Справа № 121/4399/12
Справа № 121/5072/12
Справа № 121/4399/12
2/121/1578/12
23 травня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді: - Самойлової О.В.
при секретарі: - Джалілові А.Д.,
за участю позивача: - ОСОБА_3,
відповідача: - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за користування грошовими коштами,
ОСОБА_3 09.04.2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просить стягнути з відповідачки на його користь борг у сумі 23986 грн. 00 коп., у тому числі: основний борг в сумі 23475,00 грн. та відсотки за користування грошовими коштами у сумі 511,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.04.2009 року відповідачка отримала від позивача за договором позики 2000 доларів США і 7500,00 грн., про що було складено розписку, через декілька днів на її прохання позивач надав їй ще 400 доларів США, на початку червня 2010 року позивач просив ОСОБА_4 повернути йому гроші, але вона відповіла, що гроші вкладені у товар та вона їх може повертати частинами, у серпні 2010 року відповідачка повернула 1400,00 грн. та 1000,00 грн., у травні та липні 2011 року позивач знов просив відповідачку повернути гроші, але до тепер гроші не повернути, тому позивач вимушений звернутися до суду на підставі ст. ст. 1046 - 1052 ЦК України, також просить стягнути відсотки за користування відповідачкою грошима за період з 20.07.2011 року по 09.04.2012 року (265 днів), три відсотки річних за цей час від суми боргу складають 511 грн.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, що зазначені у ньому, пояснив, що відповідачка взяла у нього в борг 2000 доларів США та 7500,00 грн., вони домовилися про повернення грошів частинами кожного другого числа місяця, також відповідачка обіцяла йому виплатити відсотки за те, що користується його грошима, у серпні 2010 року вона повернула 1400 грн., а у вересні - 1000 грн., 20.07.2011 року він звернувся із заявою на дії відповідачки до міліції, тому вважає, що з цього часу до дня звернення до суду -09.04.2012 року відповідачка повинна виплатити йому 3% річних від простроченої суми боргу, з письмовою вимогою про повернення грошів він до ОСОБА_4 не звертався.
Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що дійсно 25 квітня 2009 року вони разом із ОСОБА_3 у м. Сімферополі закупили товар на суму, яка указана в розписці, вона є підприємцем, орендувала приміщення, в якому реалізувала товар, вона власноручно написала розписку, домовленості про повернення суми боргу із урахуванням відсотків не було, вона частково повернула позивачу 2400,00 грн., оскільки у неї були вільні гроші, вона це зробила добровільно, позивач не звертався до неї у письмовій чи усній формі з приводу повернення грошів, вона визнає, що повинна йому повернути за вимогою 2000 доларів США та 4300 грн.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_3 25 квітня 2009 року 2000 доларів США та 7500,00 грн., про що власноручно відповідачкою складена розписка (а.с. 6). ОСОБА_4 факт отримання грошей у позивача у борг визнала. В розписці зазначено, що ОСОБА_4 зобов'язалася повернути гроші, які взяла у борг, за вимогою.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В судовому засіданні сторонами визнано, що ОСОБА_4 повернула ОСОБА_3 1000,00 грн. та 1400,00 грн., оскільки указаний факт визнаний сторонами, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, він не підлягає доказуванню.
Позивач не надав суду всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України належних та допустимих доказів стосовно пред'явлення ним вимоги до ОСОБА_4 про повернення грошів. Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що 20.07.2011 року він звернувся до міліції із скаргою на дії відповідачки і тому вважає, що з того самого дня підлягає нарахуванню сума, що передбачена ст. 625 ЦК України, оскільки скарга, яка направлена до Феодосійського МВ ГУ МВС України, не може вважатися вимогою про повернення грошів у розумінні ст. 1049 ЦК України.
У силу передбаченого ст. 545 ЦК України загального правила на позикодавця, як кредитора, покладається обов'язок підтвердити прийняття виконання. Позикодавець повинен видати позичальникові розписку про отримання виконання або повернути отриманий при укладенні договору борговий документ (розписку позичальника тощо). У суду немає підстав вважати, що ОСОБА_4 виконала належним чином умови договору позики, а ОСОБА_3 прийняв виконання, тому суд приходить до висновку про те, що права позивача порушені і підлягають захисту.
Одночасно, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 11 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 09.04.2012 року про стягнення з відповідачки за договором позики 2000 доларів США по курсу НБУ на день звернення до суду та 7500,00 грн., 3% річних від суми боргу за період з 20.07.2011 року по 09.04.2012 року, інших вимог, поданих та оформлених відповідно до ст.ст. 119, 120 ЦПК України до суду не надходило. На 09.04.2012 року за офіційним курсом гривні до іноземної валюти за даними НБУ 2000 доларів США складає 15975,00 грн. (2000х798,75). Оскільки сторонами визнано, що відповідачка повернула позивачу 2400,00 грн., то загальна сума боргу 7500,00 грн. повинна бути зменшена, залишається неповернутою сума у розмірі 5100,00 грн. (7500-2400). Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу у розмірі 21075,00 грн. (15975+5100).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідачки 3% річних за період з 20.07.2011 року по 09.04.2012 року за 265 днів, однак він не надав належні докази стосовно того, що саме 20.07.2011 року ним пред'явлена вимога ОСОБА_4 про повернення грошів и указана вимога не виконана на протязі 30 днів. Позивач звернувся до суду 09.04.2012 року, але суд відповідно до ст. 11 ЦПК України не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідачки передбачені ст. 625 ЦК України відсотки за інший період, не зазначений у позові.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані, засновані на законі і підлягають частковому задоволенню
Крім того, згідно вимогам ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору у сумі 210,75 грн.
В судовому засіданні 23 травня 2012 року були проголошені вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення складений 28.05.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 545, 1046-1050 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг по договору позики у сумі 21075 грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 210 грн. 75 коп., а всього 21285 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят п'ять) грн. 75 коп.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя О.В. Самойлова