79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.10.06 Справа № 1/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Г.Гнатюк
суддів Н.Кравчук
О.Мирутенко
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин-Сервіс»
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2006р.
у справі №1/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин-Сервіс» , м.Львів
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Магній», м.Калуш
про стягнення 1 527 787,30 грн.
за участю представників:
від позивача: Литвин А.В. -представник (дов. від 10.04.2006р.), Хворова Н.В. -представник (дов. від 10.04.2006р.)
від відповідача: Костюк А.З. -представник (дов. №32/06-1 від 11.09.06р.), Валага Ю.С. -представник (дов. №32/06-3 від 11.09.06р.)
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2006р. (Суддя Соботник В.В.) по даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин-Сервіс», м.Львів до Закритого акціонерного товариства «Магній», м.Калуш про стягнення заборгованості в сумі 1 527 787,30 грн. частково у задоволені позовних вимог відмовлено, а в частині стягнення 132804,40 грн. провадження у справі припинено.
Позивач - не погоджуючись з вищевказаним рішенням, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи відклався з підстав викладених в ухвалах суду.
Представник скаржника в засідання суду з»явився, повністю підтримує вимоги викладені у апеляційній скарзі і наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції.
Відповідач явку своїх представників в засідання суду забезпечив, подав заперечення на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним і підстави для його скасування відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області слід частково скасувати, апеляційну скаргу частково задоволити, виходячи з наступного:
Між сторонами по справі укладено 25.08.2004р. договір №03/08/04Б на охоронні послуги , та додатки до нього №4 від 01.10.004р., №5 від 01.02.2005р. та №6 від 25.02.2005р. згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов»язки по організації пропускного режиму, підтриманню громадського порядку, охороні входу на територію та периметру замовника, запобіганню несанкціонованого проникнення у приміщення сторонніх осіб та виносу (вивозу) продукції та майна за межі охоронюваного об»єкта -ЗАТ «Магній» на умовах і в порядку, передбачених договором, з цілодобовим режимом роботи.
П.2.1 та п.2.2 договору погоджено сторонами порядок розрахунків за надані послуги.
Як виконавець по договору, позивач повністю виконав умови договору на охоронні послуги, про що свідчать акти виконаних робіт від 21.09.2004р. по 01.01.2006р., які підписані сторонами по справі.
Однак , відповідач взяті на себе зобов»язання по договору щодо оплати наданих послуг виконав частково.
Пункт 2.1 договору передбачає, що розмір плати за надані позивачем послуги встановлюються протоколом узгодження ціни.
Пункт 2.2 договору передбачає, що оплата за надані виконавцем послуги проводиться шляхом перерахування 100% грошової суми на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі рахунків або інформаційних повідомлень.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг і істотною умовою вищевказаного договору є оплата за надані послуги. Згідно укладеного між сторонами договору визначено порядок і строки оплати, тобто відповідач зобов»язувався оплатити за отримані послуги до 10-го числа поточного місяця, а з 11-го числа позивач вже рахує прострочення виконання зобов»язання.
Твердження відповідача, що позивач не направляв рахунки або інформаційні повідомлення на оплату наданих послуг за спірний період до уваги апеляційним господарським судом не приймається, так як договором чітко передбачено число, до якого відповідач повинен розрахуватись за надані послуги. а сума узгоджена сторонами у актах виконаних робіт.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).
На спростування викладеного у рішенні суду першої інстанції та відповідачем у відзиві колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду спростовується, тим що факт виконання позивачем договірних зобов»язаннь підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт від 21.09.2004р. по 01.01.2006р. Крім того, факт визнання відповідачем, що він отримав за договором послуги, але рахунки йому виставлені не були не позбавляє його обов»язку здійснити за надані йому послуги. Тобто як в суд першої інстанції позивач не надав суду доказів виставлення рахунків так і відповідач не надав жодних доказів які б спростовували необхідність їх виставлення.
В підтвердження позовних вимог позивач надав суду першої інстанції докази того, що всю суму заборгованості відповідача було включено до податкового зобов»язання з податку на додану вартість, а податок на прибуток повністю сплачено з заявленої суми. Оформивши акт звірки розрахунків, який підписаний сторонами і відповідно до якого у власному податковому і бухгалтерському обліку ЗАТ «Магній» відображає відповідну заборгованість перед ТзОВ «Юджин сервіс», тобто відповідач визнає факт настання оплати і виникнення у нього обов»язку сплатити за надані послуги.
З укладеного між сторонами договору не вбачається, що у випадку прострочення з виставлення рахунку виконавцем виникнення обов»язку оплатити замовнику переноситься з 10-го числа поточного місяця на більш пізній період, так як п.2.2 договору визначає строк платежу не пізніше 10-го числа поточного місяця і прострочення внесення платежу у відповідача виникало кожного місяця коли оплата не проводилась 10 числа. Крім того, відповідач визнав факт прострочення внесення платежу підписавши акт звірки розрахунків від 11.01.2006р. (т.ІІ а.с.4).
Факт надання та отримання послуг підтверджується також частковою проплатою за отримані послуги за 2004рік, 2005рік хоча і з розбивкою на періоди внесення платежів.
Як вбачається із матеріалів справи право вимоги у позивача відповідно прострочення зобов»язання у відповідача виникло з 02.05.2005р. за період починаючи по акту прийому виконаних робіт за охорону території заводу у травні 2005р. від 01.06.05р. на суму 53870,20 грн. по грудень 2006р. по актах від 01.01.06р. відповідач останні платежі здійснив 01.07.2005р. та 23.08.2005р. Факт не виставлення йому рахунків відповідач не довів.
Щодо посилання відповідача на неузгодженість розміру плати за надані послуги до уваги судом не приймаються, так як спростовуються підписаними сторонами додатками до договору і актами прийому послуг(т.І а.с.24,25-62; т.ІІ а.с.5-7).
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Оскільки відповідач неналежно виконував зобов'язання, то суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу у стягненні заявлених позовних вимог.
Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник при наданих йому можливостях свою скаргу належними та допустимими документальними доказами підтвердив, належним чином спростував викладене у рішенні суду першої інстанції. Оцінивши докази, зібрані судом першої інстанції та помилково не враховані при прийнятті рішення колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення суду від 06.06.2006р., щодо відмови у стягненні 543587,20 грн. боргу, 50690,29 грн. пені, 272293,50 грн. штрафу, 13459,05 грн. річних 29931,71 грн. інфляційних нарахувань підлягає скасуванню.
Основна сума заборгованості 543587,20 грн. не заперечується і відповідачем, так як акти звірки підписані сторонами і в цій частині безпідставно відмовлено у її задоволені судом першої інстанції.
За неналежне виконання договірних зобов»язань позивачем відповідачу нараховано пеню від простроченої суми в межах 6-ти місячного строку яка становить 50690,29 грн.
Згідно п.5.6 договору позивачем відповідачу нараховано штраф в розмірі 50% від простроченої суми, що в даному випадку мало місце і відповідно ця сума становить 272 293,50 грн.
Як передбачено цивільним законодавством а саме ст.625 ЦК, відповідач сплачує позивачу інфляційні нарахуванні та річні і які відповідно становлять 29931,71 грн. та річні 13459,05 грн.
Щодо викладеного в апеляційній скарзі, щодо стягнення збитків в сумі 238,23 грн. то вони не підпадають під тлумачення збитків у законодавстві, то судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні. Так само слід відмовити у відшкодуванні штрафу в сумі 96,71 грн. оскільки все це є прямі платежі і зобов»язання їх сплачувати покладається на юридичних осіб без залежності від заборгованості перед ними інших юридичних осіб.
Заявлена позивачем до стягнення сума моральної шкоди відшкодуванню відповідачем не підлягає, оскільки вона ні нормативно ні доказово не доведена і судом першої інстанції правомірно відмовлено в її задоволенні.
Помилковим являється висновок суду першої інстанції в рішенні, де провадження у справі щодо стягнення пені в сумі 17748,70 грн. та штрафу 115055,70 грн. припинено у зв»язку із зменшенням на цю суму позовних вимог через помилку в розрахунку. В даному випадку суду слід було в задоволенні до стягнення цих сум відмовити.
З огляду на вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте при неповному з»ясуванні всіх обставин у справі, а тому його слід скасувати і прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Юджин-сервіс» задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2006р. по даній справі скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.
4. Стягнути з ЗАТ «Магній», м.Калуш, вул..Шахтарська,2 на користь ТзОВ «Юджин-Сервіс», м.Львів, вул..Куліша,40/11 543587,20 грн. боргу, 50690,29 грн. пені, 272293,50 грн. штрафу. 13459,05 грн. річних, 29931,71 грн. інфляційних нарахувань. В решті частині заявлених вимог відмовити у стягненні.
5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ на виконання постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи №1/16 повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Г. Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко