Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Справа № 2206/106/12
Провадження № 2/2206/122/12
21.05.2012 року, Дунаєвецький районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої -судді Артемчук В.М.
при секретарі Мудрицькій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці, в порядку ст.197 ЦПК України, цивільну справу за позовом
Публічного Акціонерного Товариства
Комерційний банк «Надра»м. Київ
до
ОСОБА_1,
ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором
(ціна позову 20470,25 грн.)
та зустрічним позовом
ОСОБА_2
до
Публічного Акціонерного Товариства
Комерційний банк «Надра»м. Київ,
ОСОБА_1
про визнання договору поруки припиненим
18 січня 2012 року позивач ПАТ Комерційний банк «Надра»м. Київ звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 22 лютого 2008 року укладено банком з ОСОБА_1 кредитний договір № 22/02/208/980-К/037 у відповідності до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 8000 грн. на споживчі цілі із розрахунку 3,1% на місяць строком з 22.02.2008 року по 21.02.2011 року.
Крім цього в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором, 22.02.2008 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір поруки, згідно якого позичальник та поручитель взяли на себе зобов'язання за належне виконання договору як солідарні боржники.
Відповідно до умов договору позичальник повертає кредит та сплачує відсотки згідно графіку повернення.
Однак умови договору не виконувалися і станом на 18.04.2011 року наявна заборгованість в сумі 20470,25 грн., в тому числі: непогашений кредит -7699,13 грн., несплачені відсотки -8702,15 грн., несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань -3708,97 грн., штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків -360 грн.
У відповідності до п.п.4.1,4.2 Договору у разі прострочення строку сплати мінімального платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.2.3.2, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а у разі прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту більш ніж на два дні, Позичальник сплачує фіксований штраф у розмірі 30 грн.
Відповідачі не виконують належним чином умови договору, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за Договором 20470,25 грн. та судовий збір в розмірі 204,70 грн.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлений позов, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позов банку не визнав , оскільки вважає, що відповідач хворіє і міг не розуміти значення своїх дій при укладенні кредитного договору, однак просив застосувати строк позовної давності в один рік щодо стягнення пені і відмовити в стягненні штрафу в розмірі 360 грн. Заявлений зустрічний позов ОСОБА_2 визнає.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов Банку не визнав, оскільки вважає, що порука припинена і просить в стягненні з нього заборгованості по кредиту відмовити та задовольнити його зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, вважає, що позов ПАТ КБ «Надра»підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 лютого 2008 року укладено ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра»з ОСОБА_1 кредитний договір № 22/02/208/980-К/037 у відповідності до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 8000 грн. на споживчі цілі із розрахунку 3,1% на місяць строком з 22.02.2008 року по 21.02.2011 року.
Крім цього в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором, 22.02.2008 між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір поруки, згідно якого позичальник та поручитель взяли на себе зобов'язання за належне виконання договору як солідарні боржники (п.1.2 договору).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів за користування кредитом належним чином не виконував, що передбачено п.3.1.1 кредитного договору, а тому виникла заборгованість в розмірі 20470,25 грн.
Відповідно до ст.ст.526, 530, 1049, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог ЦК України та умов договору та у встановлений договором строк (термін); позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.3.2.3 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.2.3.2 цього договору.
Судом встановлено, що в результаті несплати відповідачем суми кредиту та відсотків заборгованість на 18.04.2011 року складає: непогашений кредит -7699,13 грн., несплачені відсотки -8702,15 грн., що підтверджується розрахунком та умовами кредитного договору.
Оскільки, з матеріалів справи видно, що відповідачем порушено вимоги договору щодо виконання зобов'язань належним чином, а тому суд задовольняє позов в цій частині і вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути дану заборгованість по кредитному договору в розмірі 16401,28 грн.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі 3708,97 грн. та штрафу в розмірі 360 грн.
Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду була подана заява, в якій просить застосувати до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовну давність в один рік, оскільки позивачем пеня нарахована за 2008-2011 роки.
Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки від представника відповідача ОСОБА_3 зроблено заяву про застосування позовної давності, а тому вимоги про стягнення з відповідачів пені слід задовольнити частково і стягнути пеню за один рік, а саме: пеню за прострочення строків виконання зобов'язань в розмірі 1590,97 грн. (розрахунок додається).
Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином штраф та пеня є різновидами неустойки.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Сплата штрафу та пені за одне й те саме порушення договірних зобов'язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов'язання, як неустойка, тобто подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності, що є порушенням положень Конституції України.
Задоволення вимоги (часткове) Банку щодо стягнення суми пені, виключає можливість прийняття рішення про стягнення одночасно й штрафу, а тому вимога про стягнення штрафу за порушення строків сплати мінімально необхідного платежу є необґрунтованою і у суду немає підстав для задоволення цієї вимоги, а тому в стягненні з відповідачів штрафу в розмірі 360 грн. -відмовити.
Відповідачем ОСОБА_2 заявлено зустрічний позов до позивача ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено один зі способів захисту цивільних прав та інтересів -припинення правовідношення.
Згідно зі статтею 6, частиною 1 статті 627, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 598 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання, зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
З огляду на норми вказаної статті, на вимогу однієї із сторін зобов'язання припиняються у випадках встановлених договором або законом.
Договір поруки від 22.02.2008 року не передбачає випадків звернення однієї із сторін договору з вимогою про припинення зобов'язання за цим договором. Також і ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає право сторони договору поруки звернутися з вимогою про припинення поруки відповідно до визначених у цій частині обставин.
Визначені ч.1 ст. 559 ЦК України підстави припинення поруки відносяться до спеціальних умов припинення зобов'язань, встановлених законом. В даному випадку припинення поруки за рішенням суду не відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав.
Тобто, у випадку припинення зобов'язання поручителя відповідати перед кредитором за виконання позичальником його зобов'язань, порука припиняється автоматично і не передбачає звернення особи до суду з позовом про припинення поруки і розірвання договору поруки з цієї підстави.
Таким чином заявлена позивачем ОСОБА_2 вимога про визнання договору поруки від 22.02.2008 року припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України не відповідає встановленим законом способам захисту прав та інтересів, а відтак в задоволенні його зустрічної позовної заяви слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 553, ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно умов договору поруки від 22.02.2008 р. п.1.1 та п.п.2.1, 2.3, 2.4 поручитель поручається перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору, в тому числі: повернути до 21 лютого 2011 року кредит у сумі 8000 грн.; кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із договору при умові, якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині); у повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних позичальником зобов'язань, а також розрахунок суми штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити; повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатися поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі) чи надано особисто поручителю.
В судовому засіданні встановлено і це підтвердив представник позивача ПАТ КБ «Надра», що банк не направляв поручителю повідомлення з вимогою виконання зобов'язання позичальника, а були лише телефоні розмови.
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 договору поруки, договір вступає у силу з моменту його належного оформлення і дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань,згідно з умовами цього договору.
Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя
Згідно зі ст. 251 ЦК України терміном є певний період у часі, після закінчення якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Строком є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення.
Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
З договору поруки від 22.02.2008 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (пункт 5.3) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.
В договорі поруки від 22.02.2008 року не встановлено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як в кредитному договорі від 22.02.2008 року так і в договорі поруки (п.1.1) передбачено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 21 лютого 2011 року.
Банк направив позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором 30.12.2011 року (рекомендований лист додано до матеріалів справи). Отже вимога позивача не була пред'явлена протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 21 липня 2011 р.
Також, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
22 лютого 2008 року -день настання строку виконання основного зобов'язання. У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором , кредитор в період 22.02.2008 -22.02.2009 року може звернутися до поручителя з вимогою погасити заборгованість за договором поруки, а оскільки така вимога не заявлена, то договір поруки є припиненим, тобто припиняється зобов'язання поручителя відповідати перед кредитором за виконання позичальником його зобов'язань.
Враховуючи викладене і те, що ПАТ КБ «Надра»не звернувся з відповідною вимогою до поручителя ОСОБА_2, в установлений строк, то порука припинилась, а тому позовна вимога кредитора до поручителя не підлягає задоволенню.
Оскільки відповідачем ОСОБА_1 порушено вимоги договору щодо виконання зобов'язань належним чином, то суд частково задовольняє позов і стягує з позичальника кредиту дану заборгованість в розмірі 17992 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто два) грн. 25 коп. (16401,28 + 1590,97) по кредитному договору.
Відповідно до ст.88 ЦК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи загального захворювання, що підтверджується копією довідки МСЕК № 203839 від 06.05.2011р.
Згідно п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, а тому відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору на користь позивача.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. ст.251, 258, ч.3 ст. 267, 525, 526, 530, 549, ч.3 551,554, ч. 4 ст. 559, 611, 652,1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Позовну заяву ПАТ «КБ «Надра»задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»м. Київ (к/р 32002180102 в ГУ НБУ по м. Києву та області,МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором № 22/02/208/980-К/037 від 22.02.2008 року в розмірі 17992 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто два) грн. 25 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»м. Київ про визнання договору поруки припиненим відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча /підпис/
Вірно:
Суддя Дунаєвецького райсуду В. М. Артемчук