати на проведення автотоварознавчого дослідження склали 400,00 грн., у відповідності до акту приймання-передачі виконаних робіт № 257 від 12 вересня 2008 року (а.с.11).
Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, щодо відшкодування майнової шкоди та строку звернення до суду про захист цивільного права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.993 зазначеного Кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Однак, статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності -строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 257 та 261 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки та її перебіг починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частина 4 ст.267 Кодексу зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем остання частина страхового відшкодування ОСОБА_2 виплачена 17 листопада 2008 року, він звернувся до суду з даним позовом 05 березня 2012 року, відповідач заперечує проти позову з посилання на закінчення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212 -215, 218 ЦПК України,
В задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня отримання його копії.
Суддя С. А. Луста