Апеляційний суд Хмельницької області
"30 " серпня 2006р. М.Хмельницький
колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.,
суддів: Кізюн О.Ю.,
Карпусь С.А.
при секретарі Хмельницькій Ю.А.
з участю: представників відповідачів та третьої особи розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу № 22-1541/6 за апеляційною скаргою Державного казначейства України на рішення Славутського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року про відшкодування майнової та моральної шкоди за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця", Державного казначейства України, третя особа на стороні відповідача - Державна виконавча служба в Славутському районі про відшкодування майнової і моральної шкоди, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи,-
встановила:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила стягнути з відповідачів надлишково сплачені кошти на користь Козятинської дистанції цивільних споруд та водопостачання в розмірі 478 грн. 18 коп., шкоду через несвоєчасне отримання пенсії в розмірі 360 грн. 71 коп., моральну шкоду в розмірі 478 грн. 18 коп., витрати, пов'язані з поїздкою до апеляційного суду Хмельницької області в розмірі 50 грн., а також судові витрати.
Представник позивачки позовні вимоги підтримав, пояснивши, що згідно рішення суду від 23.12.2002 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь Козятинської дистанції цивільних споруд та водопостачання 1120 грн. 92 коп. Сплату заборгованості позивачка проводила у добровільному порядку в розмірі 50 грн. щомісячно і систематично передавала квитанції державному виконавцю. Після отримання повідомлення з Пенсійного фонду про розмір отримуваної пенсії ОСОБА_1 дізналася, що відрахування заборгованості також проводиться з її пенсії. В зв'язку з цим виникла переплата на суму 478 грн. 18 коп. 5 жовтня 2004 року позивачка повідомила державного виконавця про переплату, однак останній своєчасно не відкликав виконавчий лист і в жовтні 2004 року знову було проведено відрахування заборгованості з пенсії. Такими діями державного виконавця позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях через втрату коштів. Крім того, просить стягнути майнову шкоду через несвоєчасне отримання
пенсії._________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Роїк В.П. Справа №22-1541/6
Доповідач-Харчук В.М. Категорія № 19
Представник Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця" позов визнала частково і пояснила, що не заперечує проти стягнення з об'єднання надлишково сплачених коштів в розмірі 478 грн. 18 коп. Решту заявлених вимог не визнає, оскільки будь-якої вини об'єднання у переплаті коштів не вбачає.
Представник Державного казначейства України позов не визнала, оскільки відділ Державної виконавчої служби Славутського районного управління юстиції ліквідовано, а тому Державне казначейство України не повинно нести відповідальність за дії його працівників. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи ДВС в Славутському районі позову не визнав, зазначивши, що з ОСОБА_1 стягнуто лишні кошти, однак при цьому будь-яких навмисних дій зі сторони державного виконавця вчинено не було. Вважає, що позивачкою не було своєчасно надано відповідних квитанцій про погашення боргу в добровільному порядку, тому виникла переплата. У грудні 2004 року було прийнято виконавче провадження, в якому знаходилися всі квитанції про погашення боргу. Просить відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 478 грн. 18 коп. зайво сплаченого боргу, а також судовий збір в дохід держави в розмірі 51 грн., стягнуто з Державного бюджету через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 200 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В липні 2006 року представником Державного казначейства України Богушем П.М. подана апеляційна скарга з проханням вищевказане рішення суду першої інстанції, в частині стягнення 200 грн. моральної шкоди, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог до Державного казначейства України в повному обсязі.
Оскаржуючи рішення, апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, і посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 19,85,95 Конституції України, Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік", Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади", ст.48 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державну виконавчу службу" та ін.
Апелянт вказує, що у відповідності до ч.З ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу", шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом за рахунок держави. На сьогодні такий закон відсутній, тому відшкодування шкоди здійснюється на загальних підставах згідно ст. 1167 ЦК України, т.т. особою, яка її завдала. Вважає, що Державне казначейство не уповноважене здійснювати відшкодування моральної шкоди, вказаної в судовому рішенні, а відшкодовувати її повинна бюджетна організація, що завдала шкоду.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Славутського міського суду від 23 грудня 2002 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь Козятинської дистанції цивільних споруд та водопостачання 1120,92 гривень заборгованості по квартплаті та платі послуг за теплопостачання. На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який передано до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Славутського районного управління юстиції. 6 березня 2003 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.
Під час виконання рішення суду між боржником та стягувачем було укладено договір про добровільну сплату боргу рівними частинами по 50 гривень на місяць.
Відповідно до цього договору ОСОБА_1 щомісячно сплачувала обумовлену суму і квитанцію надавала державному виконавцю у виконавче провадження.
Разом із тим, державним виконавцем Славутського районного управління юстиції 8 вересня 2003 року виконавчий лист направлено до примусового виконання до Славутського міського управління Пенсійного Фонду України для проведення стягнення із пенсії ОСОБА_1, де проводились відрахування із пенсії боржниці по жовтень 2004 року.
Державним виконавцем не здійснювалось належного контролю за правильністю виконання рішення суду, внаслідок чого із ОСОБА_1 стягнуто на користь стягувача надлишкові кошти в сумі 478 гривень 16 копійок, чи заподіяно майнову та моральну шкоду. 5 жовтня 2004 року ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця з письмовою заявою про порушення свого права, однак державний виконавець не вжив заходів до негайного припинення стягнення коштів із пенсії ОСОБА_1 та до повернення надлишково стягнутих сум, що призвело до переживань та моральних страждань позивачки. Виконавче провадження закінчено лише 3 лютого 2005 року і лише рішенням Славутського міськрайонного суду від 17 серпня 2005 року надлишково стягнуті кошти повернуті ОСОБА_1 шляхом стягнення із Козятинського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 2.
Тому суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що бездіяльністю державного виконавця Славутського районного управління юстиції ОСОБА_1 заподіяно майнову та моральну шкоду.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: договором про добровільне погашення боргу (а.с.Ю), виконавчим провадженням (а.с. 22-40), де наявний зазначений договір, довідки пенсійного фонду про проведені відрахування, квитанції про добровільну сплату боргу, заява позивачки про надлишкове стягнення коштів, виконавчим листом (а.с. 48), показами свідків, іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.ст. 5,7 та 70 Закону України «Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року з послідуючими змінами відрахування із пенсії боржника не може перевищувати суми боргу за виконавчим листом. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати належні процесуальні дії для повного погашення заборгованості під час примусового виконання рішення суду, але із тим, щоб не порушувались законні права учасників виконавчого провадження. Державний виконавець вправі і зобов'язаний здійснювати контроль за належним виконанням рішення суду бухгалтерією підприємства, установи та організації за місцем роботи боржника чи місцем отримання ним пенсії та інших доходів. Для цього він має право здійснювати перевірки та витребовувати необхідні документи.
Відповідно до ст.П, ч.З Закону України «Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року з послідуючими змінами п.З прикінцевих положень до Закону шкода, заподіяна державним виконавцем під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Кабінет Міністрів України зобов'язаний був в тримісячний строк з дня прийняття закону внести на розгляд Верховної Ради України відповідний закон.
Відповідно до ст.ст. 22, 41, 55, 56 Конституції України, що є нормами прямої дії, кожен громадянин має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Судом першої інстанції майнова шкода відшкодована з рахунку стягувача шляхом повернення боржникові надлишково стягнутих коштів. Стосовно моральної шкоди, то суд першої інстанції на підставі зазначених норм дійшов правильного висновку, що моральна шкода повинна відшкодовуватись державою з державного бюджету. Так як виплати з державного бюджету проводяться лише через органи державного казначейства, то суд обгрунтовано зазначив це в рішенні.
Ліквідація державою одного державного органу-відділів державної виконавчої служби відділів та управлінь юстиції, та створення іншого державного органу (виконавчої служби в містах та районах, областях) не впливає на висновки суду щодо обов'язку держави по відшкодуванню заподіяної шкоди. Доводи Державного казначейства України щодо стягнення шкоди із казначейства, а не держави, щодо непередбачення джерел видатків у бюджеті держави, щодо ліквідації державного органу, що заподіяв шкоду не ґрунтуються на обставинах справи та не можуть бути підставою для звільнення держави від обов'язку по відшкодуванню шкоди, прямо передбаченому в Конституції України. Керуючись ст.ст.303,307,308, 313-315,317,319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Державного казначейства України відхилити, рішення Славутського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий суддя: /підпис/ Судді: /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду В.М.Харчук