"21" травня 2012 р. Справа № 5023/011/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 за довіреністю № 119 від 18.04.2012 р.
відповідача -ОСОБА_2 за довіреністю № 337 від 01.03.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1297Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. у справі № 5023/011/12
за позовом ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром", м. Київ
до СТГО "Південна залізниця", м. Харків
про стягнення 1006795,28 грн.
В січні 2012 р. ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до СТГО "Південна залізниця" м. Харків (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 995791,32 грн. та пені в розмірі 11003,96 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № П/НХ-111157/НЮ від 19.07.2011 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. по справі № 5023/011/12 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з СТГО "Південна залізниця" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром" 195330,53 грн. боргу, 744,50 грн. пені та 3921,50 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем неналежно було виконано умову п. 4.2. договору, яка передбачає, що оплата за поставлену продукцію здійснюється не пізніше 45 днів з моменту поставки товару при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів щодо якості поставленого товару.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених в у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до виконання грошового зобов'язання, посилаючись на те, що три з чотирьох рахунків, переданих позивачем відповідачеві на виконання п. 4.2. договору, не підлягали бути дійсними на момент отримання їх відповідачем згідно із відповідними застереженнями на самих рахунках. Позивач просив суд звернути увагу на те, що по-перше, п. 4.2. договору за своїм змістом містить основну підставу оплати -виконання обов'язку по переданню товару покупцеві, передання ж супроводжуючих документів (рахунку-фактури, податкової накладної, документів про якість), на думку позивача є другорядною умовою оплати. По-друге, застереження про «дійсність»рахунків в даному випадку, також на думку позивача, не може бути застосоване, оскільки мова про «дійсність»рахунку має місце тоді, колі ціна на товар, який підлягає оплаті може змінюватись. Оскільки в даному випадку ціна є сталою і прописаною в самому договорі, то вона є «дійсною»до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Таким чином, таке застереження не може бути застосоване, як таке, що може призвести до будь-яких правових наслідків. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норм ст. ст. 712, 526, 629 ЦК України, які передбачають обов'язок цивільних правовідносин належним чином і своєчасно виконувати свої обов'язки за договором, зокрема постачання.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.05.2012 року, запропоновано відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду відповідачем 26.04.2012 р. за вх. № 3652 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги відповідач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Також на виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем 27.07.2012 року вх. № 3657 надано пояснення до апеляційної скарги, в яких він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
07.05.2012 р. колегією суддів було оголошено перерву у судовому засіданні до 21.05.2012 р.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненастання строку оплати за поставлений товар.
Даний висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зроблений при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром" та СТГО Південна залізниця був укладений договір поставки № П/НХ 111157/НЮ від 19.07.2011 р. із змінами внесеними згідно додаткової угоди № 1.
Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації № 2 (додаток № 2), яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.
На виконання умов договору позивачем за видатковими накладними № РН-0000401 від 01.08.2011, № РН-0000433 від 12.08.2011, № РН-0000467 від 31.08.2011, № РН-0000548 від 21.10.2011 передано відповідачеві товар загальною кількістю 8585 шт. на загальну суму 995 791,32 грн. з ПДВ.
Відповідачем факт отримання товару від позивача не заперечується.
Також між сторонами було складено акти прийому-передачі товару без номерів від 01.08.2011 р., 12.08.2011 р., 31.08.2011 р. та від 21.10.2011р. про передання позивачем та прийняття відповідачем товару загальною кількістю 8585 шт. на загальну суму 995 791,32 грн. з ПДВ.
За умовами п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
На момент розгляду спору в суді оплата за прийнятий відповідачем у позивача товар останнім не здійснена.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач листом від 18.10.2011 р. за № НХ-09/01-294 повідомляв позивача, що останнім не надано рахунків-фактур на поставлений товар.
Як свідчать матеріали справи, 10.11.2011 року відповідачем було одержано від позивача (поштовий конверт поштової кур'єрської служби № 216227 із датою відправлення -09 листопада 2011 р.) чотири рахунки-фактури № СФ 0000403 від 01.08.2011 р. (із застереженням дійсний до сплати до 04.10.11), № СФ 0000435 від 12.08.2011 р. (із застереженням дійсний до сплати до 17.10.11), № СФ 0000470 від 31.08.2011 р. (із застереженням дійсний до сплати до 02.11.11), № СФ 000551 від 21.10.2011 р. (із застереженням дійсний до сплати до 23.12.11).
Факт отримання рахунків-фактур визнаний відповідачем в ході вирішення спору.
Відповідно до застережень, наведених в рахунках-фактурах, вони «не були дійсними до сплати»на момент їх одержання відповідачем, окрім рахунку-фактури № СФ-00551 від 21.10.2011 р. відповідно до застереження в якому він був дійсним на 10.11.2011 р.
Опираючись на зміст застережень на рахунках-фактурах, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на 09.11.2011 року позивачем направлено на адресу відповідача чотири рахунки, три з яких (за винятком рахунку-фактури № СФ-00551 від 21.10.2011 р.) були не дійсними на момент їх надсилання на адресу відповідача, що в свою чергу є неналежним виконанням позивачем умови п. 4.2. договору, що, на думку суду першої інстанції, звільняє відповідача від їх оплати.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар, тобто даний пункт договору за своїм змістом містить основну прив'язку оплати до безпосередньо передачі товару покупцеві, передання ж супроводжуючих документів (рахунку-фактури, податкової накладної, документів про якість) є другорядною умовою оплати.
Аналізуючи зміст п. 4.2. договору, колегія суддів доходить до висновку, що умовою настання строку виконання зобов'язання є надання позивачем на адресу відповідача рахунків-фактур.
Дана умова була виконана позивачем 10.11.2011 р.
Наявність застережень на рахунках-фактурах не передбачена договором сторін як підстава звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання.
Аналогічно жодна норма законодавства України не пов'язує припинення зобов'язання або його відтермінування із наявністю такого застереження.
Так, відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару відповідно до договору поставки № П/НХ 111157/НЮ від 19.07.2011 р. не припинились, тобто відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині оплати отриманого товару, не було проведено новації, не припинений божник, відсутня жодна з інших передбачених законодавством підстав припинення зобов'язання.
Аналогічно відсутні підстави вважати, що виконання зобов'язання було відстрочено волею сторін -застереження на рахунках фактурах не є розпорядженням про відтермінування виконання зобов'язання та відсутнє будь-яке інше волевиявлення сторін з цього приводу.
Крім того, висновок місцевого господарського суду про недійсність рахунку не ґрунтується на законодавстві. Місцевий господарський суд не послався на жодну норму права, яка передбачає визнання рахунків-фактур недійсними і ніяк не мотивував свого висновку щодо можливості кваліфікації рахунку як недійсного, опираючись на наявні в змісті рахунку застереження.
Таким чином, умови п. 4.2. договору (підстави настання строку виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару) були виконані позивачем в повному обсязі.
Крім того, оцінюючи поведінку відповідача з точки зору принципів розумності, справедливості та добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено неможливості оплати заборгованості за поставлений позивачем товар по рахункам -фактурам, в яких містилось застереження про їх нечинність, що свідчить про недобросовісність відповідача.
Також колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача 11033,96 грн. пені, оскільки перевіркою наданого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства(ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України), положень договору (п. 7.3. договору) та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. у справі № 5023/011/12 винесено за неповного встановлення обставин справи і з порушеннями норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст. 101, п. 1, 4 ч.1 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром", м. Київ задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. у справі № 5023/011/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з СТГО "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, ЄДРПОУ 011072609, п/р 26003000128516/980 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7а, р/р 26004011395001 в ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 37143649) 995791,32 грн. основного боргу, 11033,96 грн. пені, 20135,90 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з СТГО "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, ЄДРПОУ 011072609, п/р 26003000128516/980 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Трансенергопром" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7а, р/р 26004011395001 в ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 37143649) 8107,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя М.М. Слободін
суддя Т.В. Гончар
суддя О.В. Шевель
Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2012 року.