Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-1544/11
13 жовтня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
23.08.2011 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до УДАІ ГУМВС України у Львівській області, в якому просить скасувати постанову від 10.08.2011 р. серії ВС 1 № 030147, винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Львова Драбчук Андрієм Нестеровичем про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн., а справу провадженням закрити.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 10.08.2011 р. близько 20.45 год. він, керуючи належним йому автомобілем по вул. Сяйво в м. Львові, на Левандівському мості був зупинений інспектором Драбчуком А.Н. Останній підійшов до нього, та, не представившись, запитав чому порушуємо, після чого вказав вийти з автомобіля та пройти в службовий автомобіль для складення протоколу та винесення постанови про порушення правил дорожнього руху. В службовому автомобілі інспектора після складення протоколу та постанови інспектор повідомив йому про порушення п. 4.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Його, позивача, заперечення щодо того, що ним дотримано вимоги знаку "Рух прямо", оскільки він прямо і рухався, не були взяті до уваги. Вважає, що інспектором допущено ряд порушень Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 р. № 77, зокрема, в порушення вимог п. 15.5 Інструкції, інспектор не повідомив йому під час зупинки про причину такої зупинки, хоча зобов'язаний був повідомити це та суть скоєного правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він, позивач, 10.08.2011 р. о 20.40 год. у м. Львові по вул. Городоцькій-Сяйво, керуючи автомобілем КІА державний номер НОМЕР_2, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 "Рух прямо" (здійснив поворот праворуч). Однак, в порушення вимог ст. 256 КУпАП в протоколі не зазначено, де саме мало місце порушення, якщо на перехресті вказаних вулиць, то на якому саме перехресті під яким номером, і чи на перехресті взагалі, не вказано чи таке порушення відбулося на мості, якщо таке порушення відбулося на мості, чи під мостом, з цього приводу слід було вказати назву моста, чи номер будівлі біля якої мало місце таке порушення. Викладення суті порушення шляхом зазначення - "здійснив поворот праворуч" також не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в протоколі не вказано куди було здійснено поворот праворуч, на яку вулицю, чи то на який міст, чи то під який міст, чи взагалі мосту не було, а було перехрестя, де саме стояв знак, вимог якого, він, позивач, не дотримався. При фактичній відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі, його, позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанову винесено без з»ясування обставин, передбачених ст. 280 КУпАП. Також його не було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. В порушення положень ст. 33 КУпАП адміністративне стягнення накладено на нього без врахування ступеня вини, майнового стану, обставин, які пом'якшують, чи обтяжують відповідальність, тощо. З огляду на численні порушення чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови, вважає її такою, що підлягає скасуванню, тому вимушений звернутись до суду.
Позивач в судове засідання не з»явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Від нього до суду поступила заява від 13.10.2011 р., в якій позивач просить розглянути справу у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції суду, про причини неприбуття не повідомив.
З огляду на клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, де передбачено наслідки неприбуття в судове засідання відповідача - суб»єкта владних повноважень, суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності сторін.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що постановою серії ВС1 № 030147 від 10 серпня 2011 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
В згаданій постанові, а також в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВС1 № 257161 від 10.08.2011 р., зазначено, що ОСОБА_1 10.08.2011 р. о 20.40 год. у м. Львові по вул. Городоцькій-Сяйво, керуючи автомобілем КІА державний номер НОМЕР_2, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» (здійснив поворот праворуч), чим порушив вимоги п. 4.1 Додатку 1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до Розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (з наступними змінами), дорожній знак 4.1 «Рух прямо» являється наказовим знаком. Дія знака 4.1 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким вони встановлені. Дія знака 4.1, установленого на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.
В позовній заяві позивач вказав, що позивач правила дорожнього руху не порушив, в зоні дії дорожнього знаку «Рух прямо» здійснював рух саме в цьому напрямку, в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено, де мало місце порушення та неналежно викладено його суть. Оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог законодавства, оскільки відсутні докази вчинення ним правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В судове засідання представник УДАІ ГУМВС України у Львівській області не з'явився, крім того не представив суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.
Таким чином, єдиним доказом, на підставі якого інспектором Державтоінспекції встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення являється протокол про адміністративне правопорушення. Однак, позивач заперечив викладене в протоколі, а докази, які б спростовували обставини, на які він покликається, суду не представлено. Інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, відсутні.
З огляду на наведене, суд вважає, що наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та протиправність дій позивача, не доведені, прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний, постанова серії ВС1 № 030147 від 10.08.2011 р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 128, 159, 160-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 247, 251, 293 КУпАП, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ВС1 № 030147 від 10 серпня 2011 року, винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Львова Драбчук Андрієм Несторовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Свірідова