04 липня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.
при секретарі: Кулеша А.О.
з участю:
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників відповідача: Полудьонного М.М., Головатого С.П., Островської О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2006 року та за касаційною скаргою представника Президента України Ющенка Віктора Андрійовича - Міністра юстиції України Головатого Сергія Петровича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2005 року і ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу від 14 жовтня 2005 року №1441/2005, зобов'язання вчинити дії про поновлення на посаді,
18 жовтня 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу від 14 жовтня 2005 року №1441/2005 2005 про звільнення його з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, та про покладення зобов'язання на відповідача вчинити дії про поновлення на посаді.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Президентом України прийнято Указ про його звільнення з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності будь-яких підстав, передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», без згоди Верховної Ради України.
Указ Президента України про звільнення з посади є підзаконним правовим актом Президента України індивідуального характеру, який приймається на основі та на виконання Конституції і законів України і має відповідати їм.
Конституційний Суд України в рішенні від 07.05.2002 р. №8-рп/2002 розяснив, що вирішення Конституційним Судом України питань щодо конституційності актів Президента України не виключає можливості оскарження до судів загальної юрисдикції актів Президента України індивідуального характеру з питань призначення на посади чи звільнення з посад стосовно їх законності.
У зв'язку з наведеним позивач просив суд його позовні вимоги задовольнити.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2005 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2006 року апеляційні скарги Міністра юстиції України Головатого Сергія Петровича та Полудьонного Миколи Миколайовича в інтересах Президента України задоволено частково. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року та ухвалу цього ж суду від 28 листопада 2005 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2006 року та залишити в силі постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року, яку вважає законною і обґрунтованою.
В касаційній скарзі представник відповідача Головатий С.П. просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2006 року скасувати, а провадження в справі закрити. Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу, яка відноситься до юрисдикції Конституційного Суду України, неправильно застосував норми матеріального права, а апеляційний суд в порушення норм процесуального права без наявності передбачених законом підстав повернув справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Президент України Указом від 14 жовтня 2005 року №1441/2005 звільнив позивача ОСОБА_3 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.
Конституційні повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України.
На час прийняття Президентом України оскаржуваного Указу діяла Конституція України в редакції, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
Згідно частини 11 статті 106 Конституції України (в редакції, яка діяла на час видання Указу) Президент України призначає за згодою Верховної Ради України на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільняє його з посади.
Законом України від 08 грудня 2004 року №2222-IV внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких Президент України призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно Прикінцевих та перехідних положень даного Закону Конституція України в редакції цього Закону набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Отже, до 01 січня 2006 року Президент України мав право звільняти ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади без згоди Верховної Ради.
Доводи представників відповідача щодо підсудності справи Конституційному Суду України до уваги взяті бути не можуть з таких підстав.
Повноваження Конституційного Суду України визначені статтею 150 Конституції України, згідно якої до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питань про конституційність нормативно-правових актів Президента України, а оскаржуваний Указ стосується питання звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.
Перевірка законності оспорюваного Указу Президента України про звільнення позивача з посади належить до компетенції адміністративних судів, а до їх утворення - до компетенції судів загальної юрисдикції.
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актам, відповідно до яких прокурори незалежні і непідвідомчі органам влади. Професійна діяльність прокурорів відноситься до публічної служби, а не до політичних посад.
Згідно п. 15 ч.1 ст.3 та п.2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу звільнення з публічної служби.
З урахуванням статтей 55 та 124 Конституції України та положень Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правові спори щодо захисту прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, у тому числі й спори про поновлення на посаді осіб, яких згідно з Конституцією України призначає на посаду чи звільняє з посади Президент України, підсудні адміністративним судам (до їх утворення - судам загальної юрисдикції), так як в цьому разі йдеться про здійснення Президентом України виключно адміністративної, управлінської функції - призначення на посади та звільнення з посад відповідних осіб.
Отже, передбачені законом підстави для закриття провадження в справі відсутні.
Судом першої інстанції при вирішенні спору обставини справи встановлені повно і правильно, однак неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права, не перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, необґрунтовано повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначені обставини відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що Президентом України видано Указ 14 жовтня 2005 року про звільнення ОСОБА_3 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах повноважень, якими він був наділений Конституцією України, тому вимоги позивача про визнання цього Указу протиправним і його скасування та поновлення на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними, отже в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст.106, 122 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 160, 223, 229, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційні скарги ОСОБА_3 та представника Президента України - Міністра юстиції України Головатого Сергія Петровича задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу від 14 жовтня 2005 року №1441/2005, зобов'язання вчинити дії про поновлення на посаді - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді