02 жовтня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Харчука В.М. суддів: Карпусь С.А., Кізюн О.Ю. при секретарі Ващук А. з участю: представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-1530/6 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайсуду від 30 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Хмельницької кондитерської фабрики «Кондфіл» про стягнення доплати до пенсії, індексації невиплачених сум, упущеної вигоди та 3% суми річних за несвоєчасне виконання зобов'язань на загальну суму 103962,37 гривень заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 30 грудня 1999 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл».
З вересня 2002 року звільнився із займаної посади за станом здоров'я та у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до п. 5.8 укладеного із ним трудового контракту підприємство зобов'язалось протягом п'яти років проводити йому надбавку до призначеної державної пенсії в розмірі різниці між призначеною пенсією та пенсією державного службовця, виходячи із його заробітку перд виходом на пенсію. Однак, підприємство до цього часу такої надбавки йому не виплатило. Тому просив стягнути із відповідача на його користь доплату до пенсії з моменту виходу його на пенсію в сумі 58716,47 гривень по 31 грудня 2005 року, 17494,66 гривень упущеної вигоди за період з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, так як вказані кошти він міг покласти на рахунок в банку і отримувати відсотки;! 5543,31 гривні індексації за період із 03.09.2002 року по 31.12.2005 року та
Головуючий у першій інстанції- Латюк П.Я. Справа № 22-ц-1530/6
Доповідач - Харчук В.М. Категорія № 39
2. 3% річних від невиплаченої суми за період з 03.09.2002 року по 31.12.2005 року в сумі 5871,64 гривень.
В процесі ьрозгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги, уточнив їх просив стягнути загальну суму боргу 103962, 37 гривень.
Представник відповідача позову ОСОБА_1 не визнав, послався на те. Щзо при звільненні ОСОБА_1 з роботи підприємство з ним дійшло до згоди про всі фінансові зобов'язання, про що обидві сторони підписали протокол погодження. На підставі нього на ці фінансові зобов'язання ОСОБА_1 видано векселі і він відмовився від будь-яких майбутніх фінансових вимог, а 27.11.2002 року погоджено всі вимоги.
Рішенням Хмельницького міськрайсуду від 30 травня 2006 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неправильна оцінка обставинам справи необгрунтовано не взяті до уваги надані позивачем докази.
Вважає, що суд порушив ст.ст. 638, 500, 598, 651 ЦК України, п. 7.3 трудового контракту. Суд не взяв до уваги положення п. 7.2 контракту, ст.ст. 626, 629, 654 ЦК України, так як протокольна форма зміни умов контракту ні самим контрактом, ні законодавством не передбачена. Протокол погодження взаємних зобов'язань стосувався інших конкретних грошових зобов'язань і грошових сум підприємства перед ОСОБА_1 на загальну суму 337924,51 гривні, що підтверджувалось відповідною довідкою підприємства. Цей протокол стосувався укладеного із ОСОБА_1 трудового контракту лише в частині перерахованих в угоді між сторонами нарахувань щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, річного заробітку відповідно до п. 5.7. трудового контракту, заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 2002 року, залишку коштів на особовому рахунку, одноразової цільової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до колективного договору. Майбутня доплата до пенсії на той час не була наявною заборгованістю, тому не могла бути включена до угоди. Протоколом погодження взаємних зобов'язань вирішено питання боргів підприємства перед ОСОБА_1, термін сплати яких вже минув.
Судом також не було перевірено достовірності записів у протоколі шляхом дослідження документів, що підтверджують заборгованість перед ОСОБА_1 на суму 89434,30 гривень, на суму 47000 гривень, чи включені ці суми до загальної суми боргу 337924,51 гривні, чи передбачені в цій сумі доплати до пенсії. Суд не з'ясував, чи не були Обманом позивача записи в п.п. 6 та 7 протоколу погодження, не враховано, що він не давав згоди на поширення запису п.п. 5 та 6 протоколу на весь контракт і що він, підписуючи протокол, мав на увазі лише борги, зазначені у довідці підприємства на суму 337924,51 гривні. Суд мав би застосувати ст. 230 ЦК України, але не дотримався вимог ст.ст. 177-179 ЦПК України.
Судом невірно дано оцінку показам свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3. Суд взагалі не розглянув позовних вимог позивача щодо стягнення доплати до пенсії, не визначив її розміру. А тому просить скасувати рішення Хмельницького міськрайсуду від 30 травня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги повністю.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст. 303, 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 вересня 2002 року ОСОБА_1 звільнився із займаної посади за станом здоров'я та у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.
30 грудня 1999 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Хмельницька фабрика «Кондфіл», було укладено трудовий контракт, відповідно до п. 5.8. якого при виході ІНФОРМАЦІЯ_1на пенсію йому підприємством за рахунок власних коштів протягом п'яти років проводиться доплата до призначеної державної пенсії. Розмір цієї доплати визначається, як різниця між призначеною пенсією та розміром пенсії, яку йому б призначили, якби ОСОБА_1 був державним службовцем.
Однак, після звільнення з роботи 5 вересня 2002 року між сторонами трудового контракту укладено угоду про припинення грошових зобов'язань за контрактом шляхом заміни зобов'язань векселем на загальну суму 337924,51 гривень, а 27 листопада 2002 року складено та підписано протокол погодження взаємних зобов'язань, п.п. 4,5 та 6 якого передбачено, що сторонами з врахуванням отриманих ОСОБА_1 сум 47000 гривень в рахунок виплати заборгованості решта суми остаточної заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 складає 5996 гривень, яка сплачується ОСОБА_1 протягом 2 банківських днів після підписання протоколу. Угода від 5 вересня 2002 року про припинення зобов'язання за трудовим контрактом шляхом заміни його векселем втрачає чинність.
Контракт, укладений з головою правління-президентом від 30 грудня 1999 року припиняється в частині грошових зобов'язань підприємства перед ОСОБА_1.
ОСОБА_1 також підтвердив, що у нього немає ніяких финансових чи інших претензій до підприємства, окрім визначеної суми і таких претензій він не буде мати в майбутньому. Будь-які взаємовідносини сторін вважаються остаточно врегульованими цим протоколом.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: укладеним між сторонами контрактом (а.с. 10-12), протоколом установчих зборів засновників підприємства від 7 вересня 1999 року про обрання ОСОБА_1 головою правління-президентом (а.с. 13), трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с. 21), довідкою пенсійного фонду та пенсійним посвідченням позивача (а.с. 22-25), угодою між сторонами та протоколом погодження взаємних зобов'язань (а.с. 90, 95), актом прийоиу-передачі векселів (а.с. 91) та нотаріальним актом про протест векселя (а.с. 99).
Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтвердили, що протоколом погодження між сторонами досягнуто згоди по всіх зобов'язаннях за контрактом (а.с. 105).
Відповідно до ст. 21 ч. З КЗпП України трудовий контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права та обов'язки сторін, умови матеріального забезпечення можуть встановлюватись угодою сторін. Контракт за угодою сторін також може змінюватись.
Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 укладеного між сторонами контракту він міг бути змінений чи розірваний за згодою сторін.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку на підставі досліджених доказів, що письмовою угодою у формі погодженого та підписаного протоколу від 27.11.2002 року сторонами погоджено всі взаємні фінансові зобов'язання за контрактом і що між сторонами відсутні будь-які фінансові претензії. Зазначений протокол жодна із сторін в судовому порядку не оскаржувала.
Посилання позивача та апелянта на норми цивільного законодавства не можуть бути прийняті до уваги, так як спірні правовідносини регулюються трудовим, а не цивільним законодавством.
Так як доводи апеляційної скарги апелянта спростовуються дослідженими доказами і не грунтуються на нормах трудового законодавства, то підстав до задоволення апеляційної скарги апелянта в межах її доводів судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Хмельницького міськрайсуду від 30 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий- суддя
Судді:
(підпис) (підписи)
Копія вірна: суддя апеляційно
Харчук В.М.