Рішення від 12.04.2012 по справі 2-657/11

< Позивач >

Справа №2-657/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Лебединського С.Й.,

при секретарі Мостової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення боргу».

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись до суду із цим позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики в сумі 23513 (двадцять три тисячі п'ятсот тринадцять) гривень 46 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 219820 гривень, 3% річних в розмірі 614 гривень 50 коп., індекс інфляції в сумі 918 гривень 96 коп., та судовий збір в розмірі 236 гривень.

В порядку ст.31 ЦПК України позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 40400 (сорок тисяч чотириста) гривень, та судовий збір в розмірі 404 гривні.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем фактично був укладений договір позики. За цим договором відповідач позичив 05 жовтня 2011 р. у нього 40400 гривень і повинен був повернути йому гроші. Проте, відповідач прийняті на себе за фактичним договором обов'язки не виконує, проти добровільного повернення грошей відмовляється.

Відповідач позов визнав у повному обсязі. Пояснив суду, що дійсно гроші у позивача позичав. Остаточну суму боргу позивач зазначив в розмірі 40400 гривень правильно. Через фінансові труднощі не міг повернути борг раніше, але запевнив, що борг буде погашати обов'язково.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, у межах наданих доказів та доведення перед судом їхньої переконливості, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Укладеним договір вважається з моменту передання грошей.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання позичальнику визначеної грошової суми.

Як встановлено у судовому засіданні між сторонами фактично був укладений договір позики, за яким позичальник передав у власність позикодавцю 05 жовтня 2011 р. 40400 гривень, а останній зобов'язувався повернути позичені гроші, що підтвердилось у судовому засіданні наданою позивачем розпискою про отримання відповідачем грошей, що було підтверджено відповідачем.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові засоби) у той же кількості, у строк і у порядок встановлений договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика повинна бути повернутій позичальником протягом 30-ти днів з дня пред'явлення позичальнику вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено у судовому засіданні позивач звертався до відповідача з письмовою претензією про повернення позичених грошей в сумі 40400 гривень.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні також було встановлено, що відповідач свої зобов'язання по поверненню боргу не виконав і позичені гроші повністю або частково не повернув.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Суд вважає, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання по фактично укладеному договору позики із позивачем по поверненню позиченої суми грошей в сумі 40400 гривень.

Суд не приймає до уваги, що відповідач не міг своєчасно повернути гроші через фінансові гроші.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що права позивача через невиконання відповідачем умов фактично укладеного договору позики є порушеними і підлягають судовому захисту.

Щодо вимог про стягнення судових витрат суд вважає наступне.

До судових витрат згідно ст.79 ЦПК України відносяться сплата судового збору.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення присуджуються судові витрати понесені і документально підтверджені другою стороною, а якщо позов задоволено частково, то витрати стягуються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення боргу»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який є зареєстрованим по АДРЕСА_2, та фактично проживає: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_1, що мешкає АДРЕСА_1 борг за договором позики в сумі 40400 (сорок тисяч чотириста) гривень, та судовий збір в сумі 404 гривні.

На рішення може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не приймали участь по справі у той же час з моменту отримання копії рішення суду.

Суддя:_________________________________________

12.04.2012