"15" травня 2012 року Справа № 5023/6545/11 (н.р. 5023/177/11)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.
при секретарі - Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача -ОСОБА_1 дов. № 28 від 13.02.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Національного музея-заповідника українського гончарства, Полтавська область, Зінківський район, смт. Опішне (вх.№ 1234Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від «21»березня 2012 року по справі №5023/6545/11
за позовом Національного музея-заповідника українського гончарства, Полтавська область, Зінківський район, смт. Опішне
до Приватного підприємства «Буд-Центр», м. Чугуїв
про стягнення 113680,09 грн.,-
У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 113680,09 грн., в тому числі кошти за невиконанні роботи 52849,76 грн., пеню 57130,85 грн. та штраф 3699,48 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року по справі № 5023/177/11 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року. Справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 березня 2012 року (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю.
Національний музей-заповідник українського гончарства не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Національного музея-заповідника українського гончарства повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні з наведеними позивачем доводами не погоджується, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами та дійсним обставинами справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.
Позивач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання суду апеляційної інстанції 15 травня 2012 року не з'явився, надіслав 14.05.2012 року телеграму, в якій просить розглянути справу без участі представників позивача, у зв'язку з неможливістю останніх брати участь у судовому засіданні.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів встановлено наступне.
Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи, за якими встановив, що протоколом № 20 засідання членів постійного тендерного комітету позивача від 01.10.2007 року відповідач був визнаний переможцем відкритих торгів із зменшенням ціни щодо закупівлі робіт по поточному ремонту даху будівлі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному по вул. Заливчого, 3, селища Опішня Зіньківського району Полтавської області.
Матеріалами справи встановлено, що 10 жовтня 2007 року між Національним музеєм-заповідником українського гончарства та Приватного підприємства «Буд-Центр»був укладений договір №18 (аркуші справи 30-31 том 1).
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
За умовами договору учасник (відповідач у справі) надає, а замовник (позивач у справі) оплачує послугу по поточному ремонту даху приміщення Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному по вул. Заливчого, 3, селища Опішня Зіньківського району Полтавської області (пункт 1.1 договору).
Пунктом 2.1 вищевказаного договору передбачено, що форма розрахунків безготівкова, на підставі акту на виконані роботи.
Відповідно до пункту 2.3 загальна сума договору складає 200000 грн. (з ПДВ).
Згідно пункту 4.1 передбачено, що учасник виконує роботи з моменту підписання договору і до виконання повного обсягу замовлених робіт.
На виконання умов договору, зокрема пункту 2.1 та вимог частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, сторони підписали акти виконаних підрядних робіт № 7, 16, 17 (аркуші справи 32-44 том 1).
Внаслідок чого позивачем було здійснено оплату робіт у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 853 від 29.10.2007 року, № 975 та № 976 від 21.12.2007 року (аркуші справи 116, 117, 118 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено позивачу гарантійний лист № 11 від 13.02.2008 року, в якому відповідач зазначив, що Приватне підприємство «Буд-Центр», виконавши основний обсяг робіт по поточному ремонту даху приміщення Національного музею-заповідника Українського гончарства в Опішному, в зв'язку з об'єктивними причинами не вкладається у календарний графік, а тому просить продовжити строк виконання робіт до 15 березня 2008 року.
Як з'ясовано судом попередньої інстанції, позивачем 25.11.2008 року та 03.12.2008 року були направлені відповідачу вимоги, в яких позивач просив терміново завершити роботи або повернути кошти разом з пенею в сумі 62649,76 грн.
Вивченням матеріалів справи колегію суддів з'ясовано, що господарським судом Харківської області 14 вересня 2011 року було призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручили Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Відповідно до висновку інституту судових експертиз № 9932 від 31.01.2012 року, обсяг та склад фактично виконаних робіт не відповідає обсягу та складу робіт, вказаним в актах виконаних робіт за вищевказаним договором (аркуші справи 45-57 том 3).
Приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Отже, проаналізувавши вимоги вказаної статті, після прийняття робіт позивач втратив право посилатися на ці недоліки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлення недоліків виконаних робіт після їх прийняття (приховані недоліки) у будь-якому випадку не може бути підставою для повернення сплачених коштів, а є підставою для відповідальності підрядника, зокрема у вигляді відшкодування збитків, які позивач не просить стягнути з відповідача.
Оцінюючи обґрунтованість апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В апеляційній скарзі позивач вказую на те, що суд першої інстанції своїм рішенням безпідставно позбавив позивача права на захист свого порушеного права та можливості повернути неправомірно отримані підрядником бюджетні кошти з посиланням на статті 526, 530 та 1212 Цивільного кодексу України.
З цього питання колегія суддів наголошує на тому, що положенням частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернутим майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Дослідивши платіжні доручення № 853 від 29.10.2007 року, № 975 та № 976 від 21.12.2007 року, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в них зазначено призначенням платежів договір № 18 від 10.10.2007 року та акти виконаних робіт № 7 від 12.10.2007 року, № 16 від 18.12.2007 року та № 17 від 21.12.2007 року.
Тобто, на думку колегії суддів, грошові кошти, які були сплачені відповідачу не є безпідставно отриманими, а невиконання робіт є підставою для стягнення збитків, крім того, позивач не надав ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції доказів того, що роботи відповідачем не виконувались.
В обґрунтування своєї позиції по справі, заявник апеляційної скарги посилається на висновки спеціаліста № 260 та № 261 від 16.01.2009 року та зазначає, що дані висновки підтверджують факт невиконання відповідачем частини робіт, передбачених договором.
Дані твердження позивача, на думку колегії суддів є безпідставними. Оскільки вказані висновки складені на замовлення зацікавленої сторони фахівцем, який не попереджався про кримінальну відповідальність. До того ж, висновки складені без урахування та аналізу проектно-кошторисної документації до договору.
У договорі сторони погодили, що зобов'язання відповідачем повинно бути виконано до 31.12.2007 року, а позов подано позивачем 28.12.2011 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що відповідно частини 2 статті 258 та частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). До того ж, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
А тому, заявлене відповідачем застосування строку позовної давності до позовних вимог, щодо стягнення пені в сумі 57130,85 грн. та штрафу в сумі 3699,48 грн. є підставою для відмовлення у позові повністю.
Приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядів судовому всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Національного музея-заповідника українського гончарства позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Харківської області від 21 березня 2012 року по справі № 5023/6545/11 (н.р. 5023/177/11) прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Національного музея-заповідника українського гончарства, Полтавська область, Зінківський район, смт. Опішне залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21 березня 2012 року по справі № 5023/6545/11 (н.р. 5023/177/11) залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 21 травня 2012 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Білецька А.М.