16 травня 2012р. Справа: № 5023/9861/11 (н.р. 5023/1852/11)
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-62юр/8733 від 18.11.2011р.,
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 11-11\2321 від 06.04.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (вх. № 921 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012р. у справі № 5023/9861/11 (н.р. 5023/1852/11)
за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, м. Харків,
про стягнення 44 350,61 грн.,-
Акціонерна компанія «Харківобленерго» звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської області про стягнення збитків у розмірі 44 350,61 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. позов АК «Харківобленерго»задоволено, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення на користь АК «Харківобленерго»збитків на суму 44 350,61 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення -без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011р. у справі № 5023/1852/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. у справі № 5023/1852/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий господарський суд України у вказаній постанові виходив з того, що суди попередніх інстанцій не визначилися з тим, що є предметом спору -стягнення збитків чи заборгованості, а відтак, не навели доводів на обґрунтування суми, належної до стягнення та не дослідили в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. у справі № 5023/9861/11 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради на користь АК «Харківобленерго»44 350,61 грн. збитків, 443,50 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на норми Закону України "Про міліцію", Закону України "Про пожежну безпеку", Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", Закону України "Про електроенергетику", Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги з огляду на порушення відповідачем пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. та наявність правових підстав для компенсації збитків від надання пільг з оплати за спожиту електроенергію з огляду на те, що нарахування витрат від наданих пільг окремим категоріям громадян проводиться без обмеження середніми нормами споживання.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням господарського суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі на тій підставі, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і не є підвідомчим господарським судам; позивачем не застосовано заходів щодо досудового врегулювання господарського спору; судом не враховано положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати». Також апелянт вказує, що він неодноразово звертався до АК «Харківобленерго»про надання списків осіб, які користуються пільгами з послуг електропостачання за Законами України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про прокуратуру»із зазначенням умовного розміру пільгової суми за спожиті послуги в межах норм визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879 за період з липня 2009р. по теперішній час, що дало б можливість частково відшкодувати кошти зазначеному підприємству.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вказує, що рішення Конституційного суду від 22.05.2008р., має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», і є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене; при застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. та положення Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України», відповідач повинен був компенсувати позивачу надані відповідним категоріям громадян пільги без обмеження, а порушення відповідачем норм прямої дії, призвело до порушення прав позивача на компенсацію за надані пільги. Отже, між діями відповідача та збитками спричиненими позивачу за період з 23.05.2008р. по 01.01.2011р. на суму 44 350,61 грн. існує прямий причинно наслідковий зв'язок оскільки з вини відповідача, який на власний розсуд, не застосував норми прямої дії, АК «Харківобленерго»були спричинені збитки від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів, які відповідно до статті 17 Закону України «Про електроенергетику»відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги, тобто, за рахунок джерел розпорядником яких відповідно до пункту 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою КМ України №256 від 04.03.2002р. є відповідач.
Позивач також вказує, що після оприлюднення рішення Конституційного Суду України, енергопостачальна організація отримала роз'яснення від Міністерства палива та енергетики України листом вих. № 32-01/6-2125 від 12.08.2008р., згідно якого після 22.05.2008р. обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення), тобто розрахунки з вищезазначеними категоріями пільговиків повинні проводитися без застосування норм на пільгове споживання електроенергії.
Позивач звертає увагу на те, що на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати»(зі змінами та доповненнями) саме Міністерство палива та енергетики України в межах своїх повноважень надає роз'яснення щодо визначення обсягів пільгового споживання електричної енергії громадянам, які згідно із законами України мають право на пільгове споживання електричної енергії.
Позивач вважає хибним посилання апелянта на незастосування АК «Харківобленерго» досудового врегулювання спору, оскільки листом від 29.11.2010р. № 26Е03/12-23871 АК «Харківобленерго» зверталось до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради з приводу проведення розрахунків за спожиту електричну енергію пільговиками згідно із Законами України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку»та фінансування витрат від надання пільг в період з 23.05.2008р. по 2010 р. та в 2011р. Однак зазначений лист не було розглянуто відповідачем.
Щодо листів, які відповідач направляв на адресу АК «Харківобленерго», стосовно зазначення умовного розміру пільгової суми за спожиті послуги з електропостачання особам, які користуються пільгами за Законами України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку»позивач повідомляє, що АК «Харківобленерго» надавало письмові пояснення про неможливість надання таких списків пільговиків з умовним розміром нарахування «в межах норм», тому що програмним забезпеченням АК «Харківобленерго» нарахування здійснюються без обмеження норм споживання, як того вимагає чинне законодавство. Крім того, АК «Харківобленерго» неодноразово надсилала на адресу управління листи щодо розбіжностей у розрахунках збитків від надання пільг з зазначенням сум, які мали місце на той час та з проханням вирішити питання щодо фінансування збитків в повному обсязі як того вимагає чинне законодавство.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.
На підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію", частину 4 статті 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Також частину 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням, а саме: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Крім того статтю 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" доповнено таким положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".
При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення вищезазначених законів стосовно введення «середніх норм споживання»визнані неконституційними.
Крім того, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України чітко визначено, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Відповідно до статті 147 Конституції України, Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
У статті 150 Конституції України зазначено, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно з пунктом 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (далі - Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно з пунктом 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами -надавачами відповідних послуг.
Також пунктом 6 Порядку визначено, що у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Разом з цим, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003р. №117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, передбачено, що Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.
Згідно з пунктами 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги: підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга"; уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги за формою "3-пільга". Мінпраці затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Мінпа- ливенерго, Мінбудом і Мінтрансзв'язку; а форму "3-пільга" - з Мінфіном (пункт 12 Положення).
Позивачем було надано відповідачу розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції, пожежної охорони та кримінально-виконавчої служби на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та статтею 38 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»передбачено, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги, зокрема звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони тощо.
Отже, при застосуванні норм прямої дії, а саме Рішення Конституційного суду 22.05.2008 р. та положень Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України», відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які готують уточнені реєстри. Однак, отримавши розрахунок витрат позивача, відповідач здійснив власний перерахунок і виключив з суми нарахованих витрат ті розрахунки, які перевищують середні норми споживання та не подав до відповідних органів для фінансування, чим порушив вимоги пункту 6 Порядку, та права АК «Харківобленерго».
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги підтверджуються двостороннім актом звіряння розрахунків за надані пільги ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та іншим пільгам за соціальною ознакою між Холодногірським РВЕ СП Харківенергозбут та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на 01.01.2011 р., по формі № 3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003 р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку.
Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг слідчим прокуратури на пенсії, пожежникам на пенсії, працівникам КВС на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння різниця в сумі 44 350,61 грн. не визнана відповідачем з вищевикладених підстав та є предметом позовних вимог.
Відповідно частини 4 статті 17 Закону України «Про електроенергетику», збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.
Таким чином, відповідач повинен був компенсувати позивачу надані відповідним категоріям громадян пільги без обмежень, а порушення відповідачем норм прямої дії, призвело до порушення прав позивача на компенсацію за наданні пільги та призвело до понесення позивачем збитків. Тобто між діями відповідача та збитками спричиненими позивачу за період з 23.05.2008 р по 01.01.2011 р. на суму 44 350,61 грн. існує прямий причинно наслідковий зв'язок.
З огляду на зазначене та враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо компенсації витрат позивача з надання пільг певним категоріям громадян, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків на суму 44 350,61 грн. за спірний період.
Аналогічної позиції дотримується Виший господарський суд України у постанові від 11.01.2012р. у справі № 5023/3592/11.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 р. № 879, оскільки положення Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку»та «Про державну кримінально-виконавчу службу України»щодо надання 50-відсоткової знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 22.05.2008р., а з 22.05.2008 р. зазначені положення законів передбачають надання 50-відсоткової знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.
До того ж рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини 6 статті 22 Закону України «Про міліцію»та частини 7 статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа щодо права на пільги) від 06.07.1999р. у справі 1-16/99 зазначено, що положення частини 6 статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини 7 статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» треба розуміти як загальне правило щодо всіх інших норм цих Законів, які передбачають надання пільг працівникам міліції та особового складу державної пожежної охорони і визначають коло осіб, на яке поширюються такі пільги; положення частини 6 статті 22 Закону України «Про міліцію» у контексті частин 4 і 5 цієї статті, положення частини 7 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" у контексті частини 6 цієї статті треба розуміти так, що членам сімей працівників міліції, осіб рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільнених зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років, як і самим суб'єктам права на житлово-комунальні пільги, надаються відповідні пільги щодо оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Тобто, зазначене рішення Конституційного суду України передбачає надання 50-відсоткової знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, на вирішення адміністративного суду передається спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхній прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені у пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме: а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Згідно з пунктом 7 статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно пункту 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають зокрема, безпосередньо з завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. А відповідно до пункту 3 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
В даному випадку відшкодування збитків позивачу від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію передбачене частиною 4 статті 17 Закону України «Про електроенергетику»та обов'язок відповідача по відшкодуванню таких збитків передбачений нормами цивільного законодавства. Тобто, у даному випадку має місце спір про право, що є підвідомчим господарським судам.
Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивачем не застосовано заходів щодо досудового врегулювання господарського спору, оскільки з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відшкодування збитків, що становлять 44 350,61 грн. (т.3, а.с. 72-75). Однак зазначені вимоги залишились відповідачем без задоволення.
Стосовно посилань апелянта на те, що позивач не надав на вимогу відповідача списків осіб, які користуються пільгами з послуг електропостачання за Законами України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про прокуратуру»із зазначенням умовного розміру пільгової суми за спожиті послуги в межах норм визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що АК «Харківобленерго» надавало письмові пояснення про неможливість надання таких списків пільговиків з умовним розміром нарахування «в межах норм», тому що програмним забезпеченням АК «Харківобленерго» нарахування здійснюються без обмеження норм споживання, як того вимагає чинне законодавство. Також АК «Харківобленерго» неодноразово надсилала на адресу управління листи щодо розбіжностей у розрахунках збитків від надання пільг з зазначенням сум, які мали місце на той час та з проханням вирішити питання щодо фінансування збитків в повному обсязі як того вимагає чинне законодавство. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. введення середніх норм споживання у деякі Закони визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто після 22.05.2008р. втратили силу (т.3, а.с. 66-67).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.
Керуючись статтями 99 101, пункту 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012р. у справі № 5023/9861/11 (н.р. 5023/1852/11) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко